UA / RU
Підтримати ZN.ua

Замінник щастя

Часи, коли зимову відпустку вважали покаранням чи справою невдах, давно минули. Дедалі більше наши...

Автор: Володимир Мартин

Часи, коли зимову відпустку вважали покаранням чи справою невдах, давно минули. Дедалі більше наших співгромадян намагаються два тижні законного відпочинку провести влітку на морі, а іншу його частину присвятити зимі і лижам. Активний спосіб життя ввійшов у моду, сніжні траси перестали бути привілеєм професіоналів і нечисленних аматорів-екстремалів. Сьогодні гірські лижі шалено популярні: відповідно до статистики, щороку кількість «зимових» туристів зростає приблизно на 15—20%.

Як виглядають справи з гірськолижним туризмом в Україні? Закарпаття — найперспективніший регіон для розвитку цієї туристичної галузі. Клімат, наявність різних як за висотою, так і рельєфом гірських вершин — значна підмога для розвитку відповідних курортів. Тут фактично неможливий дефіцит гірськолижних місць. Гори займають дві третини Закарпатської області, і практично на всій цій території можна будувати «лижноорієнтовані» туристичні об’єкти.

Однак природні дані, як це нерідко буває, нейтралізуються людським чинником. Попри численні запевняння чиновників про небувалий підйом туризму в регіоні, реальний стан справ далекий від декларованого. Більше того — гірськолижна ніша в Закарпатті практично не заповнена. Сьогодні в області усього близько десяти відносно сучасних гірськолижних баз. Інші комплекси (їх близько сорока) — це, як правило, профспілкові гірськолижні бази з підйомниками конструкції 30—40-х років минулого століття (у Європі, до речі, подібні механізми категорично заборонені для експлуатації через травмонебезпечність). У плані розвитку зимового відпочинку Закарпаття відстає від своїх західних сусідів, словаків, приблизно на десять років, а різниця в обсягах інвестицій просто величезна. Попри найбільший у країні відсоток гірської місцевості, Закарпаття відстає навіть від своїх співвітчизників — львів’ян та іванофранківців...

Уже на перших етапах реалізації свого проекту потенційні інвестори стикаються з проблемами, вирішити які беруться лише найвідчайдушніші чи найбагатші. Передусім це неминучі бюрократичні бар’єри, які доводиться долати будь-якому бізнесмену. Крім них є ще й специфічно закарпатські перепони. Як розповіли автору цих рядків люди, котрі мали безпосередній стосунок до будівництва туристичних комплексів, абсолютній більшості інвесторів на обласній комісії відверто ставили умову: за безперешкодне проходження документації лише на першому етапі необхідно перерахувати від двох до п’яти відсотків вартості проекту на розрахунковий рахунок одного з обласних благодійних фондів. Коли зважити, що середня вартість гірськолижного проекту становить 200—300 тис. доларів, сума «благодійного» внеску виходить чимала. Дехто платив. Інші відмовлялися і їхали із Закарпаття геть. За останні два роки через таку інвестиційну політику область втратила як мінімум десять туристичних проектів (у тому числі з будівництва гірськолижних комплексів), вартість кожного — від 150 до 400 тисяч доларів.

Та все ж, усупереч усіляким гальмам, гірськолижний туризм у Закарпатті розвивається. Дається взнаки абсолютно природне бажання підприємців заповнити одну з найприбутковіших ніш туристичного ринку, цьому також сприяє і фактична відсутність конкуренції в даному виді бізнесу. Що ж хорошого може запропонувати відпочиваючим нинішній сезон у Закарпатті?

Один із найкращих варіантів зимового відпочинку може надати гірськолижний схил у селі Пилипець Міжгірського району (добратися сюди можна будь-яким київським поїздом до станції Воловець, а далі — маршрутним таксі). І в торішньому, і в нинішньому сезоні Пилипець вважається найпопулярнішим не тільки серед киян і закарпатців, але частково й гірськолижників зі Львівської області, де чимало своїх комплексів. Секрет успіху простий: сьогодні швидкісний бугельний підйомник Doppelmayer довжиною в 1500 метрів — рекордсмен Карпат за протяжністю. На Боржавському нагір’ї, де розташований комплекс, — відмінний рельєф (він дуже нагадує лижні курорти в горах Франції, Італії, Австрії, де свого часу проводили зимові Олімпійські ігри) і сприятливий для гірських лиж клімат. Тут працює імпортна сніготрамбувальна техніка, тож кататися можна з грудня по квітень. Канатка доставляє лижників на висоту 1163 м над рівнем моря, траса дуже зручна для швидкісного спуску: перепад висот при чотирьох кілометрах загальної довжини — і активний зимовий відпочинок забезпечений.

У Пилипці із задоволенням відпочивають і найменші любителі лиж та сноуборду, оскільки останні 300 метрів схилу — положистий і широкий викіт, тобто ідеальний майданчик для новачків і дітей. До того ж за два кілометри від схилу знаходиться один із найзнаменитіших закарпатських водоспадів — Шипот, куди за символічну плату туристів доставлять на кінній упряжці місцеві жителі.

Оскільки курорт працює лише другий рік, тут немає серйозного житлового фонду рівня чотирьох зірок, однак найзаповзятливіші жителі села ще на початку минулого сезону відремонтували свої будинки і готові надати притулок відпочиваючим за дуже помірну плату (близько 30 гривень на добу, включаючи харчування). У вихідні Пилипець здатний прийняти до тисячі гірськолижників на день. Вмістити таку кількість відпочиваючих невеличке село, звісно, не в змозі. Оселитися можна на кількох туристичних базах, розташованих у радіусі 15 кілометрів, які і доставляють туристів до підйомника своїм транспортом.

Відмінну динаміку розвитку демонструє і спортивно-оздоровчий комплекс санаторію «Синяк», розташований за кілька кілометрів від Мукачевого. Довжина тутешньої канатки — 800 метрів, сніжний схил універсальний за складністю і забезпечує комфорт навіть малолітнім любителям лиж, для яких передбачений спеціальний дитячий підйомник. Чотири корпуси одного із найпопулярніших закарпатських санаторіїв здатні вмістити кілька сотень туристів, які, вдосталь накатавшись по карколомних схилах, зможуть розслабитися в цілющих ваннах із мінеральних вод. Гірськолижна траса «Синяка» регулярно обробляється ретраком, а до послуг відпочиваючих — компетентні інструктори, рятувальна служба і високий рівень сервісу.

Нарешті, для фанатичних любителів сніжних схилів, готових кататися на лижах шість місяців на рік, функціонує туристичний комплекс «Драгобрат», розташований поруч із найвищою вершиною українських Карпат Говерлою (Рахівський район Закарпаття). У цьому унікальному високогірному місці підйомник продовжує працювати, коли в низинах уже... купаються в річці. В окремих випадках лижний сезон у «Драгобраті» триває до початку червня, хоча неофіційне закриття найчастіше відбувається на травневі свята одночасно з традиційним лижним фестивалем «Планета «Драгобрат»...

Окрім вищеописаних гірськолижних комплексів, активний зимовий відпочинок, природно, можуть запропонувати і багато інших закарпатських турбаз та санаторіїв. І, слід гадати, їхня кількість стрімко зростатиме, якщо грудневі події в Україні спричинять зміни і в інвестиційній політиці. Якщо природні дані регіону будуть підкріплені людським чинником, Закарпаття очікує справжній гірськолижний бум. Адже недарма видатний французький гірськолижник 60-х років, один із десяти найкращих спортсменів XX століття Жан-Клод Кіллі казав: «Гірські лижі самі по собі не є щастям, але цілком здатні його замінити».