Сучасні психологи відзначають поступове ослаблення інституту сім’ї. Люди вже не так цінують шлюб, як це було ще зовсім недавно, не поспішають створювати сім’ю і нерідко без жалю розривають стосунки, що складалися роками. Причому досить часто основною причиною розлучення стають не почуття або їхня відсутність, а тверезий розрахунок.
За даними Українського інституту соціальних досліджень, середня кількість шлюбів на 1000 жителів України в 2000 р. (останні дані) була найменшою за весь період після Другої світової війни. Вона була нижчою й порівняно з високосним 1996 роком (6%), коли, за традицією, багато хто відкладає створення нової сім’ї.
У 2000 році було зареєстровано 274,5 тис. шлюбів, що майже вдвічі менше, ніж у 1989-му, і на 20,4% менше порівняно з 1999-м. На 1000 жителів України в 2000 р. припадало в середньому 5,5 шлюбу, у 1999-му — 6,9, а в 1989-му — 9,5 шлюбу. При цьому різке зниження показників відбувалося як у селах, так і в містах: від 10,1% у 1989 році до 5,8% у 2000-му у міських жителів, і від 8% до 5,1% відповідно, в сільських.
Однією з причин зниження шлюбної активності населення соціологи називають таку: у шлюбний вік вступило покоління народжених у 1977—1982 рр., коли в країні спостерігався спад народжуваності. У подальшому можна сподіватися на поліпшення ситуації, тому що підростає покоління середини 80-х, коли після вжитих урядом заходів крива народжуваності «поповзла» вгору.
Якщо робити висновок за регіонами, то найчастіше одружуються на заході країни, де шлюбно-сімейні традиції та устрій життя належать до основних елементів народної культури. Завдяки цьому, а також поширеності церковного обряду вінчання у цих областях кількість шлюбів найвища по країні, а розлучень — найнижча. Найчастіше одружувалися у Чернівецькій області — 6,5 шлюбу на 1000 жителів, а найрідше — у Донецькій, Луганській і Чернігівській — усього 5 на 1000.
Незважаючи на загальну тенденцію підвищення віку створення сім’ї, залишається поширеною практика раннього одруження жінки. Найчастіше одружуються 20—24-річні дівчата — 67 чоловік із 1000. Але при цьому дуже активні й 15—19-річні. Така активність не спостерігається потім у всіх інших вікових категоріях. Якщо з тисячі 15—19-річних умудряються вискочити заміж 38 дівчат, то серед 25—29-річних — усього 21—22. У чоловіків також найактивніші дві вікові категорії: 20—24 роки — 64,6 шлюбу на 1000, і 25—29 років — 34,7 шлюбу. У наступному віці бажання одружитися виникає дуже рідко. Так, серед 30—34-річних чоловіків на цей відповідальний крок наважуються всього 16 із 1000.
Основна відмінність міських і сільських жителів — більш ранній вступ у шлюб останніх, причому не тільки жінок, а й чоловіків. 15—
19-річні дівчата майже вдвічі частіше виходили заміж, ніж їхні міські однолітки, а юнаки 16—19 років — частіше в 1,5 разу.
Проте порівняно з 1989 роком вік тих, хто одружувався вперше, збільшився як у містах, так і в селах. У чоловіків він виріс з 23,9 року до 25,3, а в жінок — із 21,9 року до 22,8. При цьому міські наречені були старші за своїх наречених у середньому на 2,4 року, а сільські — на 3,1.
Тепер про розлучення. За останні роки Україна за цим показником посідає «почесне» четверте місце у світі. У 2000 році на кожну тисячу жителів припадало чотири розлучення або 71,9 на 100 шлюбів! Це майже вдвічі більше, ніж у 1989 р. При цьому специфікою динаміки розлучень стало збільшення темпів зростання в сільській місцевості, у тому числі й у західних областях. Лише в Дніпропетровській, Запорізькій, Одеській і Херсонській областях середня кількість розлучень порівняно з 1989 роком зменшилася. У всіх інших регіонах цей показник зростав, досягнувши найвищого рівня (4,7%) у Донецькій, Луганській і Харківській областях.
Понад половина розлучень (54%) припадала на шлюби, що проіснували майже 10 років, а середня тривалість розірваних шлюбів — 11,7 року. Ще одна особливість — зменшення розпаду сімей, що проіснували від одного до чотирьох років: певне, нині чоловіки вважають за краще трохи помучитися перед тим, як одержати свободу.
Далеко не завжди на шляху до розлучення серйозною перешкодою є діти, особливо якщо мова йде про неблагополучні сім’ї. Серед розлучених пар у міських жителів порівняно із сільськими більше бездітних або тих, хто має всього одну дитину. Серед сільських — більший відсоток тих, хто має двох і навіть трьох дітей.
Збільшилася і частка розлучень серед осіб середнього і похилого віку — після 45 років. Половина таких розлучень припадає на чоловіків віком 35,7 року і жінок віком 33,7 року.