Є в закарпатському селі Підвиноградів дивовижна вулиця. Називається вона Партизанська, а населяють її виключно заможні цигани. Колорит місцевої джипсі-стрит непередаваний! Акуратненьке патріархальне село трансформується тут у неймовірне буйство барв і вигадливість архітектурних форм: шикарні декоративні леви біля воріт, «барокові» будинки кольору «вирви око»...
Населяють Партизанську не менш колоритні персонажі. Жінки — від малої до великої — всі як одна хизуються довжелезними, безмежно рясними спідницями: святковими, якомога яскравішими, оздобленими паєтками (кажуть, вартість кожної — понад 1000 грн.). При цьому зверху можуть бути вбрані у вельми затрапезну кофтинку, а ноги взуті у стоптані капці. Чоловіків удень на вулиці майже не видно: вони заклопотано виходять з машин, пірнають у будинок і потім так само швидко знову їдуть. Зате хлопчаків — греблю гати. Пустотливих, усмішливих, із жвавими очима. Не бреше Кустуріца, ой не бреше!..
Закарпатці пишаються своїм краєм. Інша річ, що підносити всі наявні рекреаційні, історичні, культурні скарби можна (й потрібно!) грамотніше, і вигоду з них мати значно більшу... Але в справі розкручування і максимально ефективного використання «туристично орієнтованих» ресурсів далеко не все залежить від самих жителів області. Ремонт доріг, кредитування малого й середнього бізнесу, навчання обслуговуючого персоналу — питання аж ніяк не регіонального масштабу, воно десятиліттями не вирішується і гальмує розвиток усієї вітчизняної індустрії подорожей.
Зріє сир Фото: Микола Іващенко |
Гурмани, котрі гостюють у Закарпатті, напевне із задоволенням згадуватимуть і риболовлю з подальшим частуванням у форелевому господарстві «Еко-пструг» («пструг» — райдужна форель). Риба тут ловиться блискавично, тільки встигай вудку закидати. До речі, знаєте, що слугує для неї наживкою? Вуджене сало! Словом, навіть риба в Закарпатті наша, правильна.
За організацію прес-туру автор дякує Асоціації санаторно-курортних і туристичних установ «Сана-Тур» та Асоціації журналістів «Туристичний прес-клуб України».