У новорічну ніч, звичайно, головне — встигнути загадати бажання. Методики й системи тут різні: хтось пише на папері, попіл від записки змішує з шампанським і випиває, хтось мовчки й під великим секретом весь рік в голові тримає, виконання свого побажання чекає. Є в цьому чудесне дитяче відчуття надії та безпеки, коли від нас нічого не залежить, а хтось великий, добрий і люблячий неодмінно про нас подбає! Навіть подарунки важливі не самі по собі, а як символ цих емоцій.
Закордонні традиції суворіші. Брати зобов’язання й давати обіцянки — кинути курити, записатися волонтером Грінпіса, закінчити курси водіння літака — потрібно вголос, при всіх, щоб соромніше було не виконати. Причому виконувати такі хороші побажання доведеться самому, без жодних чудес. Саморобні відповідальні чари? Швидше, горезвісна протестантська етика... Ось звідки родом Гаррі Поттер! Не радісно, але, судячи з вигляду закордону, працює.
Як забезпечити «сбычу мечт»?
Добре, коли віра — у себе, в допомогу вищих сил, в удачу — і вперта праця поєднуються в оптимальній пропорції. Раціональне і навіть наукове зерно є і у вітчизняних, і в закордонних новорічних традиціях. Їх цілком можна підвести під визначення психотехнологічних понять: позитивного самопрограмування, афірмації, візуалізації, самоздійснювальних передбачень, мотивуючих девізів. Коли ви максимально чітко і впевнено сформулювали свої бажання, а водночас і власний бажаний образ (директора фірми, заміжньої дами чи, наприклад, знаменитого психолога), ваше слово, інтонації, жести починають потроху приходити у відповідність до ваших уявлень. Але акуратніше з формулюваннями! Вони мають бути максимально продуманими, бо швидко розбагатіти можна завдяки страховому полісу, а з привабливим чоловіком зустрічатися хоч щодня, наприклад, вранці біля поштової скриньки. А є ще загадкові духовні, релігійні, трансцендентні чинники, що їх досліджують, наприклад, парапсихологія чи трансперсональна психологія!
На будь-якому тренінгу вам насамперед у тій чи іншій формі запропонують замислитися: чого ж я хочу насправді? Називається це цілеполаганням — формулюванням своїх цілей. Причому практики радять іти від загального до окремого: спочатку обміркувати й усвідомити свої цілі на п’ять років наперед, потім подумати, а що ж потрібно зробити у найближчому році (та хоча б і в 2008-му), щоб далекосяжні плани стали реальністю, потім співвіднести їх із наступним місяцем... Знаменитий менеджер Лі Яккока тільки й винайшов що тижневі плани і тижневі звіти своїх підлеглих, але цей простий засіб дозволив йому ефективно керувати і витягнути з кризи не одну компанію.
Футурологи кажуть про поширеність страху перед майбутнім. Адже там, у майбутньому, кожного з нас гарантовано очікує одна сумна подія, яку не до новорічної ночі буде згадано. Тому багато людей підсвідомо намагаються не думати про майбутнє, страх блокує усі бажання і плани. Такі страхи краще не пригнічувати, а проробляти, тобто подумати про них, обговорити. Полегшає обов’язково. Є, наприклад, навіть така веселенька вправа — уявити собі власний похорон: хто прийде, що скажуть...
Придумати, зробити, зрозуміти самого себе і своє життя зсередини — це, напевно, не кожному під силу. Реалізувати свої фантазії та мрії буває так непросто! Особливо в нашому загадковому перехідному суспільстві, де людиною кидає згори донизу й назад по соціальній драбині. Тут мимоволі повіриш у дива й орієнтуватимешся на особу, яка б нагадувала Діда Мороза (актуальніше — Снігуроньку), чи то буде політик, гіпнотизер, чи ескулап із ліками від усіх хвороб.
Якими мають бути відчуття?
«Знай себе!» — заповідав нам великий українець Григорій Сковорода. Таке прозріння рідко стається випадково й без зусиль. Інколи навіть здається, що життя навмисне мучить і випробує нас, аби ми змінилися. Пригадуєте, у «Сталкері» Тарковського Зона виконує не ті бажання, про які людина думає, що вони в неї є, а інші — глибинні, справжні, яких вона навіть не усвідомлює.
Є різні способи мріяти — емоційно, образно, технологічно. На східний і західний манер. По-нашому, як в анекдотах про заздрісних кумів, кровожерливих зятів та глухуватих Хоттабичів. Та хоч би як це відбувалося — прояснення своїх справжніх бажань неминуче веде до переходу від пасивного стану до відчуття своїх сил і ресурсів. Крім того, уявляючи добре, ви змінюєте насамперед свою нейрофізіологію: частоту дихання, напругу м’язів, кров’яний тиск, температуру, колір обличчя. У кожному разі, наявність вибору краща за відчуття безсилля, а рух кращий за застій.
Деякі люди бояться надто сильно бажати, бояться заздрощів, надто вдалих обставин. Вони платять за своє благополуччя тривогою і в глибині душі вважають таку плату справедливою. Що ж, їм краще знати себе та своє життя. Навіть очікування Нового року в одних людей викликає святкову ейфорію, а в інших, уявіть собі, тривогу і пригніченість. Роззирніться навколо — може, не всі поділяють святкові почуття, яким велено бути, але з відчуття пристойності приховують це. У нашому суспільстві, яке ще не звикло до свободи та відповідальності, це поки що основний інстинкт: дотримання пристойностей, понять, озирання на стереотипи, заборона на демонстрацію справжніх почуттів, залежність. Нічого, підростемо — станемо щасливішими.
Думкою якихось безіменних психологів тепер модно і обов’язково підкріплювати будь-яке твердження. Отож дехто з них безапеляційно стверджує, що покладання на вищі сили, віра в долю, удачу — лише один із продуктивних способів заспокоїти свою тривогу з приводу майбутнього, натякаючи на ілюзорність, примарність таких надій. Та, як свідчить життя, жоден всезнайка, чи то політик, психолог, фізик чи лікар, не відмовляє собі у праві на помилку. А кожен із нас не повинен відмовляти собі в задоволенні думати власною головою, відчувати своєю душею, рідним організмом.
Чого я хочу?
Практики пропонують нам визначені правила бажання. Найзагальніші з них:
— виділити для планів і мрій певний час і місце, а ще краще — навчитися входити в якийсь емоційний мрійливий стан, не побоїмося і слова «транс»: це лише стан автоматизму й самозаглибленості, який виникає в кожної людини по кілька разів на день, як під час подорожі в потязі чи в теплій ванній, прасуванні білизни чи прогулянки пішки. Новорічна ніч — також хороший, особливий час для залучення додаткових психічних ресурсів;
— обов’язково фіксувати ідеї та осяяння, навіть якщо вони не здаються вам видатними;
— виходити час від часу із зони психологічного комфорту, самозаспокоєності, адже особистісний розвиток можливий лише поза нею;
— звіряти цілеформулюючі уявні картинки, списки, ігри частіше й емоційніше.
Запитання «Чого я хочу?» допомагає нам звикнути радитися з собою, довіряти собі, поважати не лише логіку, а й свою інтуїцію. Уявіть, що ви ніколи не запитуєте іншу, близьку людину, що вона відчуває, чого хоче. Легко припустити, що ваші стосунки швидко зведуться до образ і взаємних претензій, адже така людина почне відчувати себе непотрібною, неважливою, просто нікчемною. Але багато хто таким чином поводиться з самим собою! Згадаймо мудрі слова: незалежно від того, чи вважаєте ви, що в вас усе вийде, чи, навпаки, що нічого не вийде, — ви маєте рацію. Автора не нагадаєте? Випадково не Дід Мороз?