Хоч би як йшли справи у нашої людини, все одно економічне становище України, вкупі з напрямком, яким іде країна, вона оцінюватиме досить низько. Річ у тім, що особистих зусиль щодо «настановлення на шлях» власного життя разом із життям сім’ї вона докладає значно більше, ніж держава на облаштування життя громадян.
Для того щоб предметно побачити картину-побутописання нашого соціуму, соціологи розробляють індекси. Так, генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир ПАНІОТТО спільно з керівником напряму соціально-економічних досліджень КМІС Альоною ГОРОШКО розробив два індекси - індекс суспільного благополуччя та індекс індивідуального благополуччя громадян.
Ударимо згуртованою сім’єю по суспільному «бездоріжжю»!
Індекс суспільного благополуччя охопив три запитання: «На вашу думку, справи в Україні зараз ідуть у правильному чи неправильному напрямку?», «Як би ви оцінили економічне становище України?», «Якщо говорити про Україну загалом, як ви вважаєте, через рік життя стане кращим чи гіршим, ніж зараз?». Індекс дорівнює плюс 100 балів, якщо 100% опитаних вважають, що справи в Україні рухаються у правильному напрямку, всі вони позитивно оцінюють економічне становище країни і вважають, що через рік буде краще, ніж зараз. Відповідно, якщо 100% опитаних за всіма трьома запитаннями дають найнижчу оцінку, то індекс буде мінус 100 балів.
Індекс індивідуального благополуччя охопив чотири запитання: «Чи вважаєте ви себе щасливою людиною?», «Як би ви оцінили своє здоров’я?», «Як ви вважаєте, через рік ваша сім’я житиме краще чи гірше, ніж зараз?» і «Як би ви оцінили фінансове становище вашої сім’ї?». Він теж змінюється від мінус 100 до плюс 100 балів.
- Аналіз проведеного нами опитування, репрезентативного для дорослого населення України, показав, що індекс суспільного благополуччя негативний, він становив мінус 46 балів, - розповідає Альона Горошко. - А індекс індивідуального благополуччя - 1,5 бала, а це означає, що на умовній шкалі він приблизно посередині. Між індексами є кореляція, але слабка (r = 0,3). Виходить, що оцінки сприйняття громадянами суспільного та особистого життя не дуже сильно впливають одна на одну, тобто людина може бути задоволена життям своєї сім’ї, але водночас оцінювати становище України вкрай негативно.
- Особисте благополуччя залежить, звичайно, і від ситуації в країні, але більшою мірою - від особистісних характеристик людини, - продовжує Володимир Паніотто. - Дуже сильно залежать від держави непрацюючі люди та пенсіонери (для людей від 65 років ця кореляція буде істотно вищою, ніж у всього населення). До того ж оцінка суспільної ситуації залежить від рівня домагань - у цьому сенсі люди з вищою освітою мають вищий рівень зарплат, проте оцінюють ситуацію гірше. Скажімо, в Росії на демонстрації виходять не неблагополучні верстви населення, а середній клас. Разом з тим не завжди більш критичними є ті люди, яким гірше. Але всі однаково активно реагують на економічні питання, на зміни в законодавстві, політику.
Низькі оцінки за складовими індексу суспільного благополуччя свідчать про те, що люди негативно оцінюють ситуацію в країні та її перспективи. Оцінка того, в якому напрямку йдуть справи в Україні, досягла 74 балів (вважають, що справи в країні йдуть у правильному напрямку, усього 12% респондентів). Люди здебільшого кажуть: хоча ми й рухаємося в неправильному напрямку, але покладатися нам нема на кого. Торік ми заміряли рівень протестних настроїв, і їх загальний показник виявився вдвічі нижчим, ніж у 2004 році, хоча рівень невдоволення зараз не менший, ніж був тоді. Вважаю, боротьба Ющенка з Тимошенко і розчарування в кумирах настільки підірвали віру людей у те, що вони самі можуть змінити порядки в країні, що це призводить до масової соціальної апатії.
- На даний момент ми можемо спостерігати високий ступінь незадоволеності економічною ситуацією в країні. На запитання про економічне становище України люди відповіли так: якщо підсумувати відповіді «погано» і «дуже погано», у підсумку виходить 75%, «задовільно» - 25, «добре» - 2 і «дуже добре» - 0,1%, - каже Альона Горошко. - На запитання «Життя в Україні через рік стане кращим чи гіршим, ніж зараз?», відповіді респондентів розподілилися так: 8,9% - значно гіршим, 29,2 - трохи гіршим, 45,6 - таким самим, як у попередні роки, 15,1 - трохи кращим і 1,2% - значно кращим.
Наші люди оптимістичніші, коли говорять про особисті справи, про життя сім’ї. На запитання «Через рік ваша сім’я житиме краще чи гірше, ніж зараз?» вони відповіли так: 5,1% - значно гірше, 19,2 - трохи гірше, 51,6 - так само, як і раніше, 21,3 - трохи краще, 2,7% - значно краще. Тобто кожен четвертий громадянин вважає, що його сім’я житиме краще. Причому серед молоді щодо своєї сім’ї оптимізму більше, ніж у людей середнього віку.
Цікаво розподілилися відповіді на запитання «Представники влади говорять, що в Україні почали здійснюватися соціально-економічні реформи: чи згодні ви із цим?». Погодилися всього 28,3% респондентів, з них 1,3 визнали реформи швидше успішними, 12,3 - однаковою мірою успішними і неуспішними, 11,9 - швидше неуспішними і 2,8% - не визначилися. 54,8% респондентів вважають, що в Україні не відбуваються реформи і 16,9 вагалися з відповіддю.
Щастя і здоров’я як основний капітал українців
- Якщо говорити про особисте щастя, то в середньому цей показник дорівнює 27 балам на шкалі від мінус 100 до плюс 100. Визнають себе щасливими 21% опитаних; швидше щасливими, ніж нещасливими, - 34; і щасливими, і нещасливими - 38; швидше нещасливими - 12 і зовсім нещасливими - 5%, - каже Альона Горошко. - Що стосується оцінок свого здоров’я, то тих, хто вважає його дуже хорошим, виявилося всього 4,5%, хорошим - 37,3, посереднім - 41 і поганим - 17%. Тому середнє значення оцінки здоров’я людей становить 14 балів. Тобто здорових людей (за власними оцінками респондентів) у нас менше, ніж щасливих.
- Здоров’я - не головний показник щастя, - розповідає Володимир Паніотто. - Головне для будь-якої людини - особисті стосунки, взаємини в сім’ї, наявність роботи. А здоров’я вже на четвертому місці - як необхідна, але не достатня умова щастя. На Заході що люди старші, то в них менше стресів, і пенсіонерам там живеться краще: у них виплачені кредити, накопичені кошти, вони нікому нічого не заборгували й відносно здорові. В нас усе навпаки. Наші відмінні риси у становищі та характері людей похилого віку виявила Евелін Бромет, професор Університету Стоні Брук (США), у проведеному нею дослідженні в рамках міжнародного проекту «Психічне здоров’я населення в різних країнах світу», який охоплював двадцять шість країн.
- Українці оцінюють рівень свого матеріального благополуччя скромно, - каже Альона Горошко. - Призналися, що їм не вистачає грошей на харчі 12,8% опитаних; вистачає на харчі, але не можуть купити одяг 45,6; вистачає на харчі та одяг і можуть відкладати гроші 36,5% респондентів; можуть купувати дорогі речі 5%; можуть купити все, що побажають, 0,1%. Ті 12,8% респондентів, яким не вистачає грошей на харчі, визначають сьогодні рівень бідності в Україні.
Цікаво що індекс індивідуального благополуччя вищий у жителів Західного макрорегіону - там він становить 11 балів. У жителів Південного макрорегіону - 2 бали, Східного - 2,6 і в жителів Центрального макрорегіону - 3,1 бала. Різниця зумовлена тим, що в Західному макрорегіоні більше людей вважають себе щасливими, трохи більше людей вважають себе здоровішими, там більше оптимістів і тих, хто оцінює себе як заможніших.
Ми дійшли висновку, що люди більше задоволені своїм приватним життям, ніж тим, що відбувається в економіці країни і в загальному векторі її розвитку. Індекс суспільного благополуччя виявився низьким для всіх регіонів країни. А щодо індексу індивідуального благополуччя, то він не без особливостей: молоді чоловіки й жінки однаково задоволені життям. Із віком задоволеність життям знижується у представників обох статей, однак у жінок вона падає трохи раніше, ніж у чоловіків: починаючи з вікової категорії 50-59 років, вони гірше оцінюють своє здоров’я і менш оптимістично дивляться на подальше життя.
Соціологи дійшли висновку, що українці більше задоволені своїм життям, ніж оцінками того, що відбувається в державі. Але бути задоволеними і задовольнятися - різні поняття, які громадяни вміло розводять щодо свого приватного і суспільного життя. Адже якщо в нас не буде суспільно-політичних змін, ми дійдемо до «натурального господарства» і в економічному, і в духовному значенні в кожній окремо взятій сім’ї.