Отже, із рахунком 8,5:6,5 Володимир Крамник виграв матч у 13-го чемпіона світу Гаррі Каспарова, так і не дозволивши дуже знаменитому супернику домогтися перемоги хоча б в одній партії. Це дуже велика рідкість у вирішальних матчах, та все ж ніщо не нове під Місяцем, і прецедент у довгій шаховій історії трапився вперше 1921 року, коли претендент Хосе Рауль Капабланка обіграв Еммануїла Ласкера, домігшись чотирьох перемог при 10 ничиїх. Каспаров, який був чемпіоном світу з 9 листопада 1985 року, поступився молодшому і неймовірно високому, як для шахіста, супротивнику (схоже, Крамника ніхто так і не виміряв, і називають приблизний його зріст від 193 до 198 см). До речі, у рік, коли Каспаров обіграв Карпова, Крамнику було лише десять років. У п’ятирічному віці Володю навчив грати в шахи його батько — Борис Петрович. Було це 1987 року, і вже через три дні Крамник-старший почав програвати молодшому, а батько мав радянський другий розряд із шахів! Після того, як турботливий батько відіслав кілька партій 12-річного сина Михайлові Ботвиннику, Володю зарахували в знамениту шахову школу багаторазового чемпіона світу. У 17 років Володимир Крамник — уже гросмейстер, на тоді — наймолодший в історії. Відвідував він і школу Каспарова, де Гаррі Кімович, на свою голову, підсилив його гру. Каспаров у першому ж інтерв’ю після 15-ї партії висловив бажання зіграти матч-реванш, як він тоді сказав, «що швидше — то краще». Але в зовсім свіжому інтерв’ю іспан- ській газеті «Паїс» Каспаров уже охолонув і після заяви, «не Крамник виграв матч, а я його програв», сказав, що матч-реванш відбудеться через два роки. У цьому ж інтерв’ю він заявив — журналісти неправильно зрозуміли його слова про те, що невдачі й короткі нічиї обумовлені низкою особистих обставин, про які він розповість після матчу. Ніяких обставин не було. Якби тринадцятий чемпіон світу не вигадав сам цей матч, сам не вибрав суперника й спонсорів, то, звісно ж, за нинішнього стану міг би порушити питання про легітимність свого програшу й переходу звання чемпіона світу до Крамника. А так Каспарову доводиться робити заяви про те, що «об’єднавчий матч чемпіонів світу за різними версіями вже відбувся, і його виграв Крамник».
Таким чином, принаймні Гаррі Каспаров визнає Володимира Крамника чотирнадцятим чемпіоном світу. Це було б чудово, якби не існувало одинадцятого чемпіона світу Роберта Фішера, який добровільно відмовився від матчу з претендентом Карповим 1975 року, після чого Карпов без гри став дванадцятим чемпіоном світу. І якби Карпов не був першим чемпіоном світу за нокаут-системою ФІДЕ, який не програв свого звання в наступному чемпіонаті, від участі в якому він, як і Фішер і з тієї ж самої причини (перевага чемпіона ще до початку гри), сам відмовився. І якби не існувало другого чемпіона світу за нокаут-системою ФІДЕ Олександра Халіфмана, який заодно може законно вважати себе чотирнадцятим чемпіоном світу. І якби не було вихідця з Росії, нині іспанського гросмейстера Олексія Широва, який, за попередньою системою Каспарова, став претендентом на матч із ним, вигравши, між іншим, у Крамника. Але з ним Каспаров грати не став, і взагалі жодних грошей досі бідолаха Широв не одержав. І Карпов, і Широв неодноразово заявляли про своє бажання відстоювати права в суді. А тепер спробуйте розібратися в тому, хто зараз чотирнадцятий чемпіон світу.