Коли йдеться про олімпійські нагороди, народ зазвичай жваво цікавиться, з чого ж вони зроблені? Відповідно до Олімпійської хартії, золота медаль виготовляється з кращого срібла з наступним напилюванням не менш як шести грамів золота. Час свідчить, що це напилювання аж ніяк не вічне. Приміром, перша радянська олімпійська чемпіонка дискоболка Ніна Пономарьова має звичку під час зустрічей із уболівальниками пускати свою медаль по руках. Робить честь нашому народові те, що, обій-шовши всі ряди, медаль завжди повертається до власниці. Але за 48 років такої практики золото повністю витерлося й висока нагорода перетворилася на досить потерту срібну. До медалі додається також диплом.
Другий призер змагань нагороджується медаллю зі срібла не нижче 925—1000 проби і дипломом, третій призер одержує бронзову медаль і диплом. На медалях мають бути вказані вид спорту та вид змагань, за перемогу на яких вони присуджуються. Медалі прикріплюють до ланцюжка, що розстібається, або до стрічки для того, аби їх можна було надіти на шию. До речі, вперше це правило запровадили на ХVII Олімпійських іграх у Римі, а ще на Мельбурнській Олімпіаді 1956 року золота медаль та інші видавалися в коробочках і мали трохи менший розмір, ніж доти, та були схожі на наші шкільні нагороди за добре навчання.
Нині встановлено, що розмір медалі повинен бути не менше 60 міліметрів, товщина — 3 міліметри. Десь з Мексиканської Олімпіади 1968 року призери стали одержувати також зменшені до розмірів значка копії нагород, які можна було носити на одязі. Спортсмени, котрі часто перемагають, дарують ці значки своїм тренерам.
Останніми роками наші спортсмени, виборюючи на Іграх у фіналах місця з четвертого по шосте, а надалі — з четвертого по восьме, почали іменувати себе призерами. Таке цілком правомірно. Ось що сказано про це в Олімпійській хартії: «Спортсмени, котрі посіли четверте, п’яте, шосте, сьоме і восьме місця, також одержують диплом, але не медаль. У разі рівності результатів за перше, друге чи третє місце кожен з учасників має право на медаль і диплом». Ми можемо пишатися, що наші колеги плавець Ігор Засєда та легкоатлетка, стрибунка в довжину Людмила Радченко нагороджені олімпійськими дипломами за п’яті місця — Засєда на Іграх у Мельбурні в плаванні брасом на 200 метрів, а Радченко у своєму виді на Іграх у Римі. Ще один відомий журналіст — коментатор Фарід Досаєв у Мельбурні посів десяте місце, виступивши у півфіналі тієї самої дистанції, що й Засєда. Тож він не увійшов до когорти призерів. Багато знаменитих спортсменів намагалися або намагаються стати журналістами. Побажаємо чемпіонці світу зі стрибків у воду Олені Жупиній із Запоріжжя, щоб вона в Сіднеї стала олімпійською чемпіонкою, а після завершення спортивної кар’єри поповнила ряди журналістів. У кожному разі, цей варіант блискуче реалізувала москвичка Олена Вайцеховська.
Ну, а в Сіднеї вже готові вручати олімпійські нагороди. На лицьовому боці медалі, за традицією, зображено богиню перемоги Ніку з лавровим вінком і руїни Колізею. На зворотному — будинок Сіднейської опери і також Колізей.
Золотих медалей тисяча, стільки ж срібних, а оскільки третє місце в деяких видах спорту ділиться, то бронзових медалей підготували 1100. Їх виготовили з розплавлених стародавніх австралійських монет, що вийшли з обігу. До речі, медалі, які залишаться після вручення всіх нагород, згідно з тією самою Олімпійською хартією, слід розплавити.