UA / RU
Підтримати ZN.ua

З піснею по життю

Днями великий друг дзеркальчан, доктор педагогічних наук Галина Лактіонова відзначила свій «напівкруглий» ювілей...

Днями великий друг дзеркальчан, доктор педагогічних наук Галина Лактіонова відзначила свій «напівкруглий» ювілей. Святкувався він у «родовому гнізді» Галини Михайлівни — столичному Будинку вчителя. Саме тут уже майже півтора десятка років регулярно збираються на концерт­ні програми клубів «Співуча родина» і любителів романсу люди, закохані в пісню. Фізики та лірики, вчителі та фінансисти, журналісти й бізнесмени — хто під гітару, хто під баян, хто під рояль — щедро діляться своїми талантами з такими самими, як вони, аматорами. І не біда, що в одних голоси — майже оперні, а інших без мікрофона не почуєш і в першому ряду. Адже тут панує не самодіяльність у звичайному розумінні цього слова, а просто «свята до музики любов». А незмінним «камертоном» цього дійства завжди була Галина Михайлівна.

Спільні автобусні екскурсії пісенних аматорів пам’ятними місцями України, видання касет і дисків із піснями і романсами учасників клубів, відкриття нових імен, вечори-зустрічі з відомими композиторами, поетами і виконавцями — навіть такий широкий перелік не вичерпує усіх клубних ініціатив... Тут прагнуть не лише самі творити добрі справи, а й відзначати заслуги тих, хто присвятив своє життя служінню людям. Ось уже який рік поспіль у день Віри, Надії та Любові в Будинку вчителя нагороджують преміями «За прагнення до милосердя», лауреатами яких стають істинні подвижники. А за всіма цими благородними починаннями — воістину кипуча енергія та невтомний творчий пошук Галини Лактіонової.

Ще про одне. На те вона й «Співуча родина», щоб на її засідання приходили цілими родинами. Саме таким чином любов до пісні передається від батьків до дітей і від дітей до онуків. Тому на клубній сцені можна побачити й дошкільнят, і сивих ветеранів.

В активі Галини Михайлівни — вечірня жіноча гімназія, діяльність Християнського дитячого фонду, допомога багатьом прийомним сім’ям по всій країні. Залишається лише дивуватися: звідки в неї стільки енергії, як їй вдається прирощувати до доби ще кілька годин? Адже є ще наукова, методична робота. Та й обов’язки матері та бабусі вона з себе ніколи не знімала. Відповідь проста: як у будь-якої людини, в її житті були й радість, і смуток, тільки от зневіри ніколи не було. І цією своєю націленістю на добрі справи вона незмінно заражає оточуючих. Ось і нас, дзеркальчан, Галина Михайлівна втягла у свою орбіту. Так один із клубних вечорів присвятили черговому дню народження газети. Виявилося, редакція наша — співуча, можемо!

Так ось, — про напівкруглий ювілей... Ну, по-перше, зазначимо, що це — саме половина життєвого шляху. А по-друге, нікому не спаде на думку, що ювілярка після нього покине сцену. Адже недаремно в її улюбленій пісні співається:

Потому что перед ней

Две дороги — та и эта.

Та — прекрасна, но напрасна,

Эта, видимо, — всерьез.

Ви, звісно, здогадуєтеся, яку вибере Лактіонова.