«Як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш» (кінець цитати). Можливо, ви вважаєте цю народну мудрість надто затертою загальною фразою? Даремно. Це чистісінька правда! Я точно знаю.
Минулої новорічної ночі я не випила жодної краплини шампанського, не бачила ні салюту, ні новорічного звернення Президента до народу, не запалювала бенгальських вогнів, не кричала «ура» й не згадала вчасно про те, що треба загадати бажання. Зате до самої півночі зберігалася і набирала гостроти інтрига. Навіть дві: 2003-й чи 2004-й?.. хлопчик чи дівчинка?!
Результат не змусив себе чекати. Навіть два: по-перше, я, всупереч попереднім планам і традиціям сучасних ділових жінок, просиділа з донькою в декреті майже цілий рік, а по-друге — в редакції «Дзеркала тижня» спалахнув локальний бебі-бум! Тепер ми ні на мить не сумніваємося у народній мудрості. Чого й вам бажаємо.
Гадаю, кожен може пригадати найекстремальнішу зустріч Нового року у своєму житті. Багато хто з нас заздалегідь планує собі пригоди на цю ніч, сподіваючись, що вона забарвить небуденністю всі триста шістдесят п’ять наступних днів. І багато хто, прокинувшись надвечір першого січня з головним болем, досадливо згадує, що настання Нового року вкотре ознаменувалося банальною пиятикою у компанії телевізора.
Нинішнє свято, як ніколи, відзначене моментом імпровізації. Навіть інтрига новорічного привітання глави держави все більше загострюється у міру наближення заповітного часу «за п’ять дванадцята». Більшість із нас лише за чотири дні до Нового року згадали про ялинкові іграшки та почали запрошувати одне одного в гості — раніше було не до того: ми, здається, взагалі сумнівалися, чи настане він нинішнього року.
Але він настає завжди. Буде і ялинка, і салют, і шампанське, і салат «олів’є», й «Іронія долі» по якомусь каналу. Новий рік — це втілена традиція, яка не розрізняє людей за національною чи релігійною ознакою, а вже тим більше за принципом політичних уподобань. Підступність цього свята полягає саме в його традиційності, усталеному наборі необхідних атрибутів, — тоді як ми щоразу чекаємо від нього дива. Дива, яке залишиться з нами на весь рік. Дива, яке не створить ніхто, крім нас самих.
Упевнена: ті, хто збереться новорічної ночі навколо синьої ялинки на помаранчевому Майдані, повною мірою переймуться відчуттям казки, створеної власними руками. Можливо, ранком вона вже не здаватиметься казкою, і вже тим більше цього настрою не привнести в подальші будні; але народна мудрість ніколи не бреше.
Справді, ніхто з нас, незалежно від політичних симпатій, не підходить до зустрічі нинішнього Нового року з почуттям упевненості, спокою і стабільності. І наш загальний — для когось піднесений, для когось просто підвішений — стан, безсумнівно, екстраполюється на весь 2005 рік, як про це свідчать, крім усього іншого, і прогнози соціально-політичних аналітиків. На початку — і з цим навряд чи вдасться повністю покінчити до кінця року — країна житиме непросто, небезтурботно, нестабільно. Цікаво.
Новий рік — традиційний привід для якнайшвидшого завершення старих справ і підбиття підсумків. Цього року не вийшло. Дуже хотілося б залишити вибори й усе, що з ними пов’язано, у старому році, але, очевидно, не судилося. І, боюся, цей момент недоконаності, незавершеності теж залишиться з нами на весь рік. Але нічого. Будемо працювати.
З іншого боку, саме в такі нестабільні періоди життя країни, в добу змін, які, розпочавшись із владних вершин, неодмінно прокотяться хвилею по всіх її сферах, з’являється більше можливостей для запуску нових проектів, упровадження свіжих ідей, реалізації творчих планів. Поспішайте спіймати свою удачу! У наступаючому році хтось стане відомим, хтось зробить запаморочливу кар’єру, а хтось із наших співвітчизників, от побачите, неодмінно вразить чимось увесь світ. Під Новий рік ми привчили світ до думки про те, що наша країна здатна його вразити.
А ще у багатьох у наступаючому році (як нам обіцяли демографи, котрі вивчали з цього погляду життя Майдану) народяться діти. А в заставу того, щоб це відбулося напевно, в когось вони народяться вже тепер, новорічної ночі. Це чудово. Я точно знаю.
…Новорічне свято підступає до нас сором’язливо, немов делікатний гість, який відчуває, що він прийшов не зовсім вчасно. Адже він, Новий рік, звик бути головною подією зими, символом оновлення, точкою відліку перебігу часу, вододілом нашого життя!.. а вибори спробували цю його роль узурпувати. Але водночас владно — оскільки його настання не залежить від жодних зовнішніх сил. Зате від нього, від магічного моменту бою годинника, згідно з тією ж народною мудрістю, залежить дуже й дуже багато.
Наступаючий рік, звісно ж, мине саме так, як ми його зустрінемо. Тобто — для всіх по-різному. Але банальним, нудним, ніяким він уже не буде ні для кого.
Ми не залишили йому такого шансу.
