У день народження кожен з нас, часто не зізнаючись у цьому навіть самому собі, очікує дива, казки, сюрпризу. Тому ж, хто поздоровляє, надається можливість зіграти роль такого собі чарівника, здатного відчути настрій іменинника, вгадати його потаємні бажання, подарувати незабутню, яскраву, багатобарвну гаму емоцій і почуттів.
От і настав твій день народження. Із самісінького ранку з усіх боків тільки й чуєш: «Вітаю! Зичу!». Ці слова лунають у слухавці, теплим доторком губ шепочуть на вушко, повітряними кульками стрибають східцями установи, старанно виведеними різнобарвними літерами танцюють на шматку аркуша із зошита чи на вигадливих новомодних листівках. А боязкий «чмок» у щоку чи легкий доторк руки, недоладні вірші власного авторства, сувенір, нехай простенький, зате «улюбленого кольору і розміру», особливо зворушують, оскільки — від серця. І таке поздоровлення радує, окриляє, хвилює більше, аніж офіційно піднесений дорогий презент, цінна річ, що її із вдячністю приймаєш, але не відчуваєш при цьому справжнього свята душі.
День народження для кожної людини — дуже особисте, інтимне свято. Це цілий світ на стику реального й вигаданого. Коли у звичайний, здавалося б, день обов’язково станеться щось незвичайне, фантастичне. Саме з дитинства, із цієї чудової пори, напередодні урочистої події ми із завмиранням серця виголошуємо: «Мені хочеться, щоб цього дня…», «Я мрію в день народження…», «От якби…», «Нехай здійсняться…» Ми витаємо у своїх мріях, оскільки в кожному з нас досі живе їхнє невичерпне джерело — щедре на емоції й захоплення дитинство.
Ми, дорослі, соромимося бути легковажними фантазерами, виявляти свої зовсім ще дитячі бажання. Статус дорослого не дозволяє хотіти чогось у неймовірній кількості, як, наприклад, «п’ятсот ескімо» від чарівника з блакитного вертольота, чи чогось нереального, скажімо, «зірку з неба». Це розуміють і ті, хто нас вітає, часто вибираючи в подарунок щось корисне, практичне, модне, престижне. А тому нерідко — нудне й буденне. Залишаючи за порогом казку, у якій хочеться опинитися, варто лише змахнути чарівною паличкою або зірвати чергову заповітну пелюстку квіточки-семиквіточки.
Тобі підносять стильну сорочку або суперпарфуми. А ти хочеш гукнути: «Стоп!!! А де ж він, яскравий феєрверк небуденного, непересічного, немислимого, трішки божевільного! Фестивального!?» Натомість чуєш: «Вип’ємо за..!» Друзі висловлюють звичні побажання, із першим же ковтком шампанського висушуючи ось це твоє, особисте, саме сьогоднішнє, неповторне і довгождане торжество. Ти веселишся з усіма, загалом щиро відповідаєш на поздоровлення, що йдуть від серця, але дещо згодом також із відкритим серцем зізнаєшся собі: «Це було чудово! Просто неперевершено! Але чогось усе ж бракувало…»
Навіщо нам потрібне свято? У кожному з нас живе вигадник, винахідник, творець, якому часто не знаходиться місця серед щоденних турбот і проблем, переважно надуманих. Свято ж дає зарегламентованій людині можливість хоча б на короткий час випурхнути з грузької і затхлої щоденності. Що може бути привабливішим за гру в незлостиве повалення соціальних основ, безоглядних веселощів, коли відчуваєш себе «маленьким царьком» або «розпещеною принцесою», навколо яких створюється справжній переполох!?
І, звісно ж, мова не йде про певне сурогатне святкування, що залишає після себе лише гірке розчарування, головний біль, задушливий запах перегару, тютюнового диму і залишки салату на підлозі. Така підміна свята робить життєві невдачі помітнішими і ще більш нерозв’язними, а «Я» ще менше здатним до творчого саморозкриття. Як, на жаль, часто кілька пляшок маркованого вина чи коньяку, «травичка», кілька нових сексуальних партнерів, а то й просто ящик дешевої горілки, розпитої у брудній квартирі із сумнівними особами, стають атрибутами свята-кошмару. І такий фільм жахів прокручується рік у рік, не залишаючи людині шансу звернути зі шляху, що веде до загибелі…
Спрадавна істинне свято символізує відмирання старого, віджитого і перехід до більш досконалого, молодого. Така «віддушина» у повсякденно монотонному існуванні допомагає людині повернутися до сірих буднів психологічно оновленою і помолоділою. Ми повніше відчуваємо життя, його барви, у нас міцніють надії, народжуються нові мрії і впевненість у їхній здійсненності. Тому ми так любимо і чекаємо торжество, тим більше — своє власне.
Однак буває, що настання дня народження чомусь не радує і не гріє. Не хочеться нічого відзначати, і очі б нікого не бачили! Але у глибині душі живе свято. Воно термосить, смикає, нагадує про якісь бажання і надії, росте, іскриться, вимагає свого, чекає феєрверка. І про це добре знають твої батьки. Адже вони пам’ятають тебе маленьким. Як горіли твої очі, і обличчя осявала щаслива усмішка від очікування нескінченної низки чудес! Кожен твій день народження для них — плюс іще один щасливий день разом. І якщо навіть ти утечеш на Північний полюс і сховаєшся, зарившись обличчям у ведмеже хутро, тебе все одно знайде листоноша чи десь далеко задзвонить телефон. І крізь снігову заметіль ти почуєш тихий ласкавий голос: «З днем народження, синку!»