{Фото Бориса ХОВХУНА} |
Добре пам’ятаю дощовий осінній Львів 91-го, перший чемпіонат незалежної України з боксу. Потім було примітне десятиліття, перемоги й медалі на Олімпійських іграх, чемпіонатах світу та Європи. Цей період вінчали дві срібні та три бронзові нагороди Сіднея. Але всі здобутки та заслуги залишилися в минулому, що і стало своєрідним лейтмотивом уже десятого національного чемпіонату, котрий знову пройшов у Львові. І як же виглядає український бокс на порозі нового міжолімпійського циклу? Адже через три місяці його очікує складне випробування — світовий чемпіонат у Белфасті.
Немає сенсу називати імена всіх переможців у дюжині категорій. Серед них і визнані лідери — енергодарець Володимир Сидоренко, харків’янин Сергій Данильченко, іванофранківець Володимир Колесник і менш відомі, молоді й перспективні. Львівський турнір знову довів, що український ринг багатий на таланти. Втішно, що в окремих категоріях є по кілька кваліфікованих майстрів, які претендують на роль перших номерів. Але навіть у такому благополучному в Україні виді спорту, як бокс, чимало проблем. І одна з них — специфічна, на відміну, скажімо, від дзюдо чи фехтування.
Не уникнути переходу аматорів у профі. Особливо по закінченні найбільших змагань. Сіднейська олімпіада не стала винятком. Ось тільки одні, як львів’янин Андрій Котельник, зробили це чесно, відпрацювавши міжолімпійський цикл і відкрито заявивши про свій намір, а інші... Це тема окремої розмови. Тренерам же так чи інакше доводиться сушити голову над тим, ким і як замінити вакансії.
За спиною Котельника, який боксував у категорії 60 кг, не виявилося повноцінного дублера. Нині на п’єдестал піднялися 20—21-річні. Добре підготовлені фізично, але в техніко-тактичній майстерності в хлопців є чималі прогалини. У наступній категорії (63,5 кг) виступають донеччанин Дмитро Світличний і львів’янин Юрій Золотов. Не виключено, що повернуться в попередню, визначившись із власною вагою.
А де перебував під час чемпіонату срібний олімпійський призер кримчанин Сергій Доценко (67 кг) і що з ним? Віце-президент національної федерації Ігор Гайдамак не зміг відповісти на це запитання. Еге ж, дисциплінка у хлопця...
Не зрозуміла ситуація і зі стриянином Олександром Зубріхіним (75 кг). Однак тут непогано виглядав чемпіон миколаївець Олег Машкін. Буде йому належна конкуренція — і хлопець зможе досягти багато чого.
До важкоатлетів у боксі завжди підвищена увага. Після олімпійського тріумфу киянина Володимира Кличка в Атланті і його переходом з аматорів перед тренерами постало завдання підготувати гідну заміну. Бориспольчанин Володимир Лазебник став срібним призером європейського чемпіонату, але на світовому несподівано відмовився виходити на ринг... І тоді в терміновому порядку все ж вдалося вивести на високий рівень харків’янина Олексія Мазикіна. З усіх переможених майбутнім чемпіоном у Сіднеї він — єдиний, хто виглядав гідно. У Львові Олексій довів перевагу в другій важкій вазі. А ось у першій ситуація далека від оптимізму.
На останній Олімпіаді Україна не була представлена в єдиній категорії — 71 кг. Як же виглядають справи в ній нині? На чемпіонаті переміг відомий львівський... кікбоксер Сергій Лапинський. Випробував себе в новій якості й у вкрай напруженому протистоянні здолав київського тезку Костенка, екс-чемпіона світу серед юніорів. Але як у нього складеться далі?
У нинішньому сезоні вже стало не кращою традицією, коли національні федерації проводять чемпіонати і розіграші кубка України «у борг», за рахунок місцевих організацій. Боксери впоралися власними силами. Хоча львів’яни, звісно, суттєво допомогли. Вони й на рингу виступили солідно. А на провідних позиціях — донеччани й харків’яни. Радує, що в шахтарському краї дуже серйозно працюють, відроджуючи колишню славу.
На шляху до Белфаста намічено ряд зборів і участь кандидатів у національну команду в міжнародних турнірах у Неаполі, Галле та Стамбулі. Але було б перебільшенням сказати, що над українським рингом — безхмарно. У ряді категорій слід провести тривалу роботу з підготовки нових лідерів. І тут багато залежить не лише від серйозного ставлення боксерів до справи на місцях, а й від їхньої участі в централізованих збірних і міжнародних змаганнях. Останні ж вимагають солідного фінансування. Яку підтримку надасть Держкомітет?