Минуло вже чотири місяці, як втихли пристрасті на олімпійському рингу Сіднея. На тлі невиразного виступу українців на Іграх у цілому боксери виглядали добре. 2 срібні й 3 бронзові медалі, виграні за умов найжорстокішої конкуренції, свідчать самі за себе. І львів’янин Андрій Котельник, який став віце-чемпіоном, ще в Сіднеї сказав, що хоче продовжити кар’єру в статусі професіонала.
Мрія здійснилася. Нині львів’янин вже представляє гамбурзький клуб «Uniyersumbox promotion» (у ньому виступають брати Клички), отримав першу перемогу. І які можуть бути претензії у Федерації боксу України (ФБУ) до хлопця? Чесно відпрацював міжолімпійський цикл, відзначивши його «сріблом». А йдеться ось про що.
У країні є й добре відома ліга професіонального боксу України (НЛПБУ), якій незабаром виповниться дев’ять років. До неї входять такі відомі майстри, як Олександр Гуров, Віталій Копитко, Юрій Єлістратов... І всі вони, звісно ж, вийшли з любителів. Це узвичаєна у світовому боксі практика. Приклад із Котельником дуже характерний. Саме після Олімпійських ігор, як правило, керівники профі укладають контракти з тими любителями, які найбільше відзначилися (і сподобалися їм). Проте далеко не все так просто в житті. І якщо говорити про Україну, то це стосується взаємовідносин ліги і ФБУ. Саме цій темі було присвячено чергове засідання останньої.
Між обома організаціями укладений договір про співробітництво. І, здавалося б, чого простіше: неухильно слідуй кожній букві взаємних зобов’язань, щоб не виникало навіть найменшої іскри конфлікту. Проте, як стверджує віце-президент європейської та національної федерацій Ігор Гайдамак, в любителів є серйозні претензії до профі.
В одному з пунктів згаданого договору говориться про те, що ліга зобов’язується сприяти розвитку інфраструктури виду спорту, його матеріально-технічної бази, що відповідає міжнародним вимогам, підвищенню кваліфікації тренерів і судів. Проте це на папері, а насправді важливе положення не виконується.
У договорі між Держкоммолспорттуризмом і лігою остання зобов’язана не використовувати у своїй назві поняття «національна». Чому? Тому що, як вважає ФБУ, подібного немає в практиці жодної з країн. Адже виходить, що й ліга, і федерація представляють Україну як національні. НЛПБУ ж, швидше за все, повинна перебувати в тих або інших всесвітніх і європейських боксерських організаціях. І, нарешті, ще один дуже важливий параграф договору. Ним обумовлено, що при переході любителя в профі НЛПБУ відраховує ФБУ 10 відсотків повного призового фонду спортсмена. Однак і цей пункт, на жаль, не дотримується.
Принципові розбіжності виникають між двома організаціями, коли йдеться про поповнення ліги любителями. Ігор Гайдамак вважає, що Олександра Ветуха й Тараса Біденка профі просто вкрали. Як і тих самих Олега Кирюхіна, Сергія Дзінзірука й Олега Кудінова, які претендували на виступ в олімпійському Сіднеї. Нині є інформація, що зверталися з пропозиціями до Валерія Сидоренка, Сергія Доценка й Сергія Данильченка. Однак з ними федерація пов’язує плани підготовки до наступних Ігор. І як, дивується Ігор Гайдамак, боротися з атаками профі на наших хлопців?
Наступні контакти між любителями і профі, НЛПБУ і ФБУ, неминучі. Проте чи не забагато в них надто гострих кутів? Тим та іншим і надалі жити в одній країні. То як же, закопавши сокиру, зійти зі стежки війни? За нинішньої, підкреслюю, ситуації вихід, мабуть, один: знову сісти за стіл переговорів, подкоригувавши, за необхідністю, згаданий договір, вимагаючи обов’язкового виконання кожного його пункту.
Саме так, напевно. Адже в Україні існує професіональний спорт, а ось правового положення про нього, як не дивно, немає. Одна з відповідних статей закону про фізкультуру і спорт, прийнятого ще 1993 року, вичерпала себе. Про це, до речі, йшлося на засіданні за участю любителів і профі, яке відбулося напередодні Сіднейської олімпіади. Не хотілося б усе переводити у жартівливу площину, оскільки проблема досить серйозна. Однак як тут не згадати невмирущі слова Ільфа й Петрова, які закликали пішоходів і автомобілістів до взаємної ввічливості.