У день мого 60-річчя друзі подарували мені книгу «Юности честное зерцало, или Показаніе къ жітеіскому обхожденію». Видано її за наказом Петра І в 1717 році й адресовано «младым отрокам и девицам для поучения оных уму-разуму». У ній, поруч з абеткою, висловлюваннями стародавніх мудреців та цитатами з Біблії, великий розділ присвячено безпосередньо «житейському обходженню», тобто дано ніби кодекс поведінки молодих людей того часу на государевій службі, вдома, серед рідних та однолітків, у гостях...
Приміром, дівчині, котра йшла в гості, давалася така порада: «Во-первых, обрежь свои ногти, да не явятся они люду якобы черным бархатом обшиты. Сиди за столом прямо и не хватай первой в блюде, не жри как свинья и не дуй в ушное, чтоб везде брызгало. Когда буде пить, то не утирай рта рукою, но полотенцем. Не облизывай перстов и не грызи ногтей. Зубов ножом не чисти, но зубочисткою, и одной рукой прикрой рот, когда зубы чистишь. Ногами везде не мотай и не чеши срамные места, а сиди за столом в благочинности...»
Як приємно тримати в руках старовинні книги. Сухуватий запах трохи віддає пилом. Немислима орфографія. Вишукано-великоваговий стиль. Але коли через півгодини звикнеш до незліченних ятів, усяких «прежняго» і «ея», то читання обертається найцікавішою подорожжю в минуле. Не схоже на наше життя. Інша психологія. Норми пристойного й непристойного — не завжди зрозумілі, дивні, іноді наївні й кумедні. І в кожній книжці — різні.
Ось книга «Об этикете, нравственности, добродетели и учтивости», видана 1812 року в Москві. «Правила сидения у камина» на п’яти сторінках. «Не поворачивайся к очагу спиной — делают это лишь малообразованные и дворовые люди... Не протягивай к огню руки и ноги одновременно — если греешь одно, то пущай остывает другое... А ежели кто бросает что в огонь, как-то: любовные письма, то очень было бы безрассудно вынимать оные оттуда, ибо человек хочет, чтобы тайна его сгорела в огне, а вы сию тайну узнать хотите, что в свете будет расценено неприлично...»
1832 рік. Видана в Москві книга «Советы по благородному воспитанию и обхождению». Читаємо: «Будучи в обществе, имейте вид приятный, ласковый и даже веселый. Ежели вам сделали какие неудовольствия, забывайте их тут же. Весьма бесполезно приходить к людям для того, чтобы им показать свой дурной нрав и досадить. Ежели вы никоим образом не можете принять лучшего вида, то оставайтесь дома».
1878 року в Києві видано книжечку «Правила культурного обхождения. Перевод с персидского». Відповідно до цих правил, чоловікові «запрещено навеки приветствовать красивую женщину кивком, окриком или улыбкой. Но если женщина некрасива, то приветствовать ее позволительно и даже должно».
1892 рік. Видана в Санкт-Петербурзі книга «Свод правил поведения и этикета». Читаємо: «Не зная, возле кого сидишь в общественной карете, должно остерегаться всякого сближения, и, чтобы предупредить готовность других завязать с вами разговор, делайте вид, что дремлете или читаете газету». Або така порада: «Когда мужчина, особенно незнакомый, беседуя с Вами, косит свой взор на Вашу грудь, то непременно закрывайте это свое место веером, платочком или чем-нибудь еще».
Руйнуються старі догми, багато що зникає з ужитку, забувається. Але ті ж таки «Правила культурного обхождения» стверджують: «Каждый обязан навестить своего знакомого, если он болен, будь то болезнь глаз, зубная боль или другая болезнь». А в «Своде правил поведения и этикета» читаємо: «Вода есть везде, следовательно, неопрятность непростительна... Будьте опрятны как для вашего здоровья, так и для тех, с которыми вы должны находиться в родственных, дружеских, интимных и других отношениях».
За всіх часів люди ходили в гості відзначати у вузькому чи широкому колі свята, ювілеї, весілля, а то й просто поспілкуватися. Бувало, час кардинально змінював життя, а все одно любов до застіль залишалася незмінною. Сьогодні нові — старі «правила поведінки в гостях» постійно видаються й перевидаються.
Зауважу, у кожній такій книзі «прийом гостей» починається з «правил поведінки хазяїв». Господарі повинні зустріти гостей, відрекомендувати незнайомих, спрямувати розмову, виявити гостинність. І при цьому не доводити гостя до знемоги їжею, питвом, розпитуваннями, монологами і домашньою самодіяльністю у виконанні сонних дітей. Перед відходом гостей господарям не слід дивитися на годинник, згадувати про нагальні справи, мити посуд і полегшено зітхати, відчиняючи двері.
У гостя, природно, обов’язки простіші. Він вчасно приходить, дзвонить не настирливо, йде також вчасно, не затіваючи при цьому прощального політичного диспуту в передпокої чи на сходовому майданчику. Хороший гість не примушує розважати себе і сам готовий розважити інших: зіграти, заспівати, розповісти. Але тільки коли його попросять. А про те, що не можна не тільки розливати соус на скатертину, а й навіть бачити, як це роблять інші, — говорити чи писати вже не доводиться — це знають усі.
Зрозуміло, культурна людина, навіть якщо й не вивчила всіх правил застільного етикету, все одно зуміє поводитися інтелігентно, а з оточуючими — чуйно й уважно. Не випадково багато правил культурної поведінки починаються з частки НЕ. Вихована людина НЕ робить нічого такого, що могло б зачепити, скривдити, принизити іншого. Вона НЕ розмовляє іноземною мовою у присутності людей, котрі її не розуміють. НЕ розглядає безсоромно оточуючих, особливо людей із фізичними вадами. НЕ злословить із приводу господині й невдалого салату по виході з гостинного дому.
Різні книги дають не завжди однакові поради, як поводитися за столом. Наприклад, у книзі «Дами і панове» (Мінськ,
1992 р.) сказано: «Жінки для більшої обачності приколюють серветку одним її краєм до грудей». А в харківському виданні «Екзотичної кухні» (1998 р.) все навпаки: «Опинившись за столом, не закладайте крохмальну серветку за комір і не розкладайте її на грудях. Це ознака провінціалізму. Серветку слід розкласти на колінах».
Із власного досвіду (підрахував, що за своє життя відсидів за різними застіллями в цілому років п’ять, не менше) можу теж дати кілька порад:
Не валіть у тарілку сусідці без дозволу вінегрет — це не називається обходжати дам.
Не лізьте цокатися до іноземців.
Не розповідайте старі анекдоти, а потім не докоряйте дружині: «Чому ти не сміялася, коли я жартував?»
Не намагайтеся наколотити на виделку каперси, мариновані маслюки мікроскопічного розміру чи зелений горошок — вони добре втікають.
З’ївши морозиво з вишнею, не стріляйте кісточкою в господиню — не кожна оцінить усю принадність цього милого жарту.
Не кадріть сусідку, не прожувавши, — це нечемно.
Не стромляйте недопалок у діжку з фікусом або вже робіть це непомітно.
І остання порада. Залишаючи гостинний дім, не запитуйте в господаря, чи поважає він вас. Якщо запросив, отже, поважає...