При слові «оптика» перше, що звичайно спадає на думку, це окуляри. Однак насправді фізична оптика — поняття незмірно ширше і складніше, і нині воно вривається до нас майже з кожної другої новини з наукового світу: там кристали виростили, там світло зупинили… Кілька років тому комісія США з науки взагалі дійшла висновку, що розвиток суспільства у ХХІ столітті визначатиметься саме розвитком оптики.
Мало хто з широкого загалу знає, що в Радянському Союзі вивчення нелінійних параметричних оптичних ефектів починалося з робіт нашого співвітчизника — львів’янина Ореста Влоха, нині директора Інституту фізичної оптики. Фізик, відкривач явища електрогірації, із суто «західняцькими» політичними поглядами (які й привели були його згодом у лави засновників Руху), він так і не став у СРСР академіком, а на захисті його дисертації навіть світло гасили: мовляв, ото нехай в темряві свої оптичні ефекти й показує.
— Звідки з’являються наукові відкриття? Кажуть, Менделєєву його таблиця наснилася…
— Чомусь люди думають, що то має обов’язково певне диво статися… Якщо людина працює в якомусь руслі, вона аналізує вже відомі речі, бачить прогалини та суперечності. І доходить висновку, що має існувати щось інше, щось більше…
У 1956 році, коли я був тільки студентом, мене забрали в Москву. Я тоді ходив більше в бібліотеку, ніж на танці, а вночі сидів у лабораторії. В результаті дійшов до таких речей, про які навіть не здогадувалися в ті часи. Розповідаю нашим викладачам, а вони не розуміють, про що я їм говорю — про якісь тензори, про зміну симетрії… От один викладач і запропонував: «Знаєш що, тобі треба їхати в Москву, в Інститут кристалографії…».
Як міг студент четвертого курсу поїхати не знаючи куди? Декан відмовляв мене: «Ви ж там пропадете, ви ж загинете»!
Та все ж таки я поїхав. На той час я вже випробував ці ефекти тут, щось там зібрав, маніпулював, паяв, виростив кристали… І директор інституту з порогу мені каже: «Завтра виступатимеш на семінарі». А на тому семінарі мені почали закидати: «Ось цього не може бути. Покажеш нам, що це справді так!». Показав. Результати дослідів опублікували, і то була перша стаття про електрооптичний ефект в кристалах.
Згодом у Львові я відкрив явище електрогірації. За радянських часів мені казали, що «цього не може бути тому, що не може бути», причому казали великі світила, академіки. Японці першими підтвердили, що є таке явище.
Мені п’ять років не давали можливості захистити докторську. На захисті кандидатської мені гасили світло. Коли я йшов в академію, пройшла команда «не пущать», оскільки тоді вже були відомі мої політичні погляди, я не приховував їх. У Москві я часто розмовляв українською мовою. Говорив, що не буде такого Радянського Союзу, яким він є, хоча і працював на його потенціал. Мене називали там «бандерівцем». Одного разу мені то набридло, і я кажу одному товаришу: «Я бандерівець, а ти власовець». Він мені: «Орест, да ты не обижайся, Бандера — он похлеще нас с тобой Маркса и Энгельса знал, великий был человек». Люди, які мали розум, не були зомбовані, нормально все сприймали.
Якби я був людиною, не потрібною тій державі, то мене би раз — і бувайте здорові. Але за допомогою моїх ідей можна було, наприклад, вимірювати відстань до Місяця з точністю до міліметра, і ще багато чого, і військові це відразу зрозуміли. Я бував на секретних заводах працював там, консультував.
Тільки у 80-му році мене пустили за кордон — відразу в Японію. Але то було вже тоді, коли вчений світ визнав моє відкриття.
— Над чим нині працює ваш Інститут фізичної оптики?
— Насамперед ми займаємося параметричною кристалооптикою. Це оптика різних середовищ, які під дією різних зовнішніх полів міняють свої властивості. А це вже дає інформацію про те, що робиться у тому середовищі.
А є такі речі, в яких фізична оптика може відіграти світоглядну роль. От, наприклад, є загальна теорія відносності Ейнштейна, яка пояснює, чому світло загинається там, де є велика гравітація. Згідно з нею, причиною цього явища є те, що простір там є начебто неплоским. А оптика показує, що це не повинно бути так. Що світло загинається за рахунок тих самих оптичних ефектів — параметричних. А це вже значить, що треба переглядати наше трактування космосу… От такі дослідження у нас сьогодні й ведуться, поки що теоретичні.
Є й інші речі — от, приміром, діагностика захворювань може здійснюватися оптичними методами. Цікавою проблемою, над якою працює інститут, є оптична томографія — з допомогою якої можна відразу визначити, що є в кожній найменшій точці того чи іншого середовища.
Ще один аспект фізичної оптики... Всі ми маємо в нашому організмі складні біологічні молекули, які перебувають у рідкому середовищі — наприклад, білки. Ті молекули, виявляється, можна впорядкувати так, щоб вони із рідкого стану перейшли у кристалічний. В таких біологічних кристалах зберігається інформація про організм, але якщо ми змінимо температуру, то цей кристал може перейти в іншу фазу… Отже, ми, крім параметричних ефектів — електрооптики, електрогірації, магнітооптики, магнітогірації, — займаємося і біологічними кристалами. Це є зовсім новий напрям — біооптика. Разом з науковцями з інших установ займається такими дослідженнями мій син Ростислав.
— Ваш син також пішов у фізику, а не, скажімо, в біологію чи медицину?
— Він бачив, що я роблю, наскільки я захоплений своєю роботою. І, напевно, це йому передалося. Оскільки мама в нього — медик, він захоплювався медициною. Ставши фізиком, почав цікавитися тією медициною, яка може бути пов’язана з фізикою. Так у нас в інституті з’явилася біологічна тематика. І нині ведуться серйозні наукові роботи на кошти з фонду державного фінансування.
А взагалі ми виживаємо за рахунок грантів на міжнародному рівні. Багато ідей ми не можемо реалізувати — кадрів не вистачає. От, приміром, була дуже цікава ідея вивчення руху земної кори. До нас підключилися дослідники з країн із складними сейсмічними умовами. З Вірменії, Японії... Та ми побачили, що не вистачає людей для такої серйозної роботи. Звичайно, підростають нові фахівці, але життя їх примушує їхати десь на заробітки…
Сьогодні наш інститут — це загалом молодь. Також за тематикою інституту працює 16 докторів наук, 21 кандидат. Є своя рада із захисту докторських і кандидатських дисертацій з оптики і лазерної фізики. Ми видаємо англомовний міжнародний «Український журнал фізичної оптики». Спочатку видавали на власні гроші, потім на гранти. З авторів не беремо грошей — але і не платимо. В науці, на жаль, люди часто подають як нові свої результати 20-літньої давності. Але в нашому журналі таке не проходить: мусить бути новий оригінальний результат.
— Нещодавно на організованій НАТО конференції ваш син виступав із доповіддю про магнітогірацію, і, наскільки я знаю, деякі фізики ставилися до того явища так само скептично, як і раніше до вашого відкриття…
— То є ціла історія. Ще після того, як я відкрив електрогірацію, виникло питання про можливість магнітогірації, тобто аналогічного явища, але не в електричному, а в магнітному полі. І перші досліди я поставив, і справді цей ефект спостерігався.… але ця ідея зазнала нищівних ударів.
Уже згодом, коли син захистив докторську дисертацію, ми повернулися до цієї проблеми. І дослідили, що при певних умовах поглинання світла магнітогірація є, і нічого не вдієш. То є також новий ефект. Але тепер уже нема тієї системи реєстрації наукових відкриттів, яка була в Радянському Союзі. На Заході важливо те, хто першим відкриття опублікував. І людина як учений визначається не кількістю папірців з печатками, а передусім публікаціями та їх якістю.
— В останні роки премії з фізики присуджуються за відкриття, зроблені у 70—80-х роках. Чи свідчить це про певну кризу в фізиці?
— Коли говорити про фундаментальні дослідження, що відкривають якісь нові можливості, то, напевно, воно так і є. Так і з оптикою… На багатьох конференціях, де я бував, справді останнім часом фундаментальних речей не чути. От на стику наук можна знайти страшенні прогалини — неоране наукове поле. А те, що було досягнуто раніше в галузі фундаментальних наук — це здебільшого йде в технології, в промисловість. В Японії, наприклад, ми ще не виступали зі своїми доповідями, до нас уже прийшли китайці, японці. І їх цікавили не явища та ефекти, а наші кристали. Тобто, це є вже комерційна діяльність…
Отже, якщо розглядати долю науки, то ви маєте рацію. Але це світове явище: фундаментальні науки занепадають.
— Ви були одним із засновників Руху, згодом депутатом Верховної Ради… Чому ви пішли з політики?
— Мене багато людей про це питали, казали, що я не повинен був іти. Але було багато таких факторів, з якими я не міг змиритися. Можливо, я був занадто ідеалізовано вихований.
Колись, незважаючи на те, що мені погрожували, я йшов у політику, бо знав, що то є важливіше, ніж наука, на певний час я навіть був відійшов від науки. Але політика дуже брудна. Рух розвалили — таку потужну організацію…
Теперішні процеси очистять націю від таких брудних речей, я переконаний в тому. Ми скинули страх, коли засновували Рух. Тоді прийшов новий страх — уже перед власною владою. Але народ таки підвівся з колін.
* Електрогірація — виникнення чи зміна оптичної активності у кристалах під дією електричного поля.