Кожна нова влада в Україні обов'язково починає свою діяльність із розмов про підвищення народжуваності в країні.
Нинішня - не виняток. Так, на середину вересня до ВР вже було внесено три законопроєкти про підвищення виплат у зв'язку з народженням дитини. А міністерка охорони здоров'я Зоряна Скалецька у перші ж дні після свого призначення повідомила, що, оскільки "за останні п'ять років народжуваність скоротилася на 40%", пріоритетом уряду є здоров'я дітей та підвищення рівня народжуваності. І додала: "Я теж готова приєднатися до підвищення народжуваності в Україні і з задоволенням це зроблю".
2009-го року в статті "50 мільйонів україно-китайців, або Про особливості демографічного популізму українських політиків" DT.UA наводило думки демографів і економістів про те, чому підвищення народжуваності - не пріоритет для України. Відтоді соціально-економічна ситуація не особливо змінилася на краще. Але, на жаль, у країні стає дедалі менше читачів - і дедалі більше з'являється "експертів", що в умовах увімкненого новою владою турборежиму в прийнятті рішень видається досить небезпечним.
Так, справді, за даними Держкомстату на липень 2019 р., на 100 покійників в Україні припадає 49 новонароджених. Але держава сьогодні не гарантує матеріальну допомогу навіть тим багатодітним сім'ям, які вже склалися в Україні. Недавно в редакцію надійшов лист від мами трійнят. Згідно зі ст. 46 Житлового кодексу України, сім'ї, в якій одночасно народилося троє або більше дітей, має надаватися житло позачергово. На папері. На практиці сім'я вже два роки безрезультатно пише листи в усі інстанції. І, набравши в Гуглі "житло для трійнят в Україні", можна пересвідчитися, що така ситуація - правило, а не виняток. Як і багато іншого.
Величезну кількість дір, які сьогодні є у сфері захисту дітей, неможливо закрити за кілька місяців турборежиму з допомогою указів президента, підвищення виплат і збільшення кількості предметів у бебі-боксах. Потрібен всебічний аналіз, який потребує часу й експертів, а не "експертів". Адже з підвищенням народжуваності проблема захисту дітей лише загострюється. Не секрет, що на стимули у вигляді підвищених виплат найохочіше відгукуються кризові сім'ї. Памперс не гарантує дитині безпеку. Хоча в бебі-бокси кладуть брошури з догляду за дитиною та виховання, не факт, що кожна мама потрудиться бодай узяти їх до рук. Потрібні інструменти соціальної підтримки сім'ї у громаді. Наразі їх немає. Наприклад, за словами міністерки освіти і науки Ганни Новосад, 34 тис. українських дітей (і в селі, і в місті) сьогодні позбавлені можливості відвідувати дитсадок через відсутність вільних місць. Про підвищення народжуваності ми задумуємося, а про необхідну для цього інфраструктуру - ні.
То чи потрібно, взагалі, сьогодні спрямовувати гроші на підтримку народжуваності, а не на профілактику й підтримку здоров'я та поліпшення якості освіти?
"Підвищувати народжуваність, звісно, бажано, - вважає директорка Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи НАН України Елла Лібанова. - Але якщо в нас народжуваність на середньоєвропейському рівні, то як вона підвищиться?
Стимулювати народжуваність можна з допомогою сімейної політики. Але для цього треба розуміти, що таке сьогоднішня українська сім'я. Ми ж про це не маємо ані найменшого уявлення. Ми навіть не знаємо, як люди живуть - у дво- чи в трипоколінній родині; як довго діти залишаються з батьками. А це дуже важливо. Ми не знаємо, скільки дітей упродовж свого життя жінка народила і скільки залишилося живими. А без цього ми не можемо достеменно зрозуміти, що відбувається з народжуваністю. Ми знаємо, хто народився. Навіть знаємо вік матері. Але це все, що ми знаємо.
Ми мусимо розрізняти ті методи й засоби, які спрямовані на поліпшення становища дітей, і те, що декларується підвищенням народжуваності.
Для того, щоб було просте відтворення населення, тобто кожне наступне покоління дітей бодай чисельно заміщувало покоління батьків, кожна середньостатистична жінка має народити 2,15 дитини. Такої цифри немає в жодній європейській країні. Звідки ж вона візьметься в Україні? Гнатися за нею безглуздо. Треба займатися підвищенням рівня життя, його якості. Треба говорити про те, що батьківство й материнство мають бути відповідальними. Недостатньо просто народити дитину й щоб вона росла, як трава. Дитиною треба займатися. І передусім необхідно розвивати мережу дошкільних установ. Це, з одного боку, дасть можливість масі жінок вийти на роботу, уникнути декваліфікації, що теж дуже важливо. А з іншого - дитина отримає те, чого вона не може отримати вдома: досвід ранньої соціалізації, якого потім нічим не компенсуєш.
Замість того, щоб гнатися за підвищенням народжуваності, я б намагалася всіма способами знизити передчасну смертність. Особливо чоловіків. Третина 20-літніх чоловіків не доживає до 65 років. І війна до цього не причетна. Так було і 20 років тому. Нездоровий спосіб життя, алкоголізм, паління, ДТП, якість доріг і п'яні за кермом.
Коли фіни зрозуміли, що в них надмірна смертність від серцево-судинних захворювань, то, крім того, що вони почали про це розповідати людям, радити грамотно харчуватися, - вони ще й стимулювали власників ресторанів та кафе (у тому числі з допомогою преференцій у податковій політиці) пропонувати відвідувачам здорові страви. Не всі й не одразу, але поступово від надмірно жирної смаженої їжі (для Фінляндії це було дуже характерно) вони перейшли до більш легкої, яка не провокує, скажімо, гіпертонію. У кожній європейській країні, навіть не найбагатшій, у парках повно спортивних майданчиків. Так, вони дешеві, з пластику, але люди тренуються, бігають. І ти це бачиш. Це значно ефективніше, ніж коли хтось розповідає тобі, як прем'єр-міністр пішов покататися на ковзанах чи приїхав на роботу на самокаті.
Повірте, якщо держава хоче над цим працювати, готова вивчати світовий досвід такого плану, певні зачіпки можна знайти. Наприклад, якщо людина, котра не брала жодного лікарняного за рік, отримує якісь додаткові вільні дні, це дає ефект, - людина мотивована не застуджуватися, гартуватися, вести здоровий спосіб життя та правильно харчуватися. Адже насправді здорове харчування - це недорого. Недешево коштують копченості. Кисла капуста й картопля - недорогі. При цьому за кількістю вітаміну С кисла капуста конкурує з цитрусовими.
Боротьба з передчасною смертністю охоплює безліч дрібниць. Власне, те саме пов'язане і з народжуваністю. Заходи з підвищення народжуваності складаються не тільки з якихось глобальних масових речей, а й із дрібниць, які формують клімат, сприятливий як для підтримання здорового способу життя, так і для народження дітей.
Демографічна політика не повинна бути тупою. Дати гроші, щоб одразу всі народили дітей, на мій погляд, - тупий спосіб. Тим більше що мільйон разів доведено: користі від цього немає. Навпаки, безліч проблем. Перші два-три роки народжуваність одразу підвищується. За рахунок кого - я зараз не хочу говорити. А далі все повертається на круги своя - або потрібно підвищувати виплати. Класична схема "доза - ефект".
Так, я розумію, що зараз 800 гривень на місяць, які отримують молоді мами, не вистачає на памперси. Але тут є обмеження, пов'язані не тільки з бюджетом, а ще й із зарплатнею. Не може бути соціальний трансферт на рівні або навіть вищий за зарплату. Але про це ніхто чути не хоче.
На жаль, у нас немає пакетного формування політики. Насамперед соціальної. Ми хапаємося за якийсь один спосіб регулювання, байдуже чого".
У тому числі й народжуваності. У кроликів видатна здатність у тому, що стосується розмноження. Однак і вони не плодяться, як кролики. Залежать від умов навколишнього середовища.