Що означає щастя для сучасного українця? Сьогодні, коли люди вже навчилися виживати, а дехто й процвітати, актуальною залишається самореалізація особистості, до того ж у всіх аспектах життя: у сім’ї, на роботі, у громадській діяльності. За результатами нещодавнього загальноєвропейського дослідження (European Social Survey), в якому брали участь понад 30 європейських країн, за рівнем «ощасливленості» Україна посіла передостаннє місце, випередивши лише Болгарію. Перші місця за рівнем щастя тримають Ісландія, Данія, Швейцарія, Фінляндія. Але і в найрозвиненіших європейських країнах, і в Україні основними складниками щастя є вдале особисте життя, сім’я і здоров’я. І чим заможнішими стають люди, тим меншу роль для почуття щастя відіграє рівень доходу.
Щастя «вроздріб»
Хто щасливий в Україні? Упродовж останніх семи років Київський міжнародний інститут соціології провів кілька загальнонаціональних опитувань для з’ясування цього.
Результати засвідчують, що кількість щасливих людей в Україні повільно, але неухильно зростає. Сьогодні почуваються щасливими 57% українців. Відверто нещасними визнали себе вісім відсотків опитаних.
Загалом, молоді люди — щасливіші, ніж старші, а чоловіки — ніж жінки. Шанси останніх зловити свого птаха щастя в молодості є однаковими, а після сорока вони почуваються вже менш щасливими. Цікаво, що неодружені чоловіки щасливіші за одружених. А серед жінок заміжжя не впливає на почуття щастя — незаміжні можуть бути щасливими не менше від заміжніх, що спростовує патріархальне уявлення про самоцінність жінки як берегині домашнього вогнища. І чоловіки, і жінки почуваються найбільш нещасними, якщо вони розлучені чи овдовіли.
Розповідає науковий співробітник КМІС Юлія Сахно:
— Жінки із часом втрачають почуття щастя, на мій погляд, через менший рівень досягнень унаслідок обмежених можливостей кар’єрного росту, самореалізації. Можливо, на певному етапі свого життя людина чимось жертвує, особливо це стосується жінок із дітьми. У сорокарічному віці чоловіки досягають піку кар’єрного росту, а в жінок цей вік часто характеризується спадом. Жінка досягає кар’єрних успіхів частіше замолоду, а потім у неї дедалі більше часу забирає сім’я. За наших реалій жінка — це «працююча мати», у неї серйозні навантаження і на роботі, і вдома. А на відповідальній посаді — і поготів доводиться чимось поступатися. Як наслідок — думки, чи не було це втратою головного в житті... Далеко не всі жінки знаходять щастя в сім’ї. До того ж, оскільки жінки в середньому живуть довше, ніж чоловіки, частіше саме вони вікують на самоті.
До речі, почуття щастя та самодостатності є сильнішим у людей із вищою освітою. А найбільше радіють життю люди з неповною вищою освітою — студенти, які хоч і не мають реальних досягнень, проте здобувають фах і розвиваються, вірять у себе, мають здорову самовпевненість.
Залежність щастя від зайнятості є більш складним: не можна сказати, що працюючі люди щасливіші від тих, хто не працює. З одного боку, пенсіонери й безробітні є найменш щасливими, з іншого, життя студентів і домогосподарок видається навіть «райдужним». І це зрозуміло — літнім людям доводиться значну частину пенсії витрачати на ліки, а деякі з них почуваються відсунутими «на узбіччя» інтересів своїх молодих родичів. Люди, які шукають роботу, зазвичай менш задоволені і через фінансові труднощі, і через відсутність роботи як сфери самореалізації. Хоча не виключено, що дехто з них почувається вільним від роботи, яка не приносила задоволення. Серед працюючих найбільш щасливими є фахівці із вищою освітою — вони здебільшого мають цікавішу роботу, ширшу сферу самореалізації, кращі можливості для кар’єри, а також різноманітніше дозвілля. Цілком зрозуміло, що більш забезпечені люди є й більш щасливими — вони можуть створити умови для реалізації будь-яких своїх інтересів. Не надто добре ведеться жителям сіл — там вужчі можливості, складніше знайти роботу, особливо не фізичну. Рівень життя в селах також поки що нижчий, ніж у містах. Тому міські жителі переважно більш щасливі, ніж селяни.
Дещо більше щасливих людей серед жителів західних і центральних областей України, натомість жителі півдня та сходу частіше почуваються нещасливими. Імовірно, даються взнаки розбіжності в поглядах на політику: політикум розколотий — цього цілком достатньо для нашого політизованого населення.
Щастя за списком
Соціологи вивчали «ієрархію» задоволеності громадян різними сторонами життя. На першому місці виявилося особисте життя, на другому — сім’я, на третьому — здоров’я. Люди залежать і від упевненості в завтрашньому дні. Матеріальна забезпеченість у цій ціннісній ієрархії знову випереджає роботу — схоже на те, що більшості людей доводиться працювати «без вогника», просто заробляючи на життя, а улюблена робота є далеко не в кожного. Характерно, що рівень матеріальної забезпеченості є тим більше значущим, чим біднішим є суспільство; і чим більш воно розвинуте, тим меншу роль відіграє цей чинник. Цікаво, що для українців улюблена робота починає відігравати помітнішу роль, ніж це було кілька років тому. Отже, робота для людей стає чимось більшим, ніж просто вимушене заробляння грошей. Далі за мірою впливу на почуття щастя йде поведінка дітей (звісно, цей чинник діє лише для тих, в кого вони є). Цікаво, що ставлення оточення, яке безперечно, є важливим для щастя, знаходиться в другій половині списку... Актуальними для щастя багатьох людей є житлові умови, власна поведінка і ставлення до оточення, рівень захищеності місцевості від злочинців. Загальна ситуація в Україні визначає задоволеність життям дуже в небагатьох і в списку цінностей посідає передостаннє місце — певне, до особистих планів людини участь у громадському житті не входить, та й інтерес до політики в суспільстві вже згас. На останньому місці — стан навколишнього середовища.