Кажуть, від суми і від тюрми не зарікайся.
Але якщо вже так сталося, що людина спіткнулася, невже єдиний варіант покарання - позбавлення волі? "Термін за ґратами - це чорна мітка, яка ламає долі людей", - каже засуджений за бійку 24-річний Олег. "Після виходу з колонії я найбільше боюся, що люди будуть мене остерігатися, на мені залишатиметься клеймо "зек", - розповідає засуджений за крадіжку 34-річний Владислав. - Багатьом просто ні до кого звернутися по допомогу. Я дуже тішуся, що є така можливість як пробація - знайти себе, вийти з цього стану, становища". Це уривки з історій, записаних до національної фотовиставки "Пробація. Можливості для змін".
Реформа пробації - частина змін у пенітенціарній системі України. Закон України "Про пробацію" визначає: пробація - це система наглядових та соціально-виховних заходів, які застосовуються, за рішенням суду та відповідно до закону, до засуджених; виконання певних видів кримінальних покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого. Варто зауважити, що йдеться лише про злочини невеликої та середньої тяжкості.
Отже, система пробації працює у трьох напрямах. Перш за все, це покарання без позбавлення волі. Однак є важливий нюанс. Пробація - це не можливість уникнути покарання за злочин. Впровадження пробації означає, що, як тільки суд призначає для правопорушника покарання без позбавлення волі (наприклад, умовний термін, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадські чи виправні роботи тощо), той автоматично стає клієнтом системи пробації. І вже тоді органи пробації ведуть його, здійснюючи нагляд і надаючи підтримку та консультації.
"Підтримка та консультації, - каже керівник Центру пробації Олег Янчук, - це оцінка особистості правопорушника за спеціальним інструментом оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, визначення факторів ризику, які впливають на таку поведінку, та заходів, які можуть їх усунути, складання на підставі цього індивідуального плану роботи з суб'єктом пробації, пошук організацій, які можуть сприяти проведенню таких заходів або наданню послуг, періодична оцінка успішності заходів та їх коригування, проведення нової оцінки, реалізація пробаційних програм, якщо такий обов'язок покладений на суб'єкта пробації. І все це, від оцінки й до реалізації індивідуального плану, - у співпраці з суб'єктом апробації, вкупі з заходами його мотивації до змін!"
Співпраця служб пробації з потенційним клієнтом починається ще на етапі судового розслідування. Бо саме ці служби складають досудову доповідь про обвинувачуваного, вивчають особу (характеристики, умови життя тощо) і на підставі цих даних дають пропозиції суду щодо покарання до порушника закону - має воно бути з ізоляцією від суспільства чи без неї.
Ще один напрям роботи системи пробації - допомога у вирішенні питань соціальної адаптації тим, хто готується до звільнення з місць позбавлення волі.
До речі, реформа пробації почалася в Україні ще 2002 року. І лише у 2015-му було прийнято закон "Про пробацію". Українські фахівці вивчили досвід більш як 10 країн, європейські правила пробації, ухвалені Комітетом міністрів Ради Європи у 2010-му. Підтримували українців у цьому уряд Канади та канадська організація Агрітім Канада.
"Канадська система пробації - одна з найдавніших у світі. Вона існує понад 100 років, звісно ж зазнавши низки реформ. Методологія роботи базується на роках збору даних та кримінологічних досліджень", - зазначає регіональний директор Agriteam Canada в Україні Танія Санфорд Аммар.
За даними державної установи "Центр пробації", зараз в Україні реалізується шість міжнародних проектів для розбудови системи пробації - з Канадою, Норвегією, Нідерландами, Радою Європи та ЄС.
На сьогодні в нашій країні створено Державну установу "Центр пробації", якій підпорядковуються 24 регіональні філії в кожній області та 560 підрозділів органів пробації по всій країні.
Які очікувані плюси впровадження пробації?
Соціальний. Відомо, що перебування людини у місцях позбавлення волі є чи не найбільш екстремальною та кризовою ситуацією, в яку можна потрапити. Виправні колонії іноді не виправляють людину, а, навпаки, ще більше калічать. Тому покарання позбавленням волі має застосовуватися тільки як крайній засіб впливу, коли злочинець становить небезпеку для суспільства, вважають автори реформи. У решті випадків правопорушник має залишатися в суспільстві. За рахунок цього підвищаться його шанси на виправлення, адже збережуться соціальні зв'язки засудженого, і він зможе уникнути впливу кримінального середовища. А суспільство буде убезпечене від повторних злочинів.
"Громади мають бути зацікавлені в тому, щоб їх член, співгромадянин не вчинив правопорушення, - каже заступник міністра юстиції Денис Чернишов. - Пенітенціарна система має забезпечувати підвищення рівня безпеки суспільства через виправлення та ресоціалізацію правопорушників. Виправлення - прерогатива і завдання органів пробації. Громада ж має активно долучатися до ресоціалізації, сприймаючи таку особу як повноправного члена громади. Координуватиме роботу з правопорушником система пробації, маючи методики та свої інструменти. Але громада повинна йти назустріч, даючи пробації ресурси для роботи з правопорушником".
Для самого засудженого пробація - це шанс на справедливе покарання, можливість змінитися, зберегти при цьому родинні зв'язки, роботу, житло. А для тих, хто відбув покарання і вийшов із місць позбавлення волі, пробація - це підтримка в період адаптації.
За даними Мін'юсту, нині в місцях позбавлення волі відбувають покарання 37 тис людей, і майже половина їх - засуджені не вперше. "Це свідчить, що даний вид покарання не завжди є ефективним, - зазначають у відомстві у відповідь на запит DT.UA. - На пробації ми спостерігаємо іншу тенденцію: за нинішній рік по обліках пройшло 84 688 осіб, і лише 1044 (1,3%) вчинили новий злочин". За даними моніторингу ювенальної пробації, з якої, власне, й почалася реформа в Україні, у 98% випадків роботи з неповнолітніми, які пройшли пробацію, не було повторних правопорушень.
Економічний плюс. За даними Мін'юсту, утримання засудженого у місцях позбавлення волі обходиться державі у 10-12 разів дорожче, ніж перебування на пробації. Крім того, правопорушники, які проходять пробацію, можуть працювати на користь громади, сплачувати податки і відшкодовувати завдані злочином збитки. "Як з економічної, так і з соціальної позиції, система пробації - більш перспективна, але за умови, що вона працює ефективно і спирається на розуміння та безумовну підтримку громади", - вважає Денис Чернишов.
На відміну від інших, реформа пробації проходить майже непомітно, без розголосу й ажіотажу. Однак є кілька питань, які обговорюються у професійних колах. Ми попросили прокоментувати їх Олега Янчука.
Пробація - не нововведення, а лише інша назва системи покарань, які не мають силового характеру і не пов'язані з позбавленням волі. Все це вже було.
До впровадження пробації в Україні була система виконання покарань, альтернативних позбавленню волі, і її забезпечувала кримінально-виконавча інспекція, вважає Олег Янчук. Ці норми існують у законодавстві й сьогодні, і вони є частиною пробації, але тепер мають інший зміст. Він стосується і нових повноважень, і іншої філософії роботи з правопорушниками, орієнтованої на забезпечення балансу між виконанням вироків суду, інтересами громади та потребами правопорушника. Абсолютна новація - те, що досудова доповідь, яку тепер готують органи пробації, є складовою кримінального процесу, а працівник пробації - стороною кримінального провадження.
Раніше лише здійснювався контроль за тим, як засуджений виконує встановлені законом правила та норми, і було реагування на порушення. Тепер пробаційний нагляд передбачає ще й підтримку та консультації засудженого, "спрямовані на зміну його особистості та обставин життя".
До реформи кримінально-виконавча інспекція не мала повноважень відвідувати засуджених, залучати до роботи з ними волонтерів на офіційних засадах, а також працювати із засудженими, які готуються до звільнення, вважає Олег Янчук.
На кого покладається завдання здійснювати пробацію? Якщо на кримінально-виконавчі інспекції, то вони реформувалися чи залишилися у тому ж вигляді, в якому були?
Реформа пробації відбувалася в кілька етапів, зауважує Олег Янчук. Рік тому було створено Держустанову "Центр пробації", у складі якої функціонує 560 уповноважених органів (3,4 тис працівників). На сьогодні заходами пробації забезпечуються до 56 тис. засуджених. Загалом, упродовж року по обліку проходять близько 150 тис. людей (зокрема за минулий рік).
"Кримінально-виконавчу інспекцію у рамках реформи було ліквідовано, - пояснює директор ДУ "Центр пробації". - Але якщо звернути увагу на вище наведену статистику, то стає зрозуміло: швидко набрати й навчити понад три тисячі працівників - нереально навіть за рік. Крім того, ніхто, чекаючи створення апробації, не зупинить вчинення кримінальних злочинів, винесення вироків, які потрібно виконувати й за невиконання яких передбачено кримінальну відповідальність. З іншого боку, ніхто не фінансуватиме з держбюджету структуру, яка тільки кілька років буде розробляти інструменти пробації та навчати персонал. Тож для запуску Мін'юст зробив ставку на кадровий потенціал кримінально-виконавчої інспекції, який мав досвід бодай однієї з функцій пробації - виконання покарань, не пов'язаних із позбавленням волі (хоча певна кількість працівників уже мала й нові знання, набуті під час пілотних проектів)".
Один із напрямів пробації - підготовка соціально-психологічної характеристики обвинувачуваного. А якщо обвинувачуваний - підліток, то й рекомендації щодо заходів, спрямованих на мінімізацію ризику повторного здійснення правопорушення, мають бути відповідні. Хороша ідея, але хто це робитиме, в чиїх руках опиниться доля підсудного - офіцера-інспектора, який уже багато років працює в системі? Де гарантія, що це не буде формальністю? Що в офіцера немає професійного вигоряння? Чи це не відкриє додаткові можливості для корупції, адже від рекомендацій офіцера-інспектора залежатиме вирок суду?
На це запитання, за словами Олега Янчука, є чіткі відповіді в законодавстві: "Досудова доповідь не може бути доказом винуватості, про що так і написано у кримінальному процесуальному кодексі. Доля обвинувачуваного перебуває лише в руках суду та правосуддя, яке в нашій країні, згідно з Конституцією, є незалежним. Рішення суду не може залежати від думки пробації. У законі записано, що суд бере досудову доповідь до уваги".
За даними Мін'юсту, у 20,9 тис досудових доповідей (77%) органи пробації дали висновок про можливість виправлення обвинувачуваного без ізоляції від суспільства. У 88,9% випадків думка суду та органів пробації збіглася. У тому числі й завдяки досудовим доповідям близько 7,2 тис. обвинувачених відбувають покарання без позбавлення волі.
Щодо ризику корупції, то він є в усіх галузях, а не лише в пробації. Для цього в державі вироблені відповідне законодавство і система виявлення та протидії корупції. "За час функціонування органів пробації випадків відкриття проваджень за корупційні правопорушення щодо персоналу пробації при складанні досудових доповідей у нас не було", - підкреслює директор Центру пробації.
Законність і об'єктивність оцінок та висновків органів пробації перевірятиме прокуратура. Але в судовому процесі вона є стороною обвинувачення, що може вплинути на об'єктивність інспекторів, які здійснюють пробацію. Чи не готуватимуть органи пробації висновки й характеристики щодо підсудних за телефонним дзвінком із прокуратури?
На думку Олега Янчука, прокуратура не впливатиме на висновки органів пробації. По-перше, тому що перевіряє виконання пробацією норм закону, а не зміст доповідей, оцінок та висновків. Такі повноваження - в компетенції працівників Центру пробації. По-друге, діяльність органів пробації перевіряє спеціальна прокуратура, а не ті прокурори, які виконують функцію підтримки держобвинувачення.
"Не варто приховувати, що такі дискусії іноді відбуваються з працівниками прокуратури, - розповідає Олег Янчук, - але ці питання ми вирішуємо раціонально: Академія прокуратури запрошує наших фахівців до участі в навчальних заходах із прокурорами, торік навіть організувала міжвідомчий круглий стіл з обговорення проблемних питань підготовки досудової доповіді. Ми надаємо прокуратурі наші інформаційно-методичні матеріали. Нерідко радимося з проблемних питань практичної діяльності з фахівцями Генпрокуратури, узгоджуємо позиції, спрямовані на вдосконалення діяльності у питаннях, в яких маємо спільне зацікавлення, виробляємо спільні пропозиції до змін нормативної бази".
"В Україні вже кілька років триває реформа пенітенціарної системи. Я вважаю, що було досягнуто значних успіхів у популяризації альтернативних позбавленню волі покарань та заходів, - наголошує Танія Санфорд Аммар. - Це наближення до західних, європейських цінностей: ми намагаємося виправити й ресоціалізувати людину, а не лише покарати її. Я вважаю що Україна зробила багато важливих кроків у цьому напрямі. Звісно, багато ще треба зробити. Позитивне те, що систему пробації в Україні створено: в нас є необхідні закони, відпрацьовано моделі роботи, затверджено пробаційні програми. Наразі важливо забезпечити використання всіма учасниками системи кримінального правосуддя наявних у них інструментів".
Наскільки ефективною буде реформа пробації, покаже час. Зараз містами України мандрує національна фотовиставка "Пробація. Можливості для змін". Для неї було відібрано успішні історії клієнтів пробації, яким вона допомогла змінитися й розпочати нове життя. Мета фотовиставки - привернути увагу громади до переваг служби пробації. Експозицію підготував Проектний офіс з питань пробації, що працює при Мін'юсті, за підтримки Міністерства закордонних справ Канади. За кілька днів виставка відкривається в Києві.