Гуго Коллонтай |
29 липня 1805 р. проект цього навчального закладу, складений Чацьким, затвердив цар Олександр І. До організації Вищої Волинської гімназії було залучено видатного польського філософа, правника й громадського діяча Гуго Коллонтая, уродженця Кременеччини (південна Волинь).
Розробляючи навчальну програму гімназії, Коллонтай і Чацький сподівалися згодом перетворити її в університет. У гімназії існувало два рівні: нижчий («класи»), що відповідав тодішнім повітовим школам, і вищий («курси»), зближений із університетською освітою. «Класи» охоплювали чотирирічний період навчання, у якому переважала гуманітарна, зокрема мовна підготовка (вивчалися латина, польська, французька, німецька, російська мови, арифметика, загальна геометрія і мораль). «Курси» поділялися на три дворічні періоди й робили акцент на вивченні математично-природничих наук. Перший «курс» охоплював елементарну математику з логікою та історію з географією, другий — фізику й право, третій — природничу історію, хімію та літературу. Програма гімназії передбачала оволодіння т.з. «талантами» — образотворчим мистецтвом, музикою, фехтуванням, верховою їздою, танцями, грою в м’яч, плаванням тощо. Окрім того, були впроваджені додаткові факультативні предмети переважно природничо-наукового циклу.
1 жовтня (за старим стилем) 1805 р. в урочистій обстановці була відкрита Вища Волинська гімназія. Вона містилася у приміщеннях колишнього єзуїтського колегіуму, споруджених у 1731—1745 рр. Пізніше, в 1807 р., гімназії були передані споруди монастиря василіан.
Під опікою Чацького розвивалася наукова бібліотека. Для навчальних потреб із Європи привозилися книжки й наукові журнали. Відтак книгозбірня стала однією з найкраще організованих і найсучасніше обладнаних бібліотек того часу. 1834 р. у ній нараховувалося 24379 творів у 34378 томах, у тому числі чимало цінних видань та стародруків. Зокрема серед останніх була знаменита Острозька Біблія 1581 року видання.
У гімназії функціонували чудово облаштовані кабінети фізики, зоології, мінералогії, нумізматики, астрономічно-метеорологічна обсерваторія, метеорологічна станція. Так, кабінет фізики був закуплений у рік заснування гімназії в Парижі й містив 175 різноманітних приладів. Багатим був нумізматичний кабінет, що налічував 18682 монети, 8 тисяч із яких становили монети античної Греції та Риму; великою була й колекція мінералів, що нараховувала 12348 зразків. Тут також було зібрано чималу колекцію малюнків та картин. Серед них і твори італійських майстрів, у т.ч. роботи Леонардо да Вінчі.
Гордістю гімназії став ботанічний сад, що не поступався ботанічним садам кращих європейських університетів. У ньому нараховувалося близько 12 тисяч рослин і дерев, привезених із різних країн — Данії, Швеції, Фінляндії, Австрії, Польщі, Росії тощо.
Серед викладачів Вищої Волинської гімназії було чимало видатних педагогів. Зокрема Франциск Шайдт, учитель хімії та природознавства, який виступив організатором ботанічного саду; Юзеф Чех, філософ і математик; Віллібальд Бессер, знаний у Європі ботанік, член багатьох наукових товариств; Еузебіуш Словацький, філолог, батько знаменитого польського поета-романтика Юліуша Словацького... Фактично, це була інтернаціональна спільнота. Тут бачимо поляків, англійців, австрійців тощо. Проте цей інтернаціоналізм не «шкодив» пропольськості гімназії (а потім ліцею).
Освіту в гімназії могли отримати як нащадки аристократичних родів, так і діти шляхтичів, міщан і навіть іудеїв; навчання було безплатним. Лише за оволодіння предметами естетичного й фізичного циклу вносилася плата.
Чацький дбав про те, щоб усі учні мали однакові умови для навчання. Для бідних молодих людей, які добре навчалися, він намагався організувати стипендії, місця у безплатних або пільгових пансіонах. Творці гімназії та їхні наступники зорганізували школи механіків, геометрів, садівників, ветеринарів, семінарію для сільських вчителів, приватний зразковий жіночий пансіон.
Опіка Чацького сприяла розвитку Вищої Волинської гімназії. У 1819 р. російська влада перетворила школу на ліцей, навчальний заклад підвищеного типу з правом надання нижчих наукових ступенів (дійсного студента і кандидата наук).
Цей навчальний заклад творив у Кременці неповторну духовну атмосферу. Не дивно, що серед його вихованців знаходимо чимало видатних учених, письменників, поетів. Найбільш знаний серед них поет-романтик Юліуш Словацький.
Кременецький ліцей фактично проіснував до 1834 року. Формальним приводом для його закриття стало Польське повстання 1830—1831 рр. Після нього в імперії Романових відбулася ліквідація польських навчальних закладів. Своєрідним «замінником» ліцею став заснований у 1834 році Університет святого Володимира в Києві, куди з Кременця перевезли бібліотеку, обладнання тощо; туди ж перейшли працювати викладачі ліцею.
Є всі підстави говорити, що Кременецький ліцей перебував на рівні найкращих навчальних закладів Європи. Його випускники мали чудову підготовку і виявляли себе в різних сферах діяльності.
Незважаючи на те, що і Вища Волинська гімназія, і Кременецький ліцей були навчальними закладами, в яких панував польський дух, усе ж таки вони мали стосунок до України та української культури. І річ не лише в тому, що ці навчальні заклади існували на українській землі й були створені на кошти, що добувалися тяжкою працею українців. Біля витоків Вищої Волинської школи стояли люди, в жилах яких текла українська кров. Інша річ, що вони не усвідомлювали себе українцями. Такими були і Т.Чацький, і Г.Коллонтай. Правда, іноді в них озивався український голос. Наприклад, Т.Чацький написав твір «Про назву Україна й початки козаків».
У Вищій Волинській гімназії та Кременецькому ліцеї, незалежно від волі їхніх організаторів, відбувалося формування української національної ідеології. Саме Кременець став одним із осередків т.з. «української школи» в польській літературі. Вихованцем Кременецького ліцею був її чільний представник Тимко Падура. Українські мотиви дуже чітко звучали і в творах Юліуша Словацького.
У певному сенсі можна стверджувати, що українофіли, пов’язані з Кременецьким ліцеєм, стояли біля витоків новочасного українського національного руху. Тому, вочевидь, не випадково Тарас Шевченко у повісті «Варнак» з теплотою пише про цей навчальний заклад та його організатора Т.Чацького: «Мир праху твоему, благородный Ч а ц к и й! Ты любил мир и просвещение! Ты любил человека, как нам Христос его любить заповедал!»
У жовтні нинішнього року виповнилося 200 років із часу заснування Вищої Волинської гімназії. Ця дата пройшла малопоміченою в Україні. Певно, про неї більше говорили в Польщі. А жаль. Адже досвід цього навчального закладу для нас — унікальний і повчальний.