UA / RU
Підтримати ZN.ua

ВІЗЬМЕМОСЯ ЗА БІТИ, ДРУЗІ?

Хотілося б підкинути питання знавцям з інтелектуальних ігор: «Що спільного між Петром I, Олександром Суворовим, Львом Толстим, Федором Шаляпіним, Леніним і Сталіним?» Утім, не сушіть голови...

Автор: Анатолій Гущин

Хотілося б підкинути питання знавцям з інтелектуальних ігор: «Що спільного між Петром I, Олександром Суворовим, Львом Толстим, Федором Шаляпіним, Леніним і Сталіним?» Утім, не сушіть голови. Усі вони захоплювалися грою в городки — древнім, споконвіку слов’янським, чудовим і, на жаль, майже напівзабутим видом спорту.

Із задоволенням відправився до київського Гідропарку, де, відповідно до афіші, проходили міжнародні змагання з городків. Переможцями стали житель Ялти Олександр Бабич і команда Запоріжжя.

Поки гравці майстерно розправлялися з «колодязями» та «гарматами», розговорилися з віце-президентом української федерації, старшим тренером збірної країни ялтинцем Олександром Литвиновим. І мимоволі звернулися до недалекого минулого. Адже були часи, коли городки гриміли й у Союзі, і в Україні! Городки входили до програми Спартакіад народів СРСР, проводилися всесоюзні чемпіонати. І перший, до речі, пройшов 65 років тому в Донецьку. Українська збірна виграла два останні турніри всесоюзних Спартакіад. В другій половині 90-х їй не було рівних у СРСР. Нинішній переможець Олександр Бабич і євпаторієць Сергій Ільїн двічі вигравали союзні чемпіонати. А який рекорд установив В’ячеслав Фетісов з Орджонікідзе, що на Дніпропетровщині, — 110 біт на 90 фігур.

Але все це в минулому. З розпадом Союзу було створено європейську асоціацію, що об’єднала федерації колишніх союзних республік, потім — міжнародну федерацію. Грають у городки, правда, трохи інші, і шведи з фінами. Їх також чекають на першому чемпіонаті світу, який має відбутися в Санкт-Петербурзі в липні нинішнього року. Українців запросили виступити двома складами по шість чоловік.

Як же ведеться нині городкам в Україні? У 14 областях налічується близько 200 гравців. Примітна деталь: в Орджонікідзе, Ялті, Кременчуці, Гайвороні та Луганську навіть є відділення в ДЮСШ, де майже сто учнів освоюють премудрості городошного спорту. Протягом сезону в країні проводиться десять різних змагань. Збірна країни постійно бере участь у найбільших турнірах. І Кубок Європи неодноразово вигравала, і на чемпіонаті континенту, що проходив у Кременчуці, перемогла.

Проте парадокс: навіть у такого недорогого й невибагливого виду як городки, свої труднощі. Як розповів Олександр Литвинов, зібрано й зареєстровано Мін’юстом необхідні документи. Держкоммолспорттуризму рекомендував колегії розглянути питання про присвоєння федерації статусу національної. Але коли це станеться, невідомо. Отож поки що все будується на таких звичних і знайомих суспільних засадах, на яких не вельми легко зберегти навіть досить просту базу (є, на жаль, сумні приклади). Але городошники не сумують.

У середині літа в Орджонікідзе мають відбутися Кубок країни і юнацька першість. А в тому самому Гідропарку — національний чемпіонат. За їхніми результатами й визначаться склади збірної для участі у світовій першості. Зазначу, що традиційні турніри проводять у Кременчуці та Ялті.

Ну а що вже казати про доступність цього виду? У Башкирії, як підкреслив мій співрозмовник, є 92-літній гравець. Отже варто взятися за біту...