Наше суспільство ніколи не повернеться з війни, поки не розв'яже правових, медико-соціальних та соціальних проблем воїнів АТО. Громадяни, які з відважністю люблячих синів і доньок пішли захищати Батьківщину, не думали про соціальні та юридичні гарантії свого захисту. На жаль, багатьом з них судилося прийти з війни пораненими і скаліченими...
У порівнянні з "мирним" життям з його бюрократичним беззаконням ситуація на фронті багатьом бійцям видається більш визначеною, ніж перебування наодинці з бездушною державною машиною.
Проголошувати "Повертайся живим!" і ставити на цьому крапку - блюзнірство. Не менш важливе й інше гасло: "Ставай здоровим і успішним!" Без цього суспільство завжди буде лихоманити від двох відчуттів: непевності щодо самих засадничих принципів існування нашої держави і від колективної провини перед воїнами.
Тому суспільство нині будь-що мусить виграти бій з державою - аби всі ми повернулися з війни, а не тільки припинили бойові дії.
Моє знайомство з полком Нацгвардії "Азов", який відомий не тільки переможною участю у боях, а й однойменною успішною командою волонтерів у складі Цивільного корпусу, почалося з розмови з бійцем цього добровольчого формування 25-річним Євгеном Ситенком.
- Я воював, коли "Азов" був полком особливого призначення. Статус учасника бойових дій та інваліда війни отримав мало не з боями, - розповів Євген. - На Міжвідомчій комісії чиновники голосуванням вирішують, чи маєш ти стосунок до АТО. Інвалідність другої групи мені надала МСЕК. Її треба щороку поновлювати, ніби ампутована нога може відрости.
У добровольчому батальйоні гроші на зарплатню нам збирали волонтери. Потім ми ввійшли до штату структури МВС. Оскільки поранених не переводять до Нацгвардії, я донедавна мав міліцейські "корочки": інспектор, молодший сержант. Звільнився з МВС, і тепер ця державна структура має оформити мені пенсію. Дуже багато бюрократії, чиновники - наче сонні мухи. В країні нічого не змінилося. Яку пенсію нарахують - військову, інваліда війни чи цивільну - я досі не знаю. І аж тоді зможу отримати виплату за поранення. Нас, добровольців, недавно прирівняли до воїнів ЗСУ, і нібито мені належать дві виплати: 30 тис. грн - від МВС і близько 200 тис. - від держави. Знову треба збирати меддовідки, всілякі виписки…
Про Держслужбу у справах ветеранів війни та учасників АТО я взагалі нічого не знаю. Ніякі державні соцслужби мною не займалися. Тільки служба соцзабезпечення та юридична служба "Азова".
Працюю зараз на заводі "АТЕК". Ремонтую побиту техніку з зони АТО, щоб знову повернути її на фронт.
Двокімнатну квартиру в Макарові, за 30 км від Києва, мені дав Турчинов. Житло службове. Щоб прописатися, маю бути діючим співробітником МВС, а я вже звільнився. Тепер виводжу квартиру зі статусу службової, щоб приватизувати. Прописав дружину і дитину - вони родом з Дніпропетровська. На роботу добираюся машиною, яку надав "Азов".
До поранених воїнів в усьому світі ставляться з пошаною, а сім'ї загиблих довічно забезпечує держава. А в нас...
Приходять хлопці з зони АТО, і починається пекло…
Підтримка воїнів: "клімат" соціуму та обов'язок держави
"Нині часто повторюють, що це війна російської держави (при паралізованому російському суспільстві) проти українського суспільства (при паралізованій українській державі), - розповідає начальник юридичної служби "Азова" Ярослав Бабич. - Це стосується і теми нашої розмови. По-перше, законодавство України, особливо у сферах військового будівництва, а також соціально-правового захисту військовослужбовців та ветеранів, писалося в мирний час. По-друге - навіть передбачене законом реалізувати вдається, м'яко кажучи, не завжди. Так, відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасники бойових дій мають право на безплатні ліки, лікарські засоби, імунобіологічні препарати та вироби медпризначення за рецептами лікарів; на першочергове безплатне зубопротезування; безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування; на щорічне медобстеження і диспансеризацію із залученням необхідних спеціалістів; першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та на першочергову госпіталізацію; позачергове влаштування до закладів соцзахисту населення, а також обслуговування службами соцзахисту вдома. У разі неможливості здійснення такого обслуговування закладами соцзахисту, відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за ветераном війни.
По факту ж більшість цих пільг неможливо реалізувати через банальну відсутність бюджетного фінансування. Заклади охорони здоров'я, які зголошуються нам допомогти, однаково не обходяться без волонтерської допомоги ліками, витратними матеріалами тощо.
Або ще приклад: дітям учасників бойових дій, загиблих на території інших держав, надається право на позаконкурсний вступ до ВНЗ, переважне право на вступ до ПТНЗ і на курси для здобуття відповідних професій. Цілком логічно поширити ці пільги й на дітей загиблих учасників АТО.
Також для учасників АТО мають бути встановлені податкові пільги, право на пільгові торговельні патенти, пільгове право на отримання земельних ділянок тощо. Все це потребує рішень ВР, Кабміну, інших органів. На жаль, останнім часом відповідні законодавчі ініціативи, зокрема й наші, досить туго просуваються через парламентські комітети".
Поранені бійці з батальйону спецпризначення НГУ "Донбас" скаржаться, що упродовж піврічного терміну отримання статусу учасника бойових дій їм по зарплатню резервіста (980 грн) доводилося їздити до в/ч 3027 у Нові Петрівці, бо на банківську картку її не переводять і до того ж затримують. А є ж поранені й на милицях...
Михайло Савульчик, колишній командир відділення у штурмовій роті "Донбасу", дістав мінометне поранення в Іловайську: "Готуюся до шостої операції і до проходження ВЛК та МСЕК. Останню зарплату, за березень, отримав наприкінці квітня. За квітень дадуть невідомо коли.
На війні набагато простіше: там люди інші й усе зрозуміло. А тут: "Навіщо ця війна, навіщо ви туди пішли?" Вочевидь, треба запроваджувати воєнний стан. Інакше до людей не дійде, що навколо зовсім не мир".
"Я вважаю правильним, щоб ветерани й інваліди війни отримували весь пакет правової та медико-соціальної допомоги, так би мовити, "під ключ", - каже Я.Бабич. - Збір документів і довідок слід перекласти на держслужбовців, процес - оптимізувати: прибрати частину органів, запровадити електронну систему документообігу.
Є, наприклад, вимога, що для встановлення обставин поранення відповідна комісія повинна побувати на місці пригоди і скласти його опис. Це, м'яко кажучи, не завжди можливо. Якби хтось намагався виконати це буквально, то у більшості випадків довелося б… просити "зеленого коридору" в "ДНР". Військові відомства досі керуються нормативними актами мирного часу, але ж за рік їх уже давно можна було переписати! Ми запропонували проект змін до цього положення і передали його в Міноборони
Готуємо ініціативу й щодо створення спеціальної міжвідомчої патронажної служби, до завдань якої має входити все: від різноманітної (соціально-правової, морально-психологічної тощо) допомоги пораненим до забезпечення поховань, належного вшанування пам'яті загиблих, допомоги їхнім родинам...
Логічно передбачити, що з боку воїнів (або родин загиблих) буде багато позовів щодо визнання статусу учасника бойових дій (або статусу родини загиблого), факту бойових поранень і відповідних виплат за них, надання інвалідності й пільг. Тож безоплатну правову допомогу воїнам можна запровадити у рамках державної патронажної служби, щоб держава оплачувала їм юридичні послуги".
Суспільство має "затягнути" свої бойові рани законністю
Якщо твою громадянську самореалізацію насильницьки й абсурдно обмежує держава - це так само боляче, як і поранення на війні. Саме у воєнний час і слід реформувати владне середовище.
Наші співрозмовники - нардеп України, заступник голови комітету ВР України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників АТО та людей з інвалідністю Юрій-Богдан Шухевич і його помічник правозахисник Олекса Чорнота.
О.Ч.: - Деякі надто обережні дрібні чиновники вбачають "позитивну динаміку" в тому, що соціальні й правові проблеми воїнів АТО нібито "пришвидшено" вирішуються порівняно з тим, як це було на початку. Хіба ж це не абсурд? Адже закон про статус учасника бойових дій запрацював з вересня минулого року, а війна триває з березня…
Ю.-Б.Ш. - До того ж закон містить низку неузгоджень.
Найпростіша у правовому сенсі ситуація була з вояками ЗСУ, Нацгвардіїї, Прикордонних військ. Більшість добровольчих батальйонів також тепер зараховані до Нацгвардії або до ЗСУ. Проте ще до отримання легального статусу вояки цих збройних утворень гинули, діставали поранення, що призводили до інвалідності. І… опинялися "в повітрі". У добровольчих батальйонах з ними відбувалися дивні речі. Свого часу в "Айдарі" бійців оформляли на 0,25 ставки сторожів (300 грн, яких їм так і не виплатили), а поранення визнавали побутовими травмами.
О.Ч.: - Ще 6 травня 2014 р. до цього закону було ухвалено зміни. Згідно з ними, статус учасника бойових дій надавався тільки військовослужбовцям ЗСУ, Нацгвардії, СБУ та МВС, що брали участь в АТО. 1 липня 2014 р. було внесено зміни стосовно надання статусу комбатанта резервістам, військовозобов'язаним та працівникам підприємств, установ, організацій, які брали безпосередню участь в АТО. Причому ми одразу поставили питання: якщо воїн є резервістом чи військовозобов'язаним, то з моменту призову він - військовослужбовець. Абсурдно розділяти ці дві категорії. Якщо внаслідок виконання обов'язків військової служби він стає інвалідом, то, згідно з постановою уряду від 25.12.2013 р. №975, військовослужбовцю виплатять удвічі вищу одноразову допомогу, ніж резервісту та військовозобов'язаному. Скажімо, військовослужбовцю, якого визнано інвалідом I групи внаслідок виконання обов'язків військової служби, повинні виплатити одноразову допомогу в розмірі 304 500 грн. А такому ж інваліду I групи, але вже резервісту або військовозобов'язаному, - лише 146 160 грн. Це несправедливо, і ми звернулися з цього питання до уряду.
Тоді ж, у липні, цим законом визначили статус цивільних осіб, які брали участь в АТО, - їх також прирівняли до учасників бойових дій. Кабміну знадобилося понад місяць, аби розробити порядок надання статусу комбатанта. Тільки 20 серпня 2014-го ухвалили відповідну постанову №413, а чинності вона набрала 10 вересня.
У змінах до згаданого закону ми запропонували встановлювати цивільним особам інший статус - учасника війни, бо не може воюючий зі зброєю в руках отримувати так само, як будівельник у відрядженні. Та у випадку загибелі цивільних на війні їхнім родинам мали б надавати статус сім'ї загиблого. При пораненні - статус інваліда війни. Те саме й щодо волонтерів, без яких армія розвалилася б.
Правова колізія без ілюзій
О.Ч.: - Анатолій Копанецький воював у добровольчому батальйоні "Айдар", коли той уже був у підпорядкуванні Міноборони. Дістав тяжке осколкове поранення в живіт. У проміжках між складними операціями змушений доводити, що, не будучи мобілізованим через військкомат, у 55 років свідомо став до лав захисників Вітчизни. Щоб отримати статус комбатанта за чиновницькими приписами, він повинен хоч на день повернутися до зони бойових дій, причому обов'язково бути призваним через військкомат. Для цього його треба визнати придатним до служби. Але ж він інвалід, ще й поважного віку...
Є довідка про поранення і довідка ВЛК про те, що поранення він зазнав при виконанні обов'язків військової служби. Ми з паном Юрієм домоглися, щоб МСЕК визнала А.Копанецького інвалідом II групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби. Але в Пенсійному фонді вимагають довідку, що він був військовослужбовцем у зоні АТО. Тож у вояка-добровольця з призначенням пенсії проблеми - вона може бути або військова, або загальна.
О.Ч.:- Давно настав час реформувати систему органів МСЕК, бо статус інваліда війни надають тільки обласні МСЕК. Тобто хлопець з далекого села з кожним папірцем мусить їздити до облцентру.
Треба змінювати чинне законодавство. На запитання, чому не можна організувати у військовому госпіталі огляд поранених на МСЕК, керівництво відповідає, що військовослужбовці отримують грошове забезпечення набагато вище за пенсію. Отримувати ж одночасно обидві виплати законом не передбачено. Людина має звільнитися з військової служби і аж тоді отримувати пенсію.
Ю.-Б.Ш.: - Встановлений досі чинною (попри десятки моїх звернень до всіх керівників урядів 2007–2014 рр.) урядовою постановою №832 від 26 липня 1996 р. розмір допомоги по догляду за інвалідом I групи становить 4 грн 80 коп. на місяць, тобто приблизно 16 коп. на день. Причому "допомога" виплачується лише працездатній особі (непенсійного віку), яка доглядає за інвалідом, після надання безлічі документів про те, що вона не працює, не вчиться, не отримує пенсії, не стоїть на обліку в службі зайнятості, не зареєстрована приватним підприємцем тощо...
Захист прав воїнів АТО
Ю.-Б.Ш.: - Є закон про ветеранів війни, що розрізняє кілька категорій: учасник бойових дій (або комбатант), учасник війни, інвалід війни. Є ще родини загиблих. Якщо на війні поранено комбатанта, то він стає інвалідом війни. Добровольців там немає - і ми намагаємося "втиснути" їх у законодавче поле. Поки що у законопроектах передбачено соціальний та правовий захист тільки тих, хто перейшов потім під юрисдикцію ЗСУ, Нацгвардії або МВС. Ми ставимо перед законодавцями питання про визнання інвалідами війни і тих поранених добровольців, підрозділи яких не увійшли до складу ЗСУ, НГУ чи МВС, а також у разі загибелі таких осіб; про надання їхнім сім'ям статусу родин загиблих.
О.Ч.: - Що ж до розміру одноразової грошової допомоги, то він залежить від групи й причини інвалідності або ступеня втрати працездатності. Для військовослужбовців - один, для резервістів і військовозобов'язаних - інший. Обчислюється від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (1218 грн). Приміром, для військовослужбовців - інвалідів II групи внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова допомога становить суму, що дорівнює 200-кратному розміру прожиткового мінімуму (243 600 грн), а для резервістів і військовозобов'язаних - 90-кратному (109 620 грн). Для III групи - 150- (182 700 грн) і 70-кратному (85 260 грн) відповідно.
Військовозобов'язані, резервісти та їхні родичі повинні вимагати виплатити їм допомогу в розмірах, встановлених для військовослужбовців, оскільки з моменту мобілізації військовозобов'язаних та резервістів вони стають військовослужбовцями з усіма відповідними правами та обов'язками. Це можна встановити у судовому порядку.
О.Ч.: - Є законопроект пана Юрія про те, щоб вояків, які підуть до судів обстоювати свої права, звільняли від сплати судового збору. Він стосується також членів сімей загиблих і мирних жителів, які загинули або пропали безвісти в районах проведення воєнних дій або АТО.
Тепер сім'ї загиблого мають надати відповідні пільги й виплатити одноразову допомогу в розмірі 609 тис. грн (500-кратний розмір прожиткового мінімуму), а неповнолітній дитині - призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
О.Ч.: - Законопроект №1688 "Про внесення змін до Закону України про статус ветеранів війни" - це спроба внормувати надання статусу інваліда війни пораненим добровольцям і волонтерам, а в разі їх загибелі - статусу сім'ї загиблого їхнім родинам; визнання учасниками війни цивільних осіб, які брали участь у забезпеченні проведення АТО. Він уже проголосований у другому читанні і в цілому, підписаний президентом та оприлюднений. Закон має набрати чинності через місяць після оприлюднення, щоб за цей час Кабмін розробив порядок реалізації його норм.
Крім того, ми працюємо над спеціальним проектом закону, в якому мають бути визначені права і пільги учасникам АТО та членам сімей загиблих.