Острівна Країна Вранішнього сонця впродовж останніх тридцяти років впевнено носить титул творця «японського економічного чуда». Формула ця виникла не відразу: площа Японії — 4% від площі США або Китаю, корисних копалин майже немає (навіть садові валуни імпортуються), а за обсягом валового національного продукту країна впевнено утримує друге місце у світі, поступаючись лише США. Багато японських фірм («Соні», «Нікон», «Тойота») визначають світову технічну політику, не залишаючи конкурентам шансів на успіх. Але ж на шлях європейської цивілізації Японія стала порівняно недавно: згадаймо, що й колесо як засіб пересування з’явилося тут тільки в XIX сторіччі! Але, як кажуть, наші довго запрягають, але швидко їдуть. Поміркувати є над чим. Наближає до розгадки твердження: «Щоб Японія процвітала, господарями в ній мають бути японці». І, здається мені, річ тут не лише у феноменальній японській працьовитості, а й у культурній традиції, що гармонійно склалася на японських островах. Відразу пригадуються обожнювальне ставлення японців до природи, яка очищає душу, і національний театр кабукі, всесвітньо визнаний, і японська лаконічна поезія хайку (хекку), ігри лицарів-самураїв, відомі як карате і дзюдо, й багатогодинні чайні церемонії зі зворушливою ввічливістю, і мистецтво каліграфії, і японські пейзажні сади, і, звісно ж, мистецтво створення букетів — ікебана. І ще багато чого іншого. Маючи такий могутній культурний багаж, Японія спрямувала всю його силу в русло сучасної цивілізації. Концертний зал «Українського дому» ледве вмістив усіх бажаючих побачити на власні очі, як створюється одне з японських чудес — ікебана.
На сцену один по одному подавали оберемки трав, гілочок і квітів, що виросли в Києві, і професор школи ікенобо Уєцухара Масато відразу ж складав із них неповторні композиції. Його єдиним інструментом були спеціальні ножиці. Букети компонувалися на вазах найнесподіванішого дизайну, що поза сумнівом, сформувався під впливом ікебани. Протягом двох годин публіка зачаровано спостерігала це диво, час від часу вибухаючи оплесками. До завершення програми на подіумі красувалися 10 різноманітних композицій. Розповідь професора Уєцухара Масато доповнювали лаконічні коментарі пані Ямадо Мідорі, яка веде школу ікенобо в Києві.
Побачивши все це, знову і знову стверджуєшся на думці, що «японське економічне чудо» — рідне дитя японського естетичного чуда і цілісності культурної традиції, цього осереддя різноманітної інформації. Насамкінець — хекку японського поета XVI сторіччя Тейтоку в українському перекладі Омеляна Масикевича «Місячна ніч».
Як же місячно!
Люди, не сидіть у хатах:
Спати можна вдень!