Мама з перших днів життя краще і легше розуміє малюка, ніж тато. Це неважко пояснити тим, що жінка готується стати мамою протягом усієї вагітності. З перших поштовхів під серцем жінка відчуває і сприймає малюка як частину свого життя. Тато весь цей час чекає й «заочно» любить. Він може теревенити всілякі дурниці в пупок, як у рупор, терпляче тримати свою долоню на животі до першого поштовху «звідти», фантазувати й малювати собі таємничий світ, у якому живуть ще не народжені людинки. Так тато налаштовується на дитину, але, як згодом з’ясовується, буває абсолютно не готовим до зустрічі з нею. І кожен тато по-своєму реагує на зустріч із невідомим. Одна з форм утечі від невідомого — захоплення тата комп’ютерними іграми. Як із цим боротися?
Спочатку важливо визначити, є у вашого коханого залежність, чи комп’ютерна гра для нього — звичайна розрядка. Це дуже просто: якщо тато на певний час іде у віртуальність, щоб абстрагуватися від проблем, і легко повертається в реальність із новими силами і в доброму гуморі, — не варто хвилюватися з цього приводу. А ось у патологічних випадках усе відбувається навпаки: тато на певний час виходить із віртуальності в реальний світ, щоб не забути, який він із себе, і задовольнити фізіологічні потреби. Решта потреб задовольняється у штучному світі гри. В такому випадку реальний світ сприймається як чужий і сповнений нерозв’язних проблем. Як такий, у якому неможливо робити все те, що дозволено у віртуальному. І тут без спеціалістів не обійтися.
Найчастіше трапляється третя, легка форма захоплення комп’ютерними іграми. На перший погляд, вона безпечна для психіки, але все ж таїть у собі масу прикрих наслідків. Таке захоплення відвертає чоловіка від участі в сімейних подіях, викликає роздратування у членів сім’ї, тим самим нагнітаючи обстановку, примушує жінку почуватися самотньою. Деякі молоді дружини заспокоюють себе: мовляв, скоро чоловікові набридне, і він знайде собі інше заняття. У багатьох так і буває. Але той час, протягом якого новонароджений малюк опановує світ, минає без батька.
Мамі досить побачити тремтяче підборіддя і перші сльозинки своєї крихітки, як стають зрозумілими всі проблеми малюка. На тата доводиться впливати іншими засобами, з ним дитина спілкується інакше. Татові складно переключитися зі звичайного спілкування на діалог із незрозумілим йому створінням. Тому спілкування навчається не тато, а малюк. І дуже важливо, щоб у маляти з перших днів була можливість вивчати тата, пристосовуватися до нього, доводити до татового розуміння суть своїх проблем. Для цього не можна дозволяти татові дезертирувати і рятуватися втечею кудись в он-лайн.
Коли ж потрібно відлучати тата від комп’ютера і прилучати до спілкування з дитиною? Ще під час вагітності. Нехай купівля іграшок для майбутньої дитини стане обов’язком тата. Усуньте родичів від цього заняття. Адже татам брязкальця потрібні не менше, ніж дітям. Якщо тато буде не вільний сам вирішувати, яке брязкальце купити, таким брязкальцем для нього стануть комп’ютер або компанія приятелів поза домом. Не втручайтеся в процес ремонту дитячої кімнати і не заважайте татові купувати дитячі меблі. Коли жінка перебирає ці обов’язки на себе, вона мимоволі обмежує чоловіка в його батьківських правах. Одне слово, створіть атмосферу, в якій чоловік зможе самовіддано готуватися до зустрічі з представником таємничої позаземної цивілізації. Тоді народження дитини не викличе в нього розгубленості. Він навіть не помітить своєї недосвідченості і замість того, щоб напружено розгадувати, що ж хоче рідна істота, сам почне нав’язувати себе, свої правила дитині. А це полегшить малюкові процес вивчення тата і закладе міцну основу для послуху й татового авторитету.
Проте якщо час змарновано і малюк уже народився, а тато дедалі частіше спілкується з комп’ютером, пояснюючи це небажанням вам заважати, — беріть ініціативу у свої руки. Перше правило, якого ви повинні дотримуватися: не гнівайтеся, не виявляйте роздратування. Друге правило: якомога більше гумору. Одне слово, з пристрасті до ігор потрібно сміятися, але сміятися — по-доброму. Дуже корисно — придумати важливу справу на чоловіковому комп’ютері. Наприклад, створення сімейного фотоальбому або каталогу домашнього відео. Роботу слід починати саме тоді, коли тато вдома. Мовляв, ура, ти прийшов, тепер у мене буде вільна хвилинка попрацювати, а ти з малюком побався. Через три-чотири вечори, проведені в такому режимі, тато буде у ваших руках. Щойно він перевищить ліміт часу, відведений на ігри, вдайтеся до м’якого шантажу, повідомте йому, що засядете за комп’ютер на місяць, а на нього перекладете всі домашні клопоти. Якщо такі баталії проводити з гумором і терпінням, усе налагодиться і в тата виробиться механізм відповідальності. Спочатку перед собою, а згодом — і перед родиною.
Якщо в сім’ї двоє дітей, то можна використати ще один прийом. Доручивши чоловікові турботи про молодшу дитину, почати «робити уроки» зі старшою. Уроки в такому разі можуть тривати дуже довго, можна поєднувати приємне з корисним, у перервах розмовляти або гратися в розвиваючі ігри, до речі — і з використанням комп’ютера. Це дуже дієвий спосіб, адже діти краще за дорослих уміють вимагати до себе уваги. Можна мінятися: один день тато з малюком, а мама за уроками, в інший день — навпаки.
Влітку й під час канікул, коли «прикритися» уроками неможливо, влаштовуйте походи за нескладними маршрутами, прогулянки в ліс по ягоди, гриби, організовуйте футбольні матчі з чоловіковими друзями й неодмінно бувайте скрізь разом із ним та дітьми. Такі заходи дозволяють пережити гострі відчуття, тренують тіло і нормалізують психіку.
Дайте зрозуміти чоловіку, що він — головний у сім’ї, що ви його потребуєте (не тільки дитина, а саме ви). Діти виростуть, а дружина має бути поруч із чоловіком! Зацікавте його, а головне — зацікавтеся ним, дозвольте йому відкрити себе. Адже в нього теж було дитинство, його виховували, багато що йому забороняли. Дозвольте чоловіку виконати всі свої дитячі бажання та мрії під час спілкування з дитиною. Тоді син і донька стануть для нього не тяжкою повинністю й рутинною працею, а найбільш захоплюючою грою, з якою не зрівняється жодна комп’ютерна гра.