Його Блаженству Преосвященнійшому Любомирові Гузару, Патріархові Української Греко-Католицької Церкви та всім священнослужителям і вірянам цієї Церкви в Україні і світі;
Священнослужителям та вірянам Коптійської Православної Церкви
Найдорожчі брати і сестри християни!
Звертаємося до Вас із сердечною підтримкою того прохання, яке передали до Патріархії УГКЦ, м. Київ, у листі-зверненні від 9 жовтня 2007 р. Галина Машталір, голова Комітету здоров’я і духовності Міжнародної організації українців «Четверта хвиля», і Юрій Гошко, член Церковного комітету монастиря Пресвятої Богородиці в Оранжвілі, Торонто, Канада, як повноважні представники парафіян цього монастиря та ширшого кола громади вірних УГКЦ в Канаді, коли у жовтні привезли до Києва, до рідної України тривожну і нечувану звістку. Святиню і спільний рідний духовний дім українців-християн Канади, монастир Пресвятої Богородиці, у серпні цього року єпископ УГКЦ Торонто і Східної Канади владика Стефан Хміляр, без згоди вірян, таємно продав Коптійській Церкві у Канаді, про що оголосив 21 вересня 2007 р. отцю-настоятелю монастиря, із попередженням, що 14 січня 2008 року монастир буде передано Коптійській Православній Церкві. Але багато неправедних справ ще можна поправити навіть за два короткі місяці і відвернути цю подію, що насправді може стати для багатьох християн справжньою духовною трагедією!
Вражають факти, викладені у згаданому листі-зверненні, і сповнені гіркоти усні пояснення до них. Питання продажу цього монастиря постало ще в червні 2006 р. «Коли група вірних прибула на священичу конференцію, щоби зустрітися з владикою, віце-канцлер Дон Онищук погрожував їм поліцією. На запитання, чому церковна влада не поговорила з вірними, п. Онищук відповів: «Бо ви для нас є ніхто». Люди були шоковані. Вони довший час підтримували монастир, в тому числі і фінансово, на що п. Онищук сказав дослівно: «Ви дали гроші, отримали податкові посвідки — Good bye!» Підкреслимо, що цю позицію єпархії озвучив віце-канцлер Дон Онищук — мирянин-бізнесмен, якому владика доручив приймати найбільш відповідальні рішення, які стосуються всієї єпархії. Тоді, з Божою допомогою та завдяки молитвам багатьох вірних, включаючи молитви по монастирях в Україні, покупець відмовився від купівлі монастиря». І ось наступило світле свято Різдва Пресвятої Богородиці 2007 року... Але тисячам українців-християн, постійних парафіян і паломників монастиря, цей день затьмарила чорна звістка. «І цього разу владика Стефан не мав наміру говорити з громадою вірних, не запропонував нічого для громади, тільки передав отцеві-настоятелеві, щоби люди шукали собі інші церкви. Чи справді ця громада є «ніхто» для церковної влади? Чи тільки ця громада? Владика Стефан не взяв до уваги, що та громада вірних разом з іншими доброчинцями утримували монастир багато років — $150 000.00 щорічно, організувала фінансову акцію в 2005 році, яка принесла $360 000.00 на сплату монастиря. Але тепер ці вірні є проігноровані церковною владою і викинуті надвір. ...Люди розчаровуються, ідуть у баптистські церкви, з’являються чутки про фінансові махінації в церковній владі — це все веде до дальшого поглиблення кризи, яка неминуче приведе до більших фінансових, а особливо духовних проблем. Нам боляче спостерігати за цими подіями, розуміючи, що ми нічого не можемо зробити, боляче також писати цього листа...»
На жаль, за 25 днів перебування в Україні представники вірян монастиря лише змогли передати в Патріархію УГКЦ свій лист-звернення, але зустрітися із Патріархом чи кимось із його заступників, щоб вирішити питання порятунку монастиря, а з ним, очевидно, порятунку багатьох душ християнських, так їм і не вдалося. В останній день перед поверненням до Торонто вони звернулися зі своїм закликом Віри, Надії і Любові до багатьох християн в Україні, незалежно від того, до якої конфесії ми належимо, і, зокрема, до видавництва «Криниця», з яким духовно співпрацюють ще з 2006 року.
Дорогі українці, найдорожчі наші брати і сестри християни всіх національностей у всьому світі! Просимо вас підтримати своїми молитвами, своїми громадськими, організаційними чи іншими посильними для кожного зусиллями християн-українців канадського монастиря Пресвятої Богородиці в Оранжвілі! Священнослужителів та вірян Коптійської Православної Церкви просимо виявити терпіння та поступливість у взаємній любові, що матиме свою велику духовну винагороду, а при цьому прихожани монастиря зобов’язуються відшкодувати їхні можливі матеріальні збитки. Щоб і клір, і вірні УГКЦ та Коптської Церкви вчинили благодатну справу християнської любові і згоди за Словом Божим: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть одне одного! Як Я вас полюбив, так любіть одне одного і ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Ів. 13:34-35). По ділах наших судитиме нас Господь. То підтвердимо ж цю Його заповідь нашими ділами, і саме цим нині найближчим і невідкладним ділом — збереженням для вірян і кліру монастиря Пресвятої Богородиці.
Це діло укріпить віру багатьох дітей Божих, і так чинять справжні пастирі, рятуючи заблудлих овець. Церкви Христові постійно зазнають ударів і руйнувань з боку багатьох ворожих суспільних сил, сатанинської ідеології всіх відтінків — від яскраво-червоного анархічного та комуністичного, до коричнево-чорного фашистського та ідолопоклонницького. А найдошкульніше, коли самі її служителі роблять необдумані, недалекоглядні кроки, які руйнують Церкви ізсередини! Передаємо від тисяч і мільйонів християн молитовне прохання до священнослужителів обох Церков, що виявилися учасниками справи таємного перепродажу монастиря, юридично зупинити цю необдуману справу. Просимо очільників УГКЦ в Україні і в Канаді втрутитися в перебіг протистояння навколо монастиря Пресвятої Богородиці і відновити мир і злагоду. Нинішній перебіг цих безперечно катастрофічних з духовного погляду подій матиме руйнівні наслідки не лише для УГКЦ в Канаді, але і для збереження віковічних духовних християнських апостольських традицій українського народу, бо українці-християни і в усьому світі, і в самій матері-Україні — то єдине духовне тіло, то справжнє живе і ціле серце Тіла Христового, як вони це засвідчували протягом багатьох віків і нині.
Віримо, що збережеться з Божою Поміччю і далі прийматиме всіх потребуючих духовної опори і підтримки цей справжній острів Християнської України в Канаді — монастир Пресвятої Богородиці біля Торонто. Ця справа особливо значима для нас, сучасних українців-християн, незалежно від того, до яких християнських громад ми належимо чи які храми відвідуємо. Ще із часів Київської Русі благовірний князь Ярослав Мудрий, звівши над Золотими воротами церкву Благовіщення, молитовно передав Київ і всі землі, якими управляв, і всіх християн, котрі їх населяли, під Покров Пресвятої Богородиці. Та і ще є знак Божого Промислу, що вказує на особливе значення цього благодатного, засвідченого вже багатьма чудесами монастиря саме для християн-українців: він постав пам’ятного для України 1986-го Чорнобильського року, під знаком Апокаліптичної звізди-полин, коли багатьох християн Мати Божа у снах-з’явленнях закликала до покаяння заради спасіння. Молитвами Матері Божої було відвернено праведний гнів Господній від роду людського, а найперше від народу українського, який дав завести себе в оману комуністичного боговідступництва. Отож заради і мертвих, і живих, і ненарожденних земляків наших в Україні і не в Україні сущих, як звертався до нас пророк-Кобзар, допоможімо зберегти християнські святині, які Божий Промисел доручає нашим українцям-християнам — во Славу Божу, заради життя вічного і заради збереження Землі і всього сущого на ній як Божого створіння.
Леонід Андрієвський, директор видавництва «Криниця», народний художник України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, заступник голови Українського фонду культури, член Національної Спілки журналістів та Національної Спілки художників України;
Тетяна Майданович, головний редактор видавництва «Криниця»,
член Національної Спілки письменників України.