Психологи з університетів Огайо й Джорджії дійшли висновку, що люди часто «призначають» своїми лідерами особистостей, яким притаманний нарцисизм. Хороших результатів ця практика не приносить.
Вважається, що такі люди ставлять в основу особисті інтереси, вони схильні перебільшувати свої таланти й уміння і не відчувають співчуття до ближнього. Висновок про те, що «нарциси» прагнуть стати лідерами неформальних груп, зроблено в результаті серії психологічних дослідів, учасниками яких були кілька сотень студентів і менеджерів (останні навчалися за програмою MBA — вступити на такий курс у США можна, лише маючи за плечима як мінімум три роки трудової діяльності).
У рамках досліду всі вони заповнювали докладні анкети, на підставі яких можна було визначити рівень їхнього нарцисизму. Після цього учасників розділяли на невеликі групи, повідомляли їм, що вони є керівниками студентської організації, і пропонували обрати нового директора структури. Як виявилося, найбільше бажання обійняти цю посаду виявляли піддослідні, котрі мали найбільший ступінь нарцисизму: їх найбільше спокушали влада й престиж.
В ході другого експерименту піддослідні удавали жертв аварії корабля, які опинилися на безлюдному острові. Їм слід було вирішувати, як вижити. Тут дискусію вели і фактично керували групами саме «нарциси».
У третьому досліді психологи спробували визначити ступінь обґрунтованості претензії «нарцисів» на лідерство, тобто наскільки успішні вони на цій ниві й наскільки правильні їхні рішення. Для цього групам «потерпілих аварію корабля» запропонували назвати 15 предметів, конче потрібних для виживання на тропічному безлюдному острові. Підготовлені ними списки порівнювали з аналогічним переліком, складеним фахівцем у сфері виживання. Як виявилося, вибір «нарцисів» ніколи не був найбільш удалим, більш того, у групах, де більшість членів становили «нарциси», розбіжності з «фаховим» списком були найбільші.