Людська анатомія побудована так, щоб зручніше було телевізор дивитися. Очі людині потрібні, щоб дивитися на екран, вуха - щоб слухати, а мозок не потрібен взагалі, оскільки телевізор сам усе розтлумачить. Ще одна частина тіла допоможе комфортно розміститися в кріслі.
Колись програма "Время" здавалася вершиною мудрості, а найрозумнішим був товариш Брежнєв. Потім прийшла програма "Взгляд" і сказала, що товариш Брежнєв не дуже хороший і все у світі не так.
Тепер прийшла програма "Коронавірус" і скасувала всі попередні слова й програми, навіть дозволу в нас не запитавши.
Ми жили й живемо у світі, де над нами завжди сидить спостерігач. Спочатку це була велика мавпа, котра і сама вирішила стати людиною, і нас примусила. Потім були Великі Боги, всезнаючі і всевидячі, що дозволило унормувати поведінку великих масивів людей. Потім ним став Великий Телевізор, який своїми новинами і фільмами, ток-шоу й телесеріалами показував нам, як правильно поводитися. Вранці - йти на роботу, а ввечері дивитися олімпіаду. Вільного часу не було зовсім. Зате тепер його навалом, хоч консервуй і в банки закривай.
Сьогодні вчені дійшли висновку, що настала черга Великого Брата, оскільки іншого шляху утримати нове, різко ускладнене суспільство немає. Тим більше успіхи авторитарних держав, починаючи з друзів-китайців, на відміну від демократій, у боротьбі з коронавірусом чітко демонструють, яким може стати наш дальший розвиток. Тепер нікого не треба лякати розстрілом: крок вліво - одна телепрограма, вправо - інша. Живи й радій. А патрони будемо економити.
Все це відбулося за досить короткий період. Із приходом соцмереж інформацію остаточно вдалося "загорнути" в розважальність, і на перше місце вийшла саме вона, створивши замість інформаційних потоків потужні віртуальні. Ось від них нас ніяк не можна відірвати. Коронавірус наче спеціально прийшов для того, щоб людство "переселилося" в екранну реальність.
Коли ми дивимося телесеріал, відповідність правді відступає на другий план. Ми навіть наперед знаємо, що там її не варто шукати, оскільки це справжній іносвіт, розділений на дві умовні половини. З одного боку, там може бути світ, схожий на реальність, але насправді нічого такого в ньому не було. З іншого - світ, що принципово не збігається з реальністю. Це так звана альтернативна історія, де Другу світову війну можуть виграти Німеччина і Японія, розділивши США на дві зони окупації. І ще це може бути фантастика або фентезі. Живи, де хочеш, тільки не забувай про вечірні ліки.
Нас навіщось лякають фейками. А що в них поганого, коли вони говорять нам тільки те, що ми хочемо почути? Вони як телесеріал, тільки маленькі. І тому швидко закінчуються. Замість старих фейків приходять нові, бо їм немає ліку. З них ціла черга утворюється.
Британія, до речі, в особі свого уряду й парламенту взагалі відмовилася від слова "фейк", вважаючи, що викривлення може бути і випадковим, а може і зловмисним. Ось останній варіант вони називають дезінформацією й готові боротися тільки з ним.
Неправда завжди буде захопливіша за правду, оскільки за нею стоїть той, хто в ній зацікавлений, він може її просувати й надавати їй привабливої форми. А правда може жити сама по собі, вона ніби потрібна всім, але, як часто буває, те, що спільне, особливо нікому й не потрібне.
Коронавірус створив ситуацію дивного лікування - прибрати людей з вулиць і заперти по квартирах. Тобто позбавити їх живого спілкування. У результаті, сьогодні не просто зріс трафік Інтернету - зріс його розважальний контент, а спеціалізовані медіа скаржаться на втрату читачів. І це зрозуміло, там же багато букв...
Завтрашній день малюється саме таким: усі будуть сидіти і працювати вдома. Вони не потребуватимуть інших людей. Вулиці міст спорожніють. Розоряться виробники зовні орієнтованих речей. Красиві капелюшки й костюми непотрібні для сидіння в кухні. Економія на одязі буде просто страшна. Майка плюс піжама є наперед у кожного.
Всі забули, що колись уже програвався варіант впровадження гарантованого доходу, який може отримувати кожен громадянин, навіть ніде не працюючи. А це ж, по суті, й була модель виживання при коронавірусі. І деякі країни як експеримент навіть спробували. Грошей давали небагато, десь тисячу євро, але для нас було б саме те що треба.
Освіта і наука теж нікому не знадобляться. Вони дуже витратні, а результати непередбачувані. Замість них трудитиметься креативна індустрія, породжуючи, з одного боку, заняття для "одомашнених" громадян, які сидять у своїх комфортних кріслах в очікуванні нового сезону телесеріалу. З іншого - паралельно даючи істотний внесок у ВВП країни, оскільки громадяни готові платити за розваги. І замість слів "ми - аграрна країна" будемо говорити красивіше: "ми - креативна країна". І переможно на всіх дивитися. Але тільки мистецтво це має бути масовим. Ніякі скрипки чи меццо-сопрано нас не врятують. Ще замість книжок добре підуть комікси. Принаймні навіть хірургів за ними можна навчати, оскільки всі м'язи й скелети наочно видно буде.
Світ стане більш керованим. Замість політичних новин люди у квартирі обговорюватимуть останній телесеріал. Усе навколо нагадуватиме велику лікарняну палату, а в лікарні з головлікарем не посперечаєшся... Може позбавити вечірнього кефіру й вимкнути телевізор. Як у Висоцького:
И тогда главврач Маргулис
Телевизор запретил.
Вон он, змей, в окне маячит,
За спиною штепсель прячет.
Подал знак кому-то, значит
Фельдшер вырвет провода.
У слові "коронавірус" нас цікавить красива його частина - "корона", а не погана - "вірус". У "корони" завжди є майбутнє, а у "вірусу" - тільки минуле.
Раніше можна було поїхати за кордон, тепер усе є в телевізорі. Мандруй хоч із рання до смеркання. Не завадило б зробити ще один канал, з анекдотами, щоб жити стало по-справжньому веселіше.
Ми вочевидь програли своє минуле й теперішнє. Тепер програємо і майбутнє. А навіщо воно нам, - у телевізорі й так усе є. Кожен може ввімкнути... Будемо жити бідно, але весело, поки телевізор не відключать. Тільки невідомо - у палаті чи в квартирі...