Деградація суспільства (духовна й інтелектуальна), деградація книжки, літератури, мистецтва... Наберіть у пошуковику одне з цих словосполучень у будь-якій варіації - і на вас вивалиться купа всіляких посилань. Справді, "гортаючи" телеканали, бачачи, які твори кіно й літератури посідають топи в рейтингах і які новини найбільше читають, мимоволі подумаєш, що матеріально-тілесна ідеологія суспільства споживання остаточно перемогла духовну, і людство переживає інтелектуальний занепад.
Не книжка, а комфорт, фітнес, новітні гаджети і швидка зміна картинок - ось популярні нині культи непасіонарного покоління ЯЯЯ (1980-2000 рр.), самовпевненого й зацикленого тільки на собі. Часом видається, що останні десятиліття подарували світові моментальність і креативність, яка змінює на певний час гормональне тло читача/слухача/глядача, але не талановитість і, тим більше, не геніальність.
Але "геніальність" - не синонім "популярності", і генії ніколи не потрафляли смакам мас. Чи справді людство переживає інтелектуальний занепад і більше немає пророків? Чи такі твердження - як бідкання, що "раніше й вода була мокріша", а насправді інформаційні потоки нині такі небувало потужні, різноманітні й легко доступні, що з них просто важко вичленувати по-справжньому цінне?
Поговорити про вічне і минуле DT.UA запропонувало інтелектуалам різних поколінь, зайнятих різною діяльністю, поставивши троє запитань.
1. Побутує думка, що за кілька останніх десятиліть світова спільнота стрімко деградувала, і не тільки Україна, Росія, весь пострадянський простір, а й світ загалом не породив за цей час справжніх геніїв (або, у кожному разі, їх було значно менше, порівняно з попередніми десятиліттями), які б створили самобутні твори, відшукали нові смисли, наблизили людство, культуру і сам світ до ідеального цілого. Принаймні це стосується галузі літератури та мистецтва. Чи згодні ви з нею? І чому?
2. П'ять останніх прочитаних вами книжок.
3. П'ять книжок, які особисто ви вважаєте великими.
Зазначу, що, крім практичної цінності запропонованих читачеві списків літератури, книжки, важливі для кожного з тих, хто відповідав, - це ще й характеристика особистості та своєрідні маркери її успіху.
Сергій Курбатов, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Інституту вищої освіти НАПН України:
1. Ні, не згоден. Для ідентифікації генія потрібна особлива історична оптика. "А час - він мудрий, фікції скасує", - зазначила якось Ліна Костенко, одна з тих, кого можна зарахувати до геніїв сучасної української літератури. Як і все велике, геніальність видно на відстані, і час - найкращий для цього фільтр. Tempus omnia revelat ("Час усе виявляє") - казали стародавні римляни. Нарікання на деградацію відносно минулого можна знайти практично в будь-яку історичну добу. Так, ще на світанку античності Гесіод бідкався, що йому доводиться жити в залізну епоху, коли все найкраще залишилося в минулому. "Усі вже звикли: геніїв немає. Поснулим душам звелено хропти. Епоха несприятлива - ламає іще в колисці геніям хребти", - писала кілька десятиліть тому Ліна Костенко.
Безумовно, сучасний світ трохи змінює, якщо так можна висловитися, "формат геніальності". Інформаційні та комунікаційні технології "перетягують" на себе центр соціального і культурного тяжіння, впродовж багатьох століть сфокусованого на літературі та мистецтві. Тому список ста живих геніїв сучасності закономірно очолює творець Всесвітньої павутини Тім Бернес-Лі, а в недавно опублікованому рейтингу найвпливовіших мислителів сучасності лідирує автор концепції "креативного класу" - американський професор Річард Флоріда. Та це - лише одномоментна вершина "рейтингу геніальності". Гадаю, через два-три десятиліття, і, тим більше, - століття, інтелектуальний та культурний олімп нашого часу матиме трохи інакший вигляд. "Двадцатого столетья - он, а я - до всякого столетья!" - у цих поетичних рядках М.Цвєтаєвої схоплена своєрідна формула геніальності, яка, у моєму розумінні, полягає в позачасовому характері цього дару. "А справжня слава - то прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе",- як на підтвердження звучать слова Ліни Костенко.
2. Г.Померанц.
"Записки гадкого утенка".
Т.Стоппард.
"Изобретение любви".
Дідьє ван Ковеларт. "Прощальная ночь в ХV веке".
М.Єлізаров.
"Библиотекарь" и Pasternak.
3. Гомер. "Одіссея"
(про те, як повернутися додому і повернутися до себе).
М.Сервантес. "Дон Кіхот"
(про похід за ідеальним).
Й.Ґете. "Фауст"
(про вічну молодість).
Г.Гессе. "Гра в бісер" (про гру).
М.Павич. "Хазарський словник" (про те, як оживити минуле).
Ігор Буркут, кандидат історичних наук, політолог (Чернівецький національний університет):
1. Світ справді деградує інтелектуально. Ймовірно, основна причина цього - надмір інформації і небувала раніше легкість у її отриманні. Процеси спеціалізації різко прискорилися, а вузькі спеціалісти не можуть оцінити геніальності тих, чиї інтереси їм далекі. Часи Леонардо да Вінчі минули, та й енциклопедичними знаннями нікого тепер не здивуєш: занадто багато інформації можна отримати миттєво. Тому складати список живих геніїв сучасності - завдання невдячне. Поповнити його можна було б філософом Ф.Фукуямою та кінорежисером А.Вайдою.
2. М.Крлежа. "Поїздка до Росії. 1925" (дорожні нариси).
В.Затуловський. Altissima.
М.Гончарова.
"Дракон з Перкалаба".
В.Ткач. "Імітація".
В.Кресс. "Зекамерон ХХ".
3. Біблія.
І.Кант.
"Критика чистого розуму".
Л.Толстой. "Війна і мир".
М.Павич. "Хазарський словник".
Й.Ґете. "Фауст".
Тінатін Мжванадзе, грузинська журналістка, філолог:
1. Для мене перше ім'я, котре виникає у свідомості на слово "геній", - це Леонардо да Вінчі. Геній - завжди патологія, аномалія, відхилення від благополучної і безпечної середини, тому він рідко буває визнаний сучасниками. Середнячку важко сказати: так, ця людина - така ж, як я, можливо, навіть гірша, але все ж вона - геній, а я - ні. Тільки час усе може розставити по місцях, та й то не завжди. Мені чомусь здається, що в минулому, та й тепер, були геніальні люди, чиї імена "засипав" пісок часу, причому зовсім незаслужено. Є й такий момент, як удача: потрапив у центр арени - його побачили, помітили, підняли, обласкали і зрозуміли.
Списки живих геніїв сучасності саме тому й спірні: ми, прості обивателі, хочемо, щоб нас беззастережно приголомшили, а там - якісь нікому не відомі вчені, інша річ - Стівен Спілберг! Я згодна, що він геніальний, так. Але на загал справді є відчуття, що минулі століття були щедріші на "видачу" геніїв людству. Імовірно, тепер занадто багато інформації, і в ній украй складно орієнтуватися, давати правильні оцінки явищам та людям. Можливо, людство заповнило якісь порожнини, і дедалі складніше знайти свою нішу - відкрити, наприклад, зовсім новий музичний акорд. Є ще версія, що кінець світу слід розуміти як кінець епохи невинності - коли люди ще могли йти праведним шляхом, а далі це вже неможливо. Моя інтуїція підказує, що світ усе-таки цілий - і в просторі, і в часі. Колись йому набридне все це сміття, і він видасть щось приголомшливо прекрасне.
2. К.Естес. "Бегущая с волками".
Дж. Роулінг.
"Случайная вакансия".
М.Трауб. "Руками не трогать".
Д.Керуак. "Бродяги Дхармы".
Л.Рубінштейн.
"Знаки внимания".
3. Усі священні писання - незалежно від конфесії,
Біблія, Тора, Коран або Веди.
Ш.Руставелі. "Витязь у тигровій шкурі". Річ не в моєму патріотизмі, а в неймовірному впливі цієї прекрасної поеми на життя і менталітет цілого народу впродовж багатьох століть.
М.Павич. "Хазарський словник".
М.Маркес.
"Сто років самітності".
У.Еко. "Ім'я Рози".
Георгій Почепцов, професор, доктор філологічних наук (Маріупольський державний університет і Національна академія держуправління):
1. Безперечно, деградація є. Важливою причиною стало перемикання людства на візуальні комунікації, що порушило домінування книжки. А вона була й залишається найінтелектуальнішим продуктом, створеним людством. Забравши книжку з обов'язкового меню, ми породили інше покоління з іншими мізками.
Друга причина - наслідки зміни поколінь. Наразі світ готується до приходу до влади у 2020-му нового покоління з абсолютно іншою системою цінностей.
Третя причина - переорієнтація системи навчання на вивчення методології продажів, а не створення нового. Всі соціальні науки у своїх прикладних аспектах мусять сьогодні допомагати просувати товари.
Четверта - орієнтація сучасного телебачення тільки на розважальність. Це - результат необхідності масового охоплення, що можна зробити тільки через нижчі реакції, як навчав у своїй "Тектології" О.Богданов. І, подивившись деякі науково-популярні фільми Бі-бі-сі, можна зрозуміти, як ми себе обкрадаємо.
2. Ж. Ле Гофф.
"Средневековье и деньги".
М.По. "История коммуникации".
Г.Інніс. "Імперія і комунікація".
З.Серебрякова. Листи.
Р.Адамс. "Мешканці пагорбів".
3. Я боюся слова "великі" і просто назву авторів: А.Платонов, Г.Гессе. Суто суб'єктивно, від себе, хотів би внести в цей список і Т.Уайдлера. А з наукового середовища (автори, на щастя, живі) - Д.Канемана і Р.Талера, оскільки їхні книжки відкрили абсолютно нові наукові напрямки, а Канеман навіть отримав за свої дослідження Нобелівську премію.
Олександр Савченко, ректор Міжнародного інституту бізнесу:
1. Ні, не згоден. Просто велике бачиться на відстані. Навіть навпаки, думаю, кількість геніїв зростає пропорційно кількості населення планети. На жаль, зростає й кількість ідіотів.
2. С.Глузман.
"Рисунки по памяти, или Воспоминания отсидента".
Р.Дункан. "Кризис доллара".
Д.Браун."Інферно".
Д.Стігліц. "Крутое пике".
G.Akerlof, R.Shiller.
Animal Spirits.
3. В.Сорокін. "День опричника".
К.Маркс. "Капітал".
Т.Шевченко. "Кобзар".
Д.Кейнс. "Общая теория занятости процента и денег".
Ф.Ніцше. "Воля до влади".
Лілія Шутяк, аспірантка
кафедри нових медій факультету журналістики Львівського
національного університету
ім. І. Франка:
1. Гадаю, що в сучасному світі людина має надто багато спокус і надто мало часу на те, аби створювати щось геніальне. Хоч би як банально це звучало, та той-таки Інтернет, соціальні мережі, прагнення соціалізації, міфічного визнання відвертають нас від постійного
самовдосконалення. Середньостатистична людина перестала залишатися наодинці з собою, думати, аналізувати, співпереживати. Вона готова тільки споживати готовий продукт.
Інша проблема - нам доволі часто важко зробити вибір на користь того, до чого насправді маємо здібності, а не того, що приносить гроші. Важко нині уявити людину, котра залишить високооплачувану роботу і поїде в гори писати роман. Тепер люди частіше вибирають те, що вигідніше, і меншого значення надають духовним цінностям. Література й мистецтво перетворилися на розваги. Вони стають усе масовішими й доступнішими. Якщо раніше мистецтво було таким, що спонукало читачів підніматися до певного рівня, то тепер усе навпаки. Воно опускається до рівня споживачів. На щастя, це не закономірність, але дедалі нав'язливіша тенденція.
2. Т.Капоте.
"З холодним серцем".
А.Середа. HOMO VIATOR.
Е.Шмітт. "Одетта.
Вісім історій про кохання".
У.Еко. "Празький цвинтар".
Поетична збірка Х.Венгринюк "Довгі очі".
3. М.Булгаков.
"Майстер і Маргарита".
П.Зюскінд. "Парфумер".
Дж. Селінджер.
"Над прірвою у житі".
Е. Хемінгуей. "Старий і море".
Е.-М. Ремарк. "На західному фронті без змін".
Павло Шеремета, президент Київської школи економіки, заступник голови Глобальної ради з питань України на Всесвітньому економічному форумі:
1. Я категорично не погоджуюсь із такою думкою. ТЧму, хто її поширює, варто пошукати якусь іншу планету - може, там краще. Ми живемо в часи небаченого технологічного прогресу. Звичайний смартфон має нині більше обчислювальних можливостей, ніж Аполлон-13; більше доступу до інтелектуальних ресурсів, ніж зібрані в Національній бібліотеці США, і більше комунікаційної здатності, ніж Білий дім у часи Кеннеді. Хтось цей прогрес створив. Цей прогрес дає можливість обговорювати питання на глобальному рівні, що значно інтенсифікує процес мислення. Однак, як говорив Ден Сяопін про французьку революцію, "минуло замало часу, щоб її оцінювати".
2. Shunryu Suzuki. Zen Mind, Beginner's Mind.
David Hurst.
New Ecology of Leadership.
Chade-Meng Tan.
Search Inside Yourself.
3. Напевно, засмучу вас тим, що всі вони з або про стратегію.
К.Вічан, Р.Моборн "Стратегія блакитного океану".
Sun Tzu. The Art of war.
I.Adizes. Managing Corporate Lifecycles.
H.Mintzberg, B.W.Ahlstrand, J.B.Lampel. Strategy Bites Back: Strategy is Far More, and Less, Than You Ever Imagined.
D.Maister.
Strategy and the Fat Smoker.
Олег Вергеліс, редактор відділу культури DT.UA:
1. Чим активніший і стрімкіший НТП, тим більше сиротіє духовна, художня складова, оскільки зусилля умів спрямовані на створення дедалі вишуканішого комфорту і нових технологій. Отож цей процес я назвав би, швидше, не деградацією, а переспрямуванням зусиль.
Техногенний рух завжди поєднаний із цинізмом - однією з найбільших і найстрашніших хвороб нашого часу. Це вірус, що вбиває гуманізм. Поширюючись, він переорієнтовує суспільство абсолютно на інші цінності - споживання, культ грошей тощо. Гуманізм же при цьому стискується, як шагренева шкіра. Тепер важко собі уявити письменників-гуманістів, альтруїстів і мислителів, що жили у XIX ст. Всі їхні твори були пронизані болем і любов'ю до людини та людства.
В літературі нашого часу любові до людини практично немає. Частіше є кепкування, глузування, самовираження, споглядання, самолюбування - найрізноманітніші форми. А гуманізм як підживлення слова відійшов на другий план. Нині ставлення до людини - як до піддослідного кролика. Інколи є жалість, але мало любові. У цьому я й бачу проблему. У зв'язку з цим ми й говоримо про деградацію. Не літератури як такої - дехто пише досить складно й грамотно. Це проблема переорієнтації. Меншою мірою письменника хвилює душа людини, її думки. Більшою мірою - тіло та його комфорт.
На тлі такої загальної "цинізації" тим сильнішими будуть проблиски від протилежного. Коли люди втомляться від "культів" споживання, розваг і псевдофілософствування, від туманних іносказань Муракамі, коли їм осточортіють цинічно й сентиментально прораховані комерційні вигоди, тоді на контрасті справжність стане ціннішою. Її буде небагато. Але це завжди буде важливішим.
2. Ханс-Тіс Леманн. "Постдраматический театр".
Л.Дереш. "Миротворець".
З.Прилєпін. "Леонид Леонов" (із серії ЖЗЛ).
Збірник сучасних п'єс із серії "Действующие лица".
Денніс Ліхейн.
"Прощай, детка, прощай".
3. П'єси А. Чехова.
П'єси В.Шекспіра.
А.Камю. "Сторонній", "Падіння", "Чума".
Т.Шевченко. "Кобзар".
Поезія Срібної доби.
Олег Покальчук, соціальний психолог:
1. У самій постановці питання звучить така собі ностальгія за високим. Але високе може існувати лише тоді, коли загальне тло низьке. Будь-який сучасний твір (навіть кітч), якщо відкинути його років на триста назад, примусить людей, котрі цей твір сприймають, дивуватися й захоплюватися. Те, що може бути ідеальним для однієї часової культурної системи координат, для іншої таким не є. Несвоєчасні твори вважаються бездарними, і лише з часом - великими, як у Бізе або Вагнера. Офіційне лавреатство подовжує, звісно, життя авторського імені, але жодним чином не впливає на подив наступного покоління, яке знизує плечима, мовляв, у чому ж прикол? Це по-перше.
По-друге, мені здається, це звичайний процес, пов'язаний із хвильовою природою інформації. Якщо останньої мало і зріз її споживачів доволі обмежений, то можна говорити про якість, ексклюзивність та елітарність інформації. Тепер же інформація дисперсно розпилилася між усіма охочими її споживати без особливих зусиль та і витрат. Відповідно, поняття "верх - низ", "хороше - погане", "грамотно - безграмотно" змазуються. А тому вимагати якості, у старовинному сенсі слова, нерозумно.
Класичне марксистське визначення відчуження помалу приходить і до нас. Є криза споживчого попиту не тільки на товари, а й на інформацію. Затовареність інформацією знижує її цінність.
Крім того, у сучасному світі більше не існує табу, розкриваючи або торкаючись яких, можна створити інтригу художнього твору. Немає нічого такого, про що не можна було б написати або вже не було написано. До того ж геній - те саме що герой. Інколи це тотожно, але існує лише в культурі, в якій епос є взірцем пристрастей. Епос невіддільний від пафосу війни, тому в сучасній культурі він повержений - від апологетики кровопролиття до рівня дієтичного фаст-фуду. Геніїв замінюють вегани.
2. К.Славенскі.
"Дж.Д. Сэлинджер. Идя через рожь".
А.-В.Фігероа. "Туарег".
Ф.Гіренок. "Метафізика пата".
С.Хантер. "Третья пуля".
С.Кінг. "11/22/63".
В.Лис. "Століття Якова".
3. Дао-Де-Цзін.
Д.Лаертський.
Про життя, вчення та вислови знаменитих філософів.
Ф.Ніцше.
"Так сказав Заратустра".
М.Булгаков.
"Майстер і Маргарита".
Й.Бродський. "Листи до римського друга".
Маріанна Гончарова, письменник, журналіст, лауреат Міжнародної літературної російської премії 2013 р.:
1. Ні, звісно. Геніальність - це ж абсолютно рідкісне й вільне мислення, унікальні здібності, які інколи виникають і розвиваються навіть всупереч. Це відхилення від загальноприйнятої норми, коли хочете.
2. Б.Носик "Альберт Швейцер" (із серії ЖЗЛ).
Й.Еккерман. "Разговоры с Гете".
В.Маканін. "Предтеча".
М.Петросян. "Дом, в котором".
В.Хаїт. "Книга читателя".
3. Їх так багато, розгубилася.
Драми і хроніки В.Шекспіра.
Романи Ж.Верна.
О.Пушкін і М.Лермонтов.
І.Ільф, Є.Петров. "Дванадцять стільців", "Золоте теля".
Г.Маркес.
"Сто років самотності".
Влад Троїцький, директор фестивалю "Гогольфест", режисер театру "ДАХ", художній керівник Музичного театру на Подолі:
1. Не можу відповісти на це запитання однозначно. Через велетенські потоки інформації, швидше за все, знецінилося саме поняття цінності інформації. Зараз відбуватимуться якісь зміни, тому що на людську свідомість впливає цей обсяг інформації, у тому числі й сила-силенна інформаційного сміття.
2. А.Мердок. "Під сіткою".
М.Хайдеггер.
М.Петросян. "Дом, в котором".
З.Прилєпін. Оповідання.
Г.Садулаєв. "Я - чеченец", "Ад", "Таблетка".
С.Мінаєв. "Р.А.Б.".
3. М.Гоголь. "Мертві душі".
Ф.Достоєвський.
Г.Маркес.
"Сто років самотності".
Х.Кортасар. "Гра в класики".
Х.Борхес. Новели.
Мирослав Маринович, правозахисник, публіцист, релігієзнавець:
1. Я з цим в основному згоден. У світі якось зникли політичні лідери, які йшли попереду й вели за собою людство. Які були б не просто статистами, що відстежують нинішні тенденції і реагують на них, а випереджали б і, власне кажучи, формували б події та розвиток людства. Це очевидно. Водночас я не впадаю у відчай: як людина не може завжди перебувати на душевному піднесенні і бути незмінно активною, так і людство переживає різні фази. Нинішня - це фаза інтелектуального спокою. Але я впевнений: прийдуть зміни, і будуть нові спалахи, нові прориви. Тим більше що нинішній стан людства - досить непростий і потребує подолання звичних підходів та стереотипів. Неначе всі підійшли до якоїсь стіни. У випадку з Україною це дуже помітно. У благополучних західних країн, можливо, не так очевидно. Але на філософському рівні зрозуміло, що необхідно шукати вихід, підніматися над бар'єрами, і тільки тоді можна буде знайти якісь рішення.
2. Л.Кулаковський
"Похвала неконсеквентності".
Книжки Я.Грицака.
А.Д. Ротфельд "У тіні. 12 розмов з Марціном Войцеховським".
Є.Сверстюк
"Гоголь і українська ніч".
І.Гель "Виклик системі: український визвольний рух другої половини XX століття": історія опору 1950-1980-х років".
3. Є.Єнджеєвич. "Українські ночі або родовід генія".
М.Вальторта. "Богочоловік"
Це тепер я не читаю Т.Шевченка. Але в ув'язненні й таборах його слово для мене надзвичайно резонувало.
В юності я захоплювався О.Дюма "Три мушкетери".
Любко Дереш, письменник:
1. Учені погоджуються з тим, що у світі наразі панує загальнолюдська цивілізаційна криза, пов'язана саме з кризою ліберального проекту і бачення людського благополуччя, описаного американським філософом Ф.Фукуямою. Це була велична спроба відвоювати собі право на щастя методами ринку, і вона блискуче провалилася. Голова Федеральної резервної системи США А.Грінспен після десятиліть побудови світової економіки нарешті заявив, що "економісти не знають, що таке ринок і як він працює". Таким чином, світ споживання наближається до завершення. Гадаю, особливо стрімка деградація останніх десятиліть викликана саме цією ідеологією - впевненістю, що людство може бути щасливим, споживаючи матеріальні блага і будуючи світ свобод та насолод ("плато людства", описане у Фукуями). Панування гедоністичної філософії примусило ринок відсіювати всі ідеї, котрі суперечили основним установкам такого світогляду, як маргінальні, радикальні або ж утопічні. Вважаю, що яскравих, сильних ідей, теорій у ХХ ст. було створено достатньо - починаючи з часів Ніколи Тесли. Але, як і винаходи Тесли, їх зупинила диктатура наживи.
Багато цікавих речей створювалося і створюється на території пострадянських республік, зокрема, в нас, в Україні. Чого варті розробки блискучого російського вченого В.Налімова, який запропонував імовірнісну модель мови і свідомості, російського вченого Ю.Агафонова, що запропонував смислову модель свідомості. Українські вчені, такі як О.Бахтіяров, пропонують унікальний комплекс технологій керування свідомістю - психонетику. На території України також було створено концепцію цивілізації волі - бачення майбутнього суспільства у використанні прихованих ресурсів психіки, а С.Дацюк є автором низки глибоких філософських праць з конструктивної філософії, що формулюють вагомі відповіді на порожнечу постмодерну. Зрештою, на "загниваючому Заході" також було зроблено серйозний відхід убік від сприйняття майбутнього людства виключно в гедоністичному ключі.
Такі дослідники людської природи, як К.Юнг, С.Гроф, К.Уїлбер, схильні вбачати прогрес людини саме у відході від матеріалістичної концепції дійсності, акцентувати на дослідженні природи свідомості, пізнанні власного "Я". Так, Юнг прогнозував деградацію західного суспільства ще у п'ятдесятих роках, попереджаючи, що надмірна увага до матеріального комфорту може створити ілюзію, ніби зміни, які мають відбуватися з людиною зсередини, можуть бути спровоковані ззовні.
Про визначальну роль людської свідомості у впливі на матеріальну природу також говорять сучасні фізики, від Д.Бома до А.Госвамі, чим відновлюють актуальність духовних вчень Сходу і проливають нове світло на містицизм Заходу. Пошук духовних відповідей на матеріальні проблеми зачіпає і громадських діячів. Мені здається, це і є тенденція, що протистоїть гедоністичному, матеріалістичному світогляду. Вона має що запропонувати людству замість експуататорського ставлення до світу і бездумного марнування життя на розваги та дешеві насолоди.
2. К.Дорошенко
"Кінець епохи пізнього заліза".
В.Нікітін "Архітектор часу".
Х.Венгринюк "Хутір Америка".
В.Гуменюк "Н2О".
Ю.Косач "Володарка Понтиди".
3. Дж.Оруелл "1984".
Д.Селінджер "Ловець у житі".
К.Воннегут "Бійня №5".
Ж.Бодріяр
"Символічний обмін і смерть".
В'ясадева Двайпаяна "Махабхарата".