Якщо ви вірите в енергетичних вампірів, то вам напевно доводилося хоча б раз у житті зіштовхуватися з людиною, яка підживлюється вашою енергією. Це звичайна людина, яка зовнішністю нічим не відрізняється від будь-кого іншого. Проте поспілкувавшись із нею якийсь час, ви відчуваєте втому, слабкість, пригніченість і втрату сил — часто болить голова, навалюється відчуття повної спустошеності, псується настрій. І потім потрібний певний час, щоб оговтатися, відновитися. Якщо ваші зустрічі з цією людиною часто закінчуються вищевказаними симптомами, то якось ви самі чи з чиєюсь допомогою дійдете висновку, що вам доводиться спілкуватися із енергетичним вампіром.
Справді, з таким поясненням важко посперечатися. Особливо, коли воно потрапляє в благодатний грунт красивих легенд про вампірів, про яких зняті сотні фільмів і написані тисячі книг. Та якщо вампіри, які харчуються кров’ю, залишаються легендою, то історії про енергетичних вампірів дуже швидко набувають простих, елегантних і, головне, правдоподібних пояснень.
Мабуть, ви чули про енергії та енергетичні поля, які оточують людину. Є люди з так званою сильною енергетикою та люди, енергетично слабкі. Коли ми спілкуємося, то взаємодіємо один з одним не лише на рівні слів і жестів, а й на рівні наших енергій, наших біоенергоінформаційних полів. Польова структура — це і захист, і енергія. Енергетичний вампір пробиває захист або ж у процесі контакту вміє забирати вашу енергію, підживлюватися нею.
Я не даремно кажу про те, що ви чули про енергію та енергетичні поля, оскільки щось мені підказує, що ви ніколи їх не бачили й не відчували. До енергетики неможливо доторкнутися. Навіть якщо деякі можуть, або стверджують, що можуть, ви не маєте жодної можливості це повторити.
Якщо на певний час спробувати не вірити у вампіризм і подумати про інші можливі пояснення тих проблем, про які говорилося вище, то ми зможемо знайти три основні причини.
Психологічна безпорадність. Вампірами часто виявляються начальники й начальниці. Цікаво, чи не правда? Чомусь прибиральницю виробничих приміщень не називають вампіром, а ось як начальник, так відразу й вампір. Не знайдете ви вампірів серед двірників, серед жебраків чи серед осіб без певного місця проживання. Там їх не виявляється. Хоча в їхньому середовищі один легко покаже пальцем на іншого й дорікне його у вампіризмі. З чим це пов’язано? А з тим, що вампір здебільшого психологічно сильніший за вас: через власний соціальний статус, характер чи темперамент. Якщо після розмов із начальником у вас часто болить голова, у нього відмінні шанси на роль вампіра. Болить, вона, природно, через дуже прозаїчні причини: ви не здатні ні вплинути на ситуацію, ні змінити її, і тому потребуєте набагато більше зусиль, щоб її переживати й справлятися зі стресом. А він, зрозуміло, почуватиметься добре, оскільки точно знає, що в будь-який момент може звільнити, накричати чи позбавити премії.
Схоже пояснюються й чимало інших ситуацій. Якась жінка працює в колективі, поруч із нею інші жінки, та від однієї вона відчуває себе зле. Начебто б не начальник, у рівних правах, а від її присутності й розмов стає погано. Чи не вампір бува, га? Насправді ж усе дуже просто: приходить жертва на роботу, а вампіриха їй відразу півгодинну історію викладе, як її чоловік знову зрадив, який він нехороший, як усе погано, сама сволота навколо. Через півгодини такого словесного недержання жертві стає якось теж зле. А через кілька місяців вона доходить висновку, що її товарка — вампіриха, і йде заземлюватися чи ставити захист. Насправді все пояснюється простіше: психологічна безпорадність і, як наслідок, вимушеність, готовність терпіти ці історії та миритися з тим, на що ми не в змозі вплинути, припинити. Природно, тій жінці, яку називають вампірихою, добре. Їй стає набагато легше. А ось її слухачці від цього зовсім несолодко. І тільки-но остання знайде спосіб припинити ці звіряння — вампіризм закінчиться. Без усякого заземлення.
Негативні психологічні програми. Буває так, що людину, яка раптом з’явилася в нашому житті, ми не злюбили з першого погляду. Нелюбов, як і любов, теж буває з першого погляду. Ну не подобається вона нам, і все тут. Від неї йде щось негативне. Від самого її вигляду ми відчуваємо занепокоєння і бажання обмежити спілкування.
Чимало наших несимпатій (як і симпатій) базуються на колишньому досвіді. Якщо в дитинстві вас дуже скривдили чи завдали болю, то основні прикмети того, хто це зробив, запам’ятовуються на все життя. І якщо, приміром, ця людина мала бороду, то, можливо, все життя ви будете відчувати ідіосинкразію до бородатих чоловіків. Здебільшого симпатії та антипатії базуються на ключових патернах, надзначимих ознаках, яких ми набули через власний досвід. Хтось інший посміється, почувши про бороду, а когось це справді обурює. І це ще добре. Знаєте, чому? Добре, що ви можете усвідомлювати такі речі. Та здебільшого людина не усвідомлює. От не сподобалася людина, відразу не сподобалася, і все тут. І якщо вам доводиться контактувати з нею, то потім ви відчуваєте себе пригніченим, псується настрій, виникають погані думки. Мозок сигналізує: небезпека, лихо! Він спирається на минулий досвід, який характеризує об’єкт небезпеки загалом. Не можна сказати: ця борода небезпечна, та можна — усе, що з бородою, небезпечне! У людини, яка вам не подобається, чудові шанси стати вашим персональним вампіром. І вона дуже здивується, якщо раптом дізнається від вас про це.
Отже, якщо навколо існують люди, які вас турбують, тривожать, то спробуйте покопатися в пам’яті, поміркувати — а чи не нагадує той чи інший когось із вашого минулого? Можна навіть піти на прийом до психолога: із ним простіше розплутувати такі речі.
Пошук причинно-наслідкових зв’язків. Якщо в людини з’являються епізодичні чи хронічні недуги або хвороби, то вона не заспокоїться, поки не знайде причину цього поганого явища. З медичної точки зору це необхідно, щоб поставити діагноз і призначити лікування. Та навіть якщо хворий не звертається до лікаря, він сам шукатиме собі діагноз доти, поки не натрапить на нього. Бувають, проте, і змішані випадки, коли лікар не може знайти причину й хворий відправляється шукати її самостійно. Тут на допомогу й приходять добрі люди, які все на світі можуть пояснити прокльоном, пристрітом і вампіризмом.
Задумайтеся над цим: адже нездоровим способом життя можна пояснити тільки деякі речі, недоліком вітамінів можна витлумачити тільки деякі захворювання. Пристрітом можна пояснити все — від мігрені й до розлучення і низької платні на роботі. А оскільки в нашому житті забагато ситуацій, пов’язаних із утомою, нездатністю серйозно вплинути на обставини, важкими умовами праці, стресами тощо, і все це викликає спустошеність і головний біль, занепад сил і недуги, виникає величезна спокуса пояснити їх впливом шкідливих і поганих людей. Після цього можна починати ставити захист, заземлюватися і латати власну ауру від вигаданих ушкоджень, що їх устигли нанести вампіри й енергетичні злодії. Та насправді причина не в них, а в нашому способі життя, не такому, як нам хочеться, саме з ним ми не в змозі розібратися і щось змінити.
Шлях до вампірів — це легкий шлях усе пояснити й нічого не робити, нічого не змінювати у власному житті; це спосіб, яким ми знімаємо з себе відповідальність за все негативне й хворобливе, що відбувається з нами через нашу пасивність, нерішучість, відсутність вольових якостей. Справжні вампіри, якщо вже говорити про них, — ми самі. Навіть, коли називаємо себе жертвою обставин і злих сил. Ми підживлюємося власною слабкістю, безпорадністю і трагізмом ситуації. Так, це дуже зручно. Та краще все ж прагнути стати героєм, а не жертвою. Нехай краще люди думають, що ви — вампір. Якщо вони так думають, то, найімовірніше, у вас усе гаразд. І ви досягнете в житті всього, чого забажаєте.