Вампіри, упирі, вовкулаки... Цими міфічними істотами з дитинства лякали нас балакучі друзі та подруги. Потім вампіри перекочували на телеекрани, і бідні глядачі стали здригатися від жаху, дивлячись на червоні, закривавлені губи, ікла, хижий блиск очей і моря пролитої крові, такі величезні, що інколи думаєш, чи вистачить черговому кінооператорові оспіваного Блоком «журавлиного соку», себто фарби. Але вампіри цілком можуть обходитися без іклів і потоків крові. Людська енергія — не менш приємна їжа.
Про енергетичний вампіризм написано чимало досліджень. При цьому вчених найбільше цікавить вампіризм у сімейних стосунках. Справді, ви відкриті, довірливі й беззахисні перед вампіром, якщо він — ваш чоловік, сват чи брат. Як вважає американський дослідник вампіризму Джо Слейт, про енергетичний вампіризм можна говорити у тому разі, коли «одне заряджене енергією тіло (вампір) взаємодіє з іншим зарядженим тілом (жертвою), заходячи в тісний контакт із метою відновлення за рахунок жертви свого енергетичного запасу».
Вампіризм у сімейних стосунках належить до так званого індивідуального енергетичного вампіризму, який виникає тоді, коли в ланцюжку «вампір—жертва» беруть участь двоє, максимум — троє-четверо чоловік. В іншому випадку формуються стосунки групового енергетичного вампіризму, коли якийсь авторитарний керівник (диктатор) живиться енергією своїх підлеглих. Вирізняють ще «внутрішній вампіризм», коли людина «нападає» на власну енергетичну систему, руйнує її.
Про вампіризм у сімейних стосунках слід поговорити окремо. Якщо ви схильні до самопожертви і тільки те й робите, що опікуєтеся своїми рідними та близькими, намагаючись стати для них бронежилетом, то ви, не усвідомлюючи цього, перетворюєте оточуючих на енергетичних вампірів. Ви не тільки дозволяєте використовувати себе в ролі енергетичного донора, а й усіляко провокуєте членів вашої сім’ї на енергетичний вампіризм. Справді, навіщо їм, бідолашним, зміцнювати й розширювати власний енергетичний потенціал, якщо поруч є така зручна «годівниця», завжди відкрита для рідних та близьких?
Звісно, слід усіляко піклуватися про свою сім’ю, але не в таких псевдоблагородних формах. Поки ви захоплюєтеся власною удаваною великодушністю, у ваших рідних та близьких виростають віртуальні ікла. А ви знову й знову — з усмішкою тріумфатора на устах — підставляєте їм беззахисну шию.
Психологи вважають, що схильні до безперервної самопожертви люди перетворюють оточуючих на так званих самозакоханих вампірів. Таких «вовкулак» вирізняє непомірно роздуте відчуття власної значимості, і при цьому вони постійно жадають від інших уваги й замилування. Уявіть собі дружину, яка боязко дослухається кожного чоловікового слова, безперестану кудкудакаючи: «Він геній, геній!», і чоловіка, який охоче дозволяє жінці хвалити й догоджати собі. Перед вами типовий «самозакоханий вампір» і його жертва.
Для «захопленого вампіра» важлива навіть не сама отримувана енергія, а процес її викачування. Якщо такий вампір — глава сімейства, то він перетворює життя своїх близьких на безперервну театральну виставу, в якій сам є режисером. Головний герой серіалу О.Мітти «Тайговий роман», роль якого блискуче зіграв Олексій Гуськов, — справжнісінький «захоплений вампір», поглинений процесом відкачування енергії. Для нього енергетичний вампіризм — найзручніша і найприємніша форма дозвілля.
«Товариські вампіри» — це люди, котрих називають душею товариства. Вони постійно збирають у себе вдома гучні компанії, але не тому що відкриті й дружелюбні стосовно друзів-приятелів, а тому що їм регулярно бракує жертв. Власної сім’ї «товариському вампірові» мало. Його поле діяльності — друзі й товариші по службі. Тому члени сім’ї товариського вампіра найчастіше підтримують його компанійські нахили. Таємниця такої поведінки проста: домашні можуть підсвідомо схиляти «товариського вампіра» періодично змінювати жертву або жертв. Вони не в змозі захистити себе від вампіра і можуть лише ховатися від нього за спинами інших бідолах.
«Параноїдні вампіри» вирізняються підозріливістю, вразливістю й занудством. До них належать сварливі бабці — ваша бабуся або сусідки, зануди-чоловіки й нитики-діти. Щоправда, жертви самі винні, оскільки заохочують ці скиглення й занудство, мимоволі надихаючи вампірів на їхню «тяжку» щоденну працю.
Уявіть собі знайому картину: ви в кухні відпоюєте чаєм заплакану сусідку, яка вкотре посварилася з чоловіком. Ви намагаєтеся її розрадити, стаєте такою собі «доброю Машою», а потім, через два-три дні, сваритеся зі своїми близькими. При цьому ви, природно, забуваєте про те, як днями розраджували заплакану подругу. А процес пішов!
Щоб уникнути такого побутового вампіризму, необхідно засвоїти кілька правил: співчувайте тому, хто скаржиться вам на життя, але пам’ятайте, що він сам створив свої життєві обставини. По-друге, не слід перетворювати на «простір скарг» власну кухню, оскільки негативна енергія скаржника передасться вам бодай через пиріжки, що мирно лежать на тарілці... По-третє, ніколи не пропонуйте допомогу, поки у вас її не попросять. Благими намірами, як відомо, вимощена дорога в пекло.
Інакше кажучи, порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих. Щастя вам, любові й терпіння.