У житті жінки настає момент, коли вона готується стати матір’ю. Тому рано чи пізно їй доводиться замислюватися над тим, як же зберегти баланс між професійною діяльністю і вихованням дитини. Адже, за статистикою, 29% українок народжують дітей у 25—29 років, здобувши вищу освіту і зарекомендувавши себе як фахівця на роботі. А 5% жінок стають матерями після тридцяти п’яти, на піку свого кар’єрного зростання. Які ж гарантії у них на збереження робочого місця? І чи вдається в дійсності ними скористатися?
Порушити цю тему мене змусив випадок, що стався з моєю сестрою, яка почала шукати роботу після отримання диплома юриста. Вона відіслала своє резюме у відому юридичну компанію, де була вакансія асистента керівника. За кілька днів їй надійшла відповідь. У ній повідомлялося, що її запросять на співбесіду лише в тому випадку, якщо їй (магістру юриспруденції) немає тридцяти, якщо вона незаміжня, не має неповнолітніх дітей, важить 55 кілограмів (при зрості метр сімдесят). Зрозуміло, що такі умови не мають нічого спільного з професійною діяльністю юриста. Більше того, частина 1 статті 184 Кодексу законів про працю України забороняє відмовляти жінкам у прийнятті на роботу з мотивів, пов’язаних із вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років. Оскільки такі дії можуть розцінюватися як завуальована дискримінація осіб за статевою ознакою, віком. А це вже пряме порушення норм, закладених у Конституції. Не думаю, що керівник юридичної фірми не знав про це. Швидше навпаки, він розумів, що такі вимоги протизаконні, тому й відіслав їх електронною поштою. У цьому випадку лист не можна вважати офіційною відмовою в прийомі на роботу. Як наслідок — відпадає можливість оскаржити його в суді. Питання: чому юристи, чиє покликання поважати закон, самі ж його і порушують?
А ось випадок, який стався із заступником начальника одного з відділів державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Оксаною Петрищевою. Її звільнили з посади за бажання піти у відпустку для догляду за дитиною, причому в день, коли вона перебувала на лікарняному. У цьому зв’язку жінка звернулася до суду і, крім поновлення на посаді, зажадала стягнути з управління юстиції на її користь за моральну шкоду 6500 гривень. За словами пані Петрищевої, головним завданням державної виконавчої служби є виконання рішень судів. «Про яке виконання може йтися, якщо її працівники самі створюють причини для виникнення нових судових позовів?» — обурено запитує вона.
А справді, якщо вже представники юстиції з порушенням закону звільняють вагітну жінку, яка сама за освітою юрист, то які шанси, пішовши у декретну відпустку, зберегти за собою посаду в необізнаних в юриспруденції українок?
«Ситуація з порушенням роботодавцем прав вагітних жінок, тих, які виховують маленьких дітей, не радує, — відповідає юрист, голова Судової асоціації України «Фонд сприяння правосуддю» Катерина Тарасова. — А проте останнім часом кількість судових рішень у трудових спорах, винесених на користь позивачів, які бажають поновитися на посаді, збільшується. Тому жінкам, які збираються в декретну відпустку, потрібно добре знати свої права, щоб зуміти захистити себе і свою дитину від можливої протидії з боку роботодавця.
Закон України «Про зайнятість населення» містить додаткові гарантії щодо працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. До них відносяться і вагітні жінки, жінки, які мають дітей віком до трьох років, одинокі матері, які виховують дитину до чотирнадцяти років або дитину-інваліда. Для їх працевлаштування місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах, в установах, організаціях (з чисельністю працівників понад 20 осіб) до 5% загальної кількості робочих місць, у тому числі з гнучкими формами зайнятості. У разі відмови в прийомі на роботу зазначеної категорії жінок у межах встановленої броні державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімальних доходів громадян. Тому якщо, приміром, вагітній жінці або матері однорічної дитини відмовляють у працевлаштуванні, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у письмовій формі повідомити їй причини такого рішення.
Як правило, роботодавці розуміють, що за відмову прийняти на роботу жінку, яка очікує дитину, настає кримінальна відповідальність, тому примудряються вказувати іншу причину».
За словами пані Тарасової, невиконання функціональних обов’язків, прогул, явка на роботу в стані алкогольного або токсичного сп’яніння, вчинення крадіжки можуть послужити підставою для звільнення вагітної жінки. Але й у цьому випадку його можна оскаржити в суді, заявивши, що дана неправомірна дія завдала непоправної шкоди її здоров’ю та здоров’ю майбутньої дитини. Позивачка обов’язково повинна надати лікарняні листки, які має кожна вагітна жінка. У таких випадках суд завжди стає на бік потерпілої сторони.
Це чудово розуміють роботодавці, особливо приватні підприємці, котрі не бажають виплачувати чималі компенсації за незаконне звільнення своїх підлеглих, тому намагаються знайти компромісний варіант. Щоправда, не обходиться і без неприємних винятків, коли на шостому місяці вагітності жінку без вихідної допомоги виставляють на вулицю. Причина проста — відсутність офіційного працевлаштування або наявність підписаного нею контракту, в якому значиться пункт про заборону вагітності. У такому разі потрібно звертатися не тільки до суду, а й до Центру зайнятості, а також до соцзабезу за місцем проживання, щоб отримати грошові виплати.
«Оскільки на державну допомогу можуть розраховувати не тільки працюючі жінки, студентки і підприємці, а й безробітні. Різниця тільки в сумі таких виплат, — пояснює начальник відділу грошових виплат і компенсацій Управління праці та соціального захисту населення Тетяна Ігнатенко. — Допомога на випадок вагітності і пологів працюючим жінкам призначається у розмірі 100% заробітку, незалежно від їхнього безперервного трудового стажу, а от непрацюючі, які не перебувають на обліку в Центрі зайнятості (ЦЗ), можуть розраховувати тільки на 25% прожиткового мінімуму для працездатної особи в розрахунку на місяць, тобто четверту частину від 888 грн., встановлених на період з 1 липня по 30 вересня 2010 року. Ті з них, хто зареєструвався у ЦЗ, мають можливість отримувати 100% мінімального розміру допомоги на випадок безробіття».
Як бачимо, держава, незважаючи на кризу і нестачу бюджетних коштів, виплачує вагітним жінкам, породіллям та матерям дітей до чотирьох років і дітей-інвалідів невеликі грошові допомоги, а також залишає за ними право на збереження робочого місця на час відпустки для догляду за дитиною. Але три роки тому на законодавчому рівні зайшла мова про скорочення деяких державних гарантій. Так, за словами голови Конфедерації вільних профспілок України народного депутата Михайла Волинця, проект Трудового кодексу, проголосований у першому читанні, містив статтю 286, яка передбачала можливість звільнення вагітних жінок, якщо вони порушували трудове законодавство. «Але після масових протестів громадськості цю статтю було вилучено. Правда, поки що немає ніяких гарантій того, що на
момент ухвалення Трудового кодексу в другому читанні подібні норми з подачі Партії регіонів, чиї депутати є його авторами, під впливом того ж МВФ не з’являться знову. У такому разі про захист прав наших матерів доведеться забути надовго», — резюмує пан Волинець.