…Помпеї. Під спекотним південним сонцем перед численними туристами постає ціле місто, дві тисячі років тому «законсервоване» під шаром вулканічного попелу, що збереглося до наших днів. Будинки багатих і не дуже заможних городян, завмерши того серпневого ранку, так і не прокинулись від сплячки, і відвідувачі можуть досхочу цікавитися подробицями життя античного міста немов на зупиненому кадрі, але водночас — зсередини. Двориками неквапом бродять юрби туристів, фотографуються на тлі фонтанчиків. Є два місця, де вирування людської маси найбільше — лупанарій і такий собі «Дім багатого городянина», котрі прославилися найдревнішою «колекцією» порнографії — фресками на стінах...
Спливали століття, епоху вільної моралі змінювали століття суворого пуританства, потім і вони канули в Лету, але зображення всіма доступними засобами як самого акту, так й усього, що з ним може асоціюватися — від контурів оголеного тіла до найфантастичніших «пристосувань», — залишається одним із головних, хоча вголос і не названих, пріоритетів розвитку самих образотворчих засобів. Взагалі, схоже, вся європейська культура тим чи іншим чином обертається між «високим мистецтвом» (еротикою) і «заборонним плодом» (порнографією), тільки в різні історичні моменти акценти між ними зміщуються. Про живопис годі й говорити. У кіно навряд чи когось здивує той факт, що другим після знаменитого «Прибуття поїзда» було знято саме порнографічний фільм, а успіх звичайної відеокасети найчастіше пов’язують із тим, що вона дозволила відносно дешево знімати величезну кількість «відео для дорослих» і проникла в дім обивателя саме як носій «полунички»...
Що вже казати про Мережу — ресурс найбільш простий і демократичний на сьогодні, з одного боку, й інформаційно ємний з іншого. Якщо по відео чи журнали потрібно кудись йти, ризикуючи бути поміченим, то в Мережі можна знайти те ж саме, не виходячи на вулицю, анонімно, а найчастіше, зда- валося б, обсолютно безплатно.
Масова доступність і масовий же інтерес до еротики та/або порнографії справді чимало посприяли поширенню глобальної мережі, названої Інтернет. Цілком імовірно, що, за винятком останніх кількох років, поки Мережа являла собою в основному величезну «бібліотеку» із поштовим сервісом, порно й було головним «двигуном», що проштовхував Інтернет у маси.
У середині 90-х близько 70% усього трафіку Мережі складало порно в усіх видах — від текстів і картинок до коротеньких відеороликів. З десяти найбільш відвідуваних сайтів вісім були порнографічними, а основна маса користувачів Інтернет складалася з чоловіків віком від 18 до 40 років.
Природно, за такої кількості споживачів кількість бажаючих на них заробити теж була чималою. Хтось влаштовував передплату на свої сайти і безкоштовно показував трохи, щоб залучити клієнта. Хтось перемістив у Мережу секс-шопи, що пропонували те ж, що й немережеві аналоги, й багато більше. Хтось став рекламувати перших і других, а щоб публіка дивилася рекламу — влаштовував різноманітні «безкоштовні» ресурси. Інші нещадно експлуатували той найголовніший плюс мережного порноринку — анонімність, адже за умов «заборонності плоду» це дозволяє безкарно обманювати довірливих і простодушних любителів «полунички» просто тому, що їм потім «незручно» позиватися із кривдником: тоді доведеться розкрити своє інкогніто...
Першими на велику мережну дорогу вийшли аферисти, котрі спеціалізувалися на кредитних картках — основному засобі платежів у Мережі. Для онлайн-авторизації потрібно лише два параметри — номер картки і термін закінчення її дії. За законом, порно мають право дивитися повнолітні, адже кредитні картки видаються лише повнолітнім, і з’являється сайт із безкоштовними картинками, для доступу до яких потрібно лише довести вік введенням даних зі своєї кредитки. Щоб завуалювати очевидність «кидання», питання про авторизацію піднімається після декількох сторінок із рекламою і зразками того, що очікує «там усередині», отож на момент запитання клієнт думає зазвичай вже аж ніяк не мізками.
Слідом за «картярами» потяглися «телефоністи»: «для доступу до тонн абсолютно карколомних відеокліпів за участю абсолютно нелегальних у США малоліток вам достатньо лише скачати маленьку програмку, котру лише сьогодні ми в рекламних цілях роздаємо всім, хто встигне, БЕЗПЛАТНО!!!». А сама програмка, підміняючи собою стандартну «дзвонилку», дзвонить не вашому провайдеру, а кудись на Кайманові острови з тарифом $20 за хвилину зв’язку...
З масовим переходом цивілізованого світу з «діалапу» — з’єднання з Мережею через домашній телефон — на виділені постійні канали актуальність цього засобу не впала, тільки тепер замість міжнародних дзвінків ці троянці займаються іншою діяльністю. Наприклад, стежать, що клієнт набирає у відповідь на запити паролів і потім відсилають їх у якесь анонімне місце в Мережі, звідки потім зацікавлені можуть їх узяти. Або не паролі, а все ті ж номери кредиток. Або просто використовують комп’ютер клієнта (чи вже — жертви?) як перевалочну базу для пересилки нелегального трафіку.
На цьому тлі всілякі TGP (thumbnail gallery post — постійно поповнювані списки місць, де можна подивитися щось «на шару», які в основному посилаються один на одного і демонструють мегабайти рекламних банерів) і «passwordz lists» (списки паролів, запропонованих вашій увазі украдених паролів до деяких сайтів усуміш із посиланнями на «дружні» платні або умовно-безкоштовні сайти) здаються зразками чесності. Тим більше, іноді на них дійсно можна знайти те, що не намагається вас обдурити...
Звісно, сьогодні таких неймовірних відсотків порно в Мережі вже немає. Інтернет пробрався в будинки, ним користуються всі — від малого до старого. Набір сервісів значно зріс — тепер прямо через кабель, що з’єднує з Мережею, можна дивитися новини, слухати музику, працювати, не виходячи з дому, базікати з друзями, дивитися фільми (і не тільки порно), великі корпорації максимально використовують Мережу для організації внутрішнього документообігу... Але зменшення відносного відсотка пов’язане винятково з вибуховим зростанням інших сервісів, а ніяк не зі зменшенням обсягу порноіндустрії. Скоріше, навпаки: із розвитком інфраструктури зростають обсяги файлів, доступних для пересилки, а отже картинки можна зробити якісніше, замість двосекундних відеороликів із картинкою розміром трохи більше від сірникової коробки можна пропонувати вже повноцінні повнометражні фільми все того ж змісту...
Погано це чи добре, але базові прагнення людини залишаються незмінними. І за два десятки століть, що відокремлюють нас від Помпеї, змінилися лише носії зображень: на зміну фрескам прийшли рідкокристалічні монітори, на зміну бродячому живописцю — супутникові канали зв’язку, цифрові фотоапарати й інші досягнення високих технологій, але сюжет зображеного суттєвих змін не зазнав...