Якщо ви, ледь прокинувшись, уже відчуваєте втому, якщо ви втомлюєтеся на роботі, втомлюєтеся вдома, але жодної явної хвороби не маєте, проблема не у вашій «нервовій роботі», «синдромі хронічної втоми» (особливо модний у наш час діагноз) або «негараздах в особистому житті». Річ у тому, що вашому тілу не вистачає руху, а вам здається, що немає виходу з цього замкнутого кола: «погано почуваюся, бо не займаюся спортом, але занадто погано себе почуваю, аби почати ним займатися».
Напевно, якби людське тіло розглядали з погляду інженерного мистецтва, його цілком можна було б назвати «досконалою машиною», причому — саморегулюючою. Тут і насос, і клапани, і поршні, і кілометри труб, які подають свіже паливо й видаляють відходи, тут є свої важелі та блоки, ретельно продуманий естетичний дизайн. Усе це об’єднано в єдину надзвичайно складну схему, що підтримує життя в чудовій формі, створеній творцем, аби рухатися.
Так, ми проводимо багато часу за роботою, але чимало з нас навантажують лише свій мозок і кінчики пальців. І наприкінці минулого століття, і на початку цього сидіти за робочим столом, зігнувшись у три погибелі, не відриваючи погляду від мерехтливого екрана монітора, стало нормою. Уже давно ні для кого не секрет: науково-технічний прогрес вивів людину (її тіло) на небезпечну доріжку, і вона все далі веде його від шляху, призначеного homo sapiens природою.
Потреба в людях сидячих професій неухильно зростає, а водночас зростає й кількість захворювань хребта, які спричиняють виснажливий біль у спині та шиї, псується зір, м’язи стають кволими й нерухомими, а суглоби не згинаються. Ці показники не рідкість серед тих, хто ще надто молодий для подібних симптомів.
Парадокс, проте, в тому, що, просидівши цілий робочий день на одному місці, більшості з нас вистачає лише на те, аби дістатися додому та знову всістися чи вкластися, змінивши активне споглядання екрана комп’ютера на пасивне споглядання екрана телевізійного.
Світові дослідження свідчать: у суспільстві 40% населення протягом дня виявляють помірну рухову активність, 50% ведуть практично нерухомий спосіб життя: сидять вдома, сидять у транспорті, сидять на роботі, і лише 10% активно рухаються. Цифри ці можуть трохи коливатися в різних країнах, але вони характерні і для Європи, і для Північної Америки, і для Японії.
Отже, усе сказане вище, можливо, уже переконало вас у тому, що варто дати собі бодай невелике фізичне навантаження. Відомо, навіть нескладні фізичні вправи, виконувані регулярно, здатні поліпшити настрій, влити у вас енергію, зміцнити ваші кістки та м’язи, підвищити імунітет. Поширена думка про те, що робота віднімає у вас необхідний для фізичного навантаження час, стовідсотково помилкова. Саме тут ви й можете стартувати. Приміром, у такий спосіб.
— Уранці, в обід і ввечері й кожного разу, коли виникає необхідність протягом робочого дня, не користуйтеся ліфтом. Східці — ось ваш безплатний тренажер.
— Виходьте з громадського транспорту на одну-дві зупинки раніше, ніж вам потрібно, аби потрапити до офісу, і проходьте цю відстань пішки: лише 10—15 хвилин. Якщо ви на машині, знайдіть паркування подалі від офісу, тоді, йдучи з роботи, ви знову виконаєте невеликий моціон.
Повірте, навіть таке «безневинне» фізичне навантаження зробить вас витривалішими. А чим більший приплив сил ви відчуватимете, тим більше захочете рухатися. Головне, діяти без метушні, крок за кроком, аби непосильне фізичне навантаження не принесло вам розчарування й не відвернуло від нього.
Для переходу до регулярних занять спортом вам необхідна мотивація. Ви маєте самі переконати себе в необхідності активного способу життя. Ви повинні придумати що-небудь таке, що не залишить вам шляху до відступу. Можливі такі маленькі хитрощі.
— Складіть список переваг, які дасть вам активний спосіб життя й повісьте його над робочим столом, у спальні, у кухні. Щоразу, коли ваш погляд падатиме на цей аркуш паперу, ваше серце наповнюватиметься гордістю.
— Побийтеся об заклад, що до певного терміну досягнете приголомшуючих результатів (підозрюю, на таке парі погодяться чи близькі, чи недоброзичливці). Мимоволі вам доведеться себе підстьобувати, аби не програти.
Але спочатку наберіться терпіння, його знадобиться вам більше, ніж усього іншого. Та «потворна» форма, в якій ви перебуваєте, напевно, створювалася роками. І тому за 10 днів або 10 тижнів кардинальним чином її не змінити. Проте пам’ятайте: кожен із днів, коли ви щось робите для свого фізичного здоров’я, працює на вас.
І, звісно, в жодному разі не піддавайте себе тортурам, виконуючи те, що вам не подобається. Ваше фізичне навантаження врешті-решт має приносити вам лише приємні відчуття. А видатки на нього не повинні перевершувати ваші можливості — як матеріальний, так і душевний дискомфорт можуть відбити у вас на все життя бажання займатися чим-небудь подібним. Вибирайте, що хочете: танці, теніс, велосипедну їзду, катання на роликах, лижах, заняття аеробікою чи айкідо, тренажерний зал, волейбол, баскетбол, плавайте, бігайте або просто швидко й багато ходіть. Навіть прибирання квартири й метушню на дачі можна часом розглядати як позитивне фізичне навантаження. Я не випадково вживаю слово «позитивне»: фізичне навантаження в жодному разі не повинно поєднуватися з нервовим. Це може негативно позначитися на вашому здоров’ї. Запам’ятайте: ваші заняття — не робота. Це — відпочинок. Ви нікому нічого не винні — просто хочете принести собі задоволення. І задоволення це збільшуватиметься відповідно до того, як ви дедалі краще почуватиметеся й дедалі краще виглядатимете.
Хоч би чим ви займалися, регулярні заняття також сприятимуть зростанню вашої зацікавленості в досягненні дедалі більшого професіоналізму. Спочатку ви навчатиметеся, потім вам захочеться відповідати певним стандартам. Я знаю жінку, котра стала на гірські лижі вперше, коли їй було далеко за 40 (сьогодні їй уже за 60), але щозими вона не відмовляє собі в задоволенні летіти наперегони з вітром у найвідчайдушніших слаломах. Успіхи обов’язково підстьобнуть вас, і неможливо, аби ви не домоглися перемоги, займаючись регулярно тим, що вам приємно.