Кожне місто, як і людина, має свою долю та своє призначення. Історичні події, народні заворушення, свавілля начальників, великі ідеї залишають на ликах міст свої мітки, знаки й символи. Вдивляючись в обрис міських кварталів, дихаючи повітрям священних місць, простуючи вулицями та площами, людина мимоволі стає співпричетною до всіх подій, пов’язаних із цим містом. Її може приваблювати це місто знову і знову, а може підсвідомо відштовхувати. На місто можна накинути штучний покрив казино, хмарочосів, свят і фестивалів. Тоді людину притягує не саме місто, а виткане цивілізацією штучне покривало — псевдопростір — часто багатий і вигадливий, але від цього не менш «псевдо». Справжній дух міста, його приваблювальний потенціал захований у таїні його народження, у характері подій, пов’язаних із ним, у моральній атмосфері його повітря, загадках і незвичних явищах, які відбуваються в ньому.
Наші роздуми про Київ — місто, позначене Богом, місто-загадку, місто, яке ще не сказало всього й не відкрило свого істинного призначення. Оживимо в нашій пам’яті історичні події й реалії, пов’язані з Києвом, кожна з яких може обезсмертити його ім’я.
Київ — мати міст руських. Цей факт можна заперечувати, його можна по-різному трактувати, але нікому не дано змінити.
Київ — це чорнобильська катастрофа. Цього можна не помічати, на це можна заплющувати очі, але це назавжди залишиться застереженням усьому людству.
Київ — центр духовного тяжіння. Це можна висміювати й ігнорувати, але в переважної більшості гостей Київ викликає майже містичне радісне відчуття добра та свята. Київ — не найбагатше місто. Йому далеко до приголомшливої пишноти Москви, хмарочосів Чикаго, безлічі історичних місць Парижа, карнавалів Ріо-де-Жанейро. Але нескінченна зелень його парків, дикі місця Труханового острова, тихі води Дніпра, «зачарована» Десна, намолені святині Лаври та Софії, його пагорби й урочища назавжди беруть душу в полон.
Київ — прояв любові всіх до всіх. Ми не можемо стверджувати, що всесвітня любов стала нормою життя киян, але події помаранчевої революції змушують нас думати про незвичайність місця, де вона відбулася. Хоч би що казали з часом, але ця любов була, вона пронизувала всіх і, напевно, саме вона не дала тоді пролитися крові. А отже, любов схована в самому місті, в його лісах і озерах, його кварталах... Її тільки необхідно звільнити.
І ось ми підходимо ще до одного, без перебільшення, сенсаційного відкриття, пов’язаного з Києвом. Точніше — з Ликом Києва.
Людство постійно шукає й знаходить знаки невідомих цивілізацій на Землі й у Космосі, бачить їх у пірамідах Єгипту, статуях острова Пасхи, пірамідоподібних гірських утвореннях Тибету, обличчі, відкритому на Марсі. З’ясувалося, і Києву подаровано ще один символ величі — його Лик. Те, що читачі бачать на зображеннях, є реконструйованим рельєфом головного міста нашої країни. Помічені архітектором Г.Куровським дивні збіги карти Києва з рисами людського обличчя при опрацюванні карт і супутникових знімків виявилися не просто збігом, а антропологічно правильним обличчям — отим самим Ликом.
Виявляється, ми не просто йдемо Хрещатиком, а подорожуємо очницею. Перебуваючи на Сирці, стикаємося з підборіддям. Гуляючи Совськими урочищами, відвідуємо вушну раковину. Ще чекають своїх дослідників загадки збігів вулиць, історичних будинків, святих місць, джерел, вікових дерев із рисами Лику...
Стають зрозумілими й виправданими стихійні протести киян проти бездумного забивання паль у Лик, спроб забудувати схили Дніпра, засипати київські озера та знищити парки. Справжні кияни генетично відчувають нерозривний зв’язок із Ликом. Нинішній стиль перетворення київського простору, який панує у місті, для них абсолютно неприйнятний. Можливо, побачивши Лик Києва, і в чиновників здригнеться рука, коли вони підписуватимуть розпорядження про чергову забудову, оскільки вона може зруйнувати, скажімо, Реп’яхів яр — і зникнуть вуста? Можливо, черговий торговельно-розважальний центр зітре з Лику Совські ставки — його скроні? Панове інвестори, можливо, нарешті, настав час кинути всі зусилля на очищення й відтворення головного «нерва» Києва — річки Либідь?..
Розвиток столиці нашої держави має бути високоінтелектуальним і туристично орієнтованим. Скажіть, яке місто може похвалитися тим, що надає можливість подорожувати своїм Ликом?.. Київ просто зобов’язаний стати центром рекреаційного й історично-духовного туризму. Невже навіть такі відкриття не сподвигнуть чиновників подивитися на Київ не як на будівельний майданчик, а як на місто, котре потрібно оберігати й плекати для його жителів і гостей?..
Кожен природний об’єкт, що є частиною Лику, створений для його візуального відокремлення від безликої форми. Тому всі ці природні утворення можуть (і повинні!) стати об’єктом шанування й турботи киян, місцем тяжіння уваги туристів. Люди не приїдуть до нас дивитися ані на архітектурні новації «а-ля згорнутий скляний прапор», ані на казино, побудовані на місці парків, ані на торговельно-розважальні комплекси, побудовані на місці озер. Зате вони напевно приїдуть до нас за незвичними враженнями від природності, приїдуть поспілкуватися з Ликом, всотати його енергію, відчути його тканину, ауру вічності нашого стародавнього міста.
Можна нескінченно довго сперечатися в координатах «гарно—негарно», «сучасно—несучасно», «вигідно—невигідно», але суперечку можна розв’язати лише в площині «морально—аморально». Люди інтуїтивно відчувають правду й гармонію, їх не обдуриш дешевою мішурою зі скла та бетону. Якщо ми віддамо перевагу скляно-бетонним висоткам, хаотично розкиданим по Лику міста, то це буде вже не той Київ. Його енергетика і принадність применшаться, він сховається від людей за нашаруваннями цивілізації. А туристи... Вони поїдуть до Монако грати в казино, до Нью-Йорка дивитися хмарочоси, до Будапешта і Праги за істинною історією. Зможемо зберегти й підняти нашу історію, підкреслимо наші природні перлини, зробимо Лик Києва ще виразнішим — і туристи приїдуть до нашого міста. Бо, повторимо знову і знову, іншого такого Лику міста немає ніде на Землі!
Київ вимагає нової філософії розвитку, нової стратегії, нової концепції містобудування. Відповідно до такої концепції, безпосереднє зведення будь-якого об’єкта стає не головним, а підпорядковується загальній позитивній ідеї. Приміром, ми пропонуємо покрити весь Київ пішохідними зонами, аби від однієї святині до іншої можна було пройти, не ризикуючи зіштовхнутися з транспортом. Вдивіться в Лик нашого міста. Природа вже підказала місця екологічних коридорів — вони існують, вони вкарбовані в Лик. Отже, їх необхідно зберегти й подарувати людям. Либідь, Совські урочища, гирло Почайни, Реп’яхів яр, Сирець і Нивки — їхнє функціональне призначення здавна визначене. Потрібно тільки зберегти Лик нашого міста, відродити його тканину: струмки й озера, дерева й парки. Ця робота не буде марною, вона залучить до нас тисячі туристів, яким буде на що подивитися та що показати.