Економічні показники розвитку туризму на Кубі здатні справити враження навіть на тих, хто слабо уявляє, які світові тенденції розвитку цієї галузі й стан кубинської економіки в цілому. Темпи зростання кубинського туристичного ринку протягом останніх десяти років виражалися двозначними числами навіть тоді, коли визнані світові центри туризму переживали затяжний спад. Прибуток з обороту стабільно становить близько 25%, а 2,1 млрд. дол. за 2003 рік — це майже половина всіх валютних надходжень. Фактично, саме туризм допоміг острову Свободи вижити після того, як розпад Радянського Союзу позбавив кубинців «братньої» фінансової допомоги.
Більше того, у державі, в якій пріоритети будівництва комунізму ніхто не скасовував, саме в туристичній сфері було показано приклад успішної децентралізації та співробітництва з іноземними компаніями. З початку 1990-х у цій сфері виникло п’ять цілком конкурентоспроможних, нехай і державних, але самостійних компаній, котрі розподілили між собою 42 тисячі готельних номерів. З іноземних інвесторів найбільших успіхів досягла іспанська Sol Melia, котра брала активну участь в створенні спільних підприємств. Усі ці ліберальні перетворення пов’язували з ім’ям Карлоса Лейджа, відповідального секретаря ради міністрів, якого називали другим (після брата Рауля) претендентом на статус наступника нинішнього президента Куби Фіделя Кастро.
Однак не склалося. Непримиренний Фідель ніколи не заохочував залежність кубинської економіки від іноземних туристів. І от із початку цього року його 73-річний брат Рауль, котрий обіймає пост міністра оборони, узявся наводити в галузі туризму військовий порядок. Одна з п’яти компаній, що оперують на кубинському туристичному ринку — Gaviota, — була організована за активної участі військового відомства. І тепер її працівники зайняли в туризмі всі керівні посади, починаючи з міністра й трьох його заступників і закінчуючи управлінцями нижчого рівня. А дюжина державних комітетів заходилася вивчати можливості радикальної рецентралізації всієї туристичної галузі.
І в країні, і за кордоном такі кроки розцінили як фінальний свисток несмілої економічної відлиги. Справді, окремі підприємства як у туристичній, так і в інших галузях народного господарства відразу втратили навіть ту вдавану самостійність, котра була в них ще торік. Відтепер ціни на товари та бюджет підприємств знову встановлює міністерство фінансів і цін, обсяги експорту й імпорту визначає міністерство зовнішньої торгівлі, а всі операції у твердій валюті мають погоджувати з центробанком. Офіційна мета такої реорганізації — боротьба з корупцією і «неповагою» до уряду. Потужні фінансові потоки, що обертаються в цій сфері, затято обминали державну скарбницю. Навіть попри те, що біля туристичного стерна на Кубі стояли переконані комуністи.
Туризм, за словами кубинського керівництва, став розсадником не лише капіталістичного способу господарювання, а й капіталістичного мислення. І настав час покласти цьому край. Як, вочевидь, і новій американській моді проводити вихідні на Кубі. Адже свої дії з «порятунку батьківщини» кубинські комуністи в основному пояснюють підвищеною агресивністю американського президента. І адміністрація президента Буша відразу підіграла кубинському команданте на найвищому рівні, обмеживши можливість американцям відвідувати своїх кубинських родичів.