UA / RU
Підтримати ZN.ua

У краю сонячної Аджарії

«Ласкаво просимо в Грузію!» — вітає пасажирів командир авіалайнера. Усього кілька годин — і ви в іншій країні, прекрасній Сакартвело, як називають її самі грузини...

Автор: Ганна Черноус

«Ласкаво просимо в Грузію!» — вітає пасажирів командир авіалайнера. Усього кілька годин — і ви в іншій країні, прекрасній Сакартвело, як називають її самі грузини. Літо — ідеальний час вирушити до сонячного краю на березі Чорного моря — Аджарії. Тут такий самий часовий пояс, як і в нас, але час плине в такт із морськими хвилями та криками чайок. У Грузії немає мовних бар’єрів і візових перешкод, а є привітні господарі, запашне вино і мелодійні пісні.

Сонячний Батумі

Аджарія — це не просто область Грузії, а автономна республіка зі столицею Батумі. У центрі міста — пальмова алея і яскраві різнобарвні будинки. Як і належить столиці, тут розміщується парламент республіки. А зовсім неподалік, уже за квартал від адміністративних будівель, шумить морський прибій. Більшість будинків міста невисокі, на два-три поверхи. Пофарбовані вони в різні кольори — червоний, жовтий, фіолетовий, від чого навіть звичайні житлові багатоповерхівки виглядають не нудно.

На території нинішньої Аджарії у давнину було могутнє Колхідське царство, оспіване в античних міфах. А першими туристами краю стали грецькі аргонавти. За легендою, саме сюди, у Колхіду, вони вирушили на пошуки золотого руна. Донька місцевого царя Медея закохалася у провідника аргонавтів Ясона і допомогла йому викрасти руно. Ясон повернувся додому, забувши про прекрасну царівну, а в центрі Батумі його досі чекає статуя Медеї із золотим руном у руках.

Назва міста походить від грецького «батіус лиман», що означає «глибока гавань». Зручна гавань справді століттями використовувалася як порт, що й започаткував будівництво сучасного міста. Із встановленням режиму порто-франко (безмитний режим) у 1878 році Батумі бурхливо розвивається. За короткий період стає одним із найважливіших транзитних та індустріальних центрів Грузії і Кавказу.

Новий бурхливий етап розвитку міста припав на наш час. Батумі схожий на велику будову: як гриби після дощу, ростуть готелі, ресторани, розважальні центри. Туризм розглядається як перспективна галузь економіки, і за останні кілька років обсяг інвестицій у цю сферу помітно зріс. У вересні в Батумі відкриється багатоповерховий готель Hilton, силует якого має всі шанси стати одним із символів панорами міста. На черзі —будівництво інших готелів зі світовим ім’ям. Звернули увагу і на підготовку кадрів: на зміну ненав’язливому радянському сервісу приходить нове покоління персоналу, виховане у спеціальних туристичних коледжах. Поки що відпочивати в Аджарію їздять здебільшого жителі Грузії, а також сусідніх Азербайджану та Вірменії. Але аджарці посилено готуються приймати більше гостей з інших країн. Як вони самі кажуть: «Коні в нас є, тільки вершники потрібні!»

На тінистому Батумському бульварі — безліч затишних кав’ярень, у яких так приємно випити чашечку запашної кави. Грузини поділилися головним секретом приготування смачного тонізуючого напою: мелену каву треба зберігати в холодильнику. До речі, заварна кава в місцевих ресторанчиках удвічі дешевша від розчинної.

В Аджарії ми знайшли багато нагадувань про Україну. На алеї письменників і поетів на Батумському бульварі є пам’ятники Тарасу Шевченку і Лесі Українці. А в самому центрі популярним місцем серед містян став ресторан «Україна». У меню — традиційні страви української кухні, хоч і з місцевими особливостями. Вареники тут, наприклад, продають поштучно.

Увечері на набережній Батумі так приємно милуватися заходом сонця, коли червоне світило, втомившись від денної спеки, ліниво опускається в обійми хвиль на обрії. Можливо, у Грузії — найгарніші заходи сонця серед усіх країн чорноморського узбережжя, адже тут сонце завжди сідає за море.

Не тільки пляж

За десять хвилин їзди від Батумі на пагорбі розкинувся ботанічний сад, відвідини якого — обов’язковий пункт туристичної програми. Завдяки унікальному клімату тут однаково добре почуваються африканські банани і японська сакура, апельсинові дерева і кактуси. З висоти пагорба, на якому розкинувся ботанічний сад, відкривається приголомшлива панорама Батумі. В прозорій імлі місто здається міражем посеред блакитного моря.

Любителям визначних пам’яток варто відвідати фортецю Гоніо, побудовану в I столітті н.е. Замшіле каміння укріплень береже пам’ять про події тисячолітньої давності. Вважається, що саме тут похований апостол Матвій, який прийшов на ці землі проповідувати християнство. У фортеці люблять фотографуватися місцеві молодята — в день екскурсії ми зустріли відразу кілька весільних пар.

Вивчати багату історію Аджарії можна в музеях Батумі — краєзнавчому та археологічному. Але ще краще слухати розповіді самих жителів, які запевнятимуть вас, що в Аджарії все «най-най». Найгарніший музичний фонтан — «не гірший від барселонського». Найдовша набережна — «десять кілометрів пальмової алеї!» Водоспад Махунцеті — може, не дуже високий, зате який гарний! Кам’яні аркові мости — найміцніші: вони з’єднують береги гірських річок ще з часів цариці Тамари.

І ще, можливо, гірське повітря Аджарії — найбільш справжнє у світі. Коли галькові пляжі розжарюються від палючого сонця, з гір віє прохолодою. Їхні вершини навіть у розпал літа покриті снігом: хоча це ще й не найвищі гори Грузії, вони значно вищі за нашу Говерлу.

Грузія гостинна

Туристи можуть до хрипоти сперечатися, що краще — кавказькі гори чи узбережжя, але в одному смаки зійдуться напевно: грузинська кухня не може не подобатися. Грузинські страви не сплутаєш із жодними іншими. Їх назви звучать як музика: хачапурі, хінкалі, саціві, чахохбілі, лобіо, сацебелі, сулугуні. Кожне застілля проводиться як особливий ритуал, обов’язково призначається головний — тамада, що веде вечір. І звісно ж, він проголошує знамениті грузинські тости. За любов, за Грузію, за дружбу та успіх — кожен із тостів стає красивою історією, почувши яку, хочеться кричати, як Шурик із «Кавказької полонянки»: «Помедленнее, я записываю!».

Окрема розмова — незабутні грузинські пісні і танці. Навіть якщо вам не вдасться потрапити на виступ національного ансамблю, не засмучуйтеся. Складається враження, що тут усі від народження — талановиті співаки й танцюристи. У наш останній вечір в Аджарії у звичайному ресторані місцева молодь влаштувала справжнє шоу, хвацько витанцьовуючи грузинські народні танці.

Грузинську гостинність, мабуть, варто вносити до путівників окремим пунктом. Гості — це святе, вони дорожчі за родичів і друзів, їм готові віддати все й відразу. Де ще серед ночі в придорожньому кафе, як за помахом чарівної палички, можуть з’явитися гарячий хачапурі й вино, щойно господарі почують, що в компанії іменинник? На запитання на виставці: «Ой, а почому ви цю красу продаєте?» у відповідь отримуємо ображений погляд і сам предмет цікавості в подарунок. І горду фразу: «Грузин не продає, грузин — дарує!» Гостям поступаються найкращими місцями, в магазині радять купити те, що краще, хоча й дешевше. І все це щиро і від душі.

В Аджарії є мальовничі гори, ласкаве море, запашне вино і багатюща культура. А вади сервісу з лишком компенсуються привітним прийомом. Один із улюблених тостів грузин: «Бажаємо вам таких господарів, як ми, а нам — таких гостей, як ви!»

Дякуємо за організацію поїздки Департаменту туризму і курортів Грузії, Департаменту туризму і курортів Аджарії та авіакомпанії МАУ (www.flyuia.com.ua )

Євгенія Сацька (прес-секретар авіакомпанії МАУ):

«Завдяки власним прямим регулярним польотам МАУ та авіакомпаніям-партнерам, рейси між Києвом і Тбілісі виконуються 14 разів на тиждень. Обравши для польоту в Грузію нашу авіакомпанію, пасажири зможуть оцінити гнучку тарифну політику (понад 20 видів тарифів на кожному рейсі), зручний розклад, відмінний сервіс і традиційну українську гостинність.

Усім своїм пасажирам авіакомпанія МАУ пропонує безплатно: он-лайн бронювання, пасажирам бізнес-класу — відвідання залів бізнес-лаундж у всіх аеропортах вильоту, перевезення багажу (20 кг — в економ-класі, 40 кг — у бізнес-класі), вибір місця в літаку, гаряче харчування і бар на борту, свіжу пресу українською та іноземними мовами.

Одна ніч у поїзді з Тбілісі — і ви в Аджарії!