Минулого тижня Верховна Рада ухвалила новий Закон «Про внесення змін у Закон України «Про туризм». Що його ухвалення дає туристам, туроператорам і турфірмам, інвесторам і державі в цілому?
На цю тему міркує глава державної турадміністрації Валерій Цибух.
— Валерію Івановичу, як ви вважаєте, заради чого цей закон ухвалювався?
— Головне — закон сприятиме наближенню України до Європи й реструктуризації ринку туристичних послуг. Оскільки в ньому враховано практично всі побажання, висловлені в директивах ЄС, рекомендаціях Світової організації торгівлі та Світової туристичної організації, а також майже всю ту проблематику, що нагромадилася в нашому законодавстві. Закон дозволяє прогнозувати діяльність галузі, чітко розуміти, хто чим займається, отже, і хто за що відповідає. А ще дозволяє відмежувати туризм від усілякого «лушпиння», що ніяк із ним не пов’язане.
— Чим не влаштовував закон про туризм зразка 1995 року?
— Життя стрімко розвивалося, ухвалювалися закони, які так чи інакше, нехай опосередковано, але впливали на розвиток туристичної галузі. Та й самі українські турфірми постійно контактували з зарубіжними партнерами, тож просто змушені були швидко вивчитися й дотримуватися світових стандартів. А коли вони почали працювати відповідно до потреб і правил міжнародного ринку, відставання в цьому плані наших законів почало їх гальмувати.
Ми крок за кроком сприяли позитивним змінам. 1997 року Україна стала членом Світової туристичної організації. На те, щоб скасувати готельний збір, знадобилося сім років, потім ще кілька років — щоб переконати відповідні структури в доцільності хоча б часткового безвізового в’їзду в Україну. І торік відкрили консульські пункти в Сімферополі й Одесі. Результат не змусив довго чекати: за даними Міністерства курортів і туризму Республіки Крим, іноземців нинішнього року тільки в найбільш відвідуваній зоні Велика Ялта побільшало на тридцять відсотків. Турадміністрація буквально «вибігала» постанову Кабміну, за якою українських громадян й іноземців урівнено в правах при користуванні всією сервісною інфраструктурою — від плати за готель до послуг таксиста й вартості квитків у музеї, на виставки й інші культурно-масові заходи. З підтримкою Міністерства внутрішніх справ ліквідовано таке безглуздя, як реєстрація іноземців у ВВІРі. Ще два з половиною роки пішло на ухвалення поправок до закону про туризм. Над ним працювали комітет Верховної Ради з молодіжної політики, спорту й туризму і робоча група з підготовки законопроекту, у яку входили депутати, представники турфірм, Держтурадміністрації та громадських організацій. Минулого й нинішнього року проводили кампанію в ЗМІ «відпочинь в Україні», у процесі якої постаралися максимально розповісти про туристичні можливості України. Усе це сприяє активізації бізнесу.
Ухвалення закону стало можливим, оскільки, з одного боку, дозріла громадська думка, а з іншого — керівництво країни нас розуміє і надає можливість задумане реалізувати. Дуже важлива увага до цієї галузі Президента України. Леонід Данилович не раз наголошував значимість розвитку туризму. Зокрема те, що він реально сприяє зміцненню іміджу України та що в туризм треба вкладати кошти, якщо ми хочемо одержати віддачу.
— Які радикальні зміни внесено в закон?
— Закон чітко визначив, що в туризмі існують специфічні суб’єкти господарювання, яких немає в жодній іншій галузі: такі як туроператори й турагенти. До цього законодавчо їх визначено не було. Дуже важливе й те, що закон врегулював підприємницьку діяльність у сфері надання послуг із проживання та харчування.
Туроператори й турфірми, виступаючи посередниками, беруть на себе ризики з обслуговування туристів, за їхні ж (туристів) гроші. З огляду на це, держава запропонувала на законодавчому рівні механізм, коли турист, користуючись послугами цих посередників, одержує захист від будь-яких ризиків.
Нарешті, у нас у країні з’явилися правові норми, за якими громадянина не мучитимуть питання, хороша фірма чи погана, обдурить чи ні. Якщо фірма має ліцензію, отже, вона від імені держави одержала право займатися туристичною діяльністю й у разі її недобросовісності держава свого громадянина захистить.
— Але в нас є Цивільний кодекс, там чітко розписано, хто за що відповідає.
— Справді, великий опір закон викликав саме з погляду тлумачення правових норм. Але вся специфіка туристичних компаній полягає в тому, що вони — посередники. Отже, структури дуже мобільні. Скільки випадків було: орендував офіс, апаратуру з дому притягнув, красиву вивіску на двері повісив, печатку фальшиву виготовив, бланки липові, статутний капітал — нуль. Зібрав із клієнтів гроші, із квартири виїхав — і наче біс злизав. Це один варіант. Трапляється й інший. Коли компанія, що справді одержала державну ліцензію, має постійне місцезнаходження, реальні печатки, бере з вас гроші, але домовленості не виконує. Ви звертаєтеся в суд — а фірма виявляється банкрутом... І ніякого захисту прав споживача.
— Як споживач захищений тепер?
— Запропонований механізм захисту передбачає 20 тисяч євро банківської гарантії на випадок банкрутства для фірм, що працюють на в’їзд і на виїзд, і 10 тисяч для тих, що працюють лише на в’їзд.
— Чи не занадто велика сума?
— Це мінімальна компромісна сума. При її розрахунку група народних депутатів, що відпрацьовувала законопроект, керувалася директивами ЄС і специфікою розвитку туризму в Україні. Специфіка ця полягає в більш низькому рівні життя населення. Що й було враховано. У Європі вимоги до суб’єктів господарювання — від 100 тисяч євро і вище. І розраховується ця сума від обсягу реалізованих послуг. Там, де ризики, — просто колосальна. Приміром, група компаній «ТУІ», річний оборот 7 млрд. євро. Компанія обслуговує понад сім мільйонів чоловік на рік. Уявляєте, які вона повинна забезпечити ризики на випадок, якщо з нею щось несподівано станеться. У нашій країні жодна фірма таких оборотів не має, тож і фінансова гарантія — мінімальна. Двадцять тисяч цілком перекривають видатки на один середньостатистичний чартер.
До речі, близько ста нині діючих українських туркомпаній є членами ІАТА — Міжнародної асоціації авіаперевізників й авіаагентів. Кожен, хто стає членом ІАТА, забезпечує цій організації 25 тисяч доларів банківських гарантій. І ні в кого це бурхливих емоцій і критики не викликає.
— Що, на ваш погляд, дасть ухвалення цього закону?
— Передусім, професіоналізацію туристичної галузі. Ми розраховуємо, що ліцензію тепер одержуватимуть винятково ті, хто справді займається туризмом серйозно. Адже сьогодні з 5700 зареєстрованих суб’єктів підприємницької діяльності звітують лише 3800. А решта одержували ліцензію про всяк випадок, вписуючи туристичні послуги одним із пунктів свого можливого бізнесу. Приміром, якось по ліцензію на право займатися туристичною діяльністю до нас звернулося досить відоме в Києві похоронне бюро! Безумовно, відімруть і фірми-одноденки, і ті, що надають «липову» звітність за 100 гривень, хоча працівників — десять чоловік.
20 тисяч євро банківських гарантій стане своєрідним ситом, яке відсіє все зайве. За нашими підрахунками у результаті відбору на ринку залишиться 40% нині діючих у цій галузі суб’єктів господарювання, котрі поділяться на дві частини: оператори, їх буде небагато (100—200), й агенти — решта. Ці організації будуть у всіх на очах, і це дозволить, нарешті, справитися з такими актуальними для нашого ринку проблемами, як підпільна еміграція та незаконна торгівля візами.
— Що дає ухвалення нового закону про туризм інвесторам?
— Для інвесторів це імпульс, сигнал про те, що в розвитку туризму, нарешті, з’явилася логіка, зокрема й законодавча. У законі все прописано, на нього можна посилатися, його нормами можна оперувати. Він установлює чітку структуру галузі, пріоритети й напрями. Адже досі неможливо було навіть визначити статус господарської операції, яку виконують туркомпанії й інші суб’єкти господарювання. А не визначивши статус операції, під неї неможливо підвести економічний базис. Отже, незрозуміло, за яким принципом вона оподатковується. А тепер, спираючись на закон, усі ці операції можна вкласти в ту чи ту законодавчу схему. І чітко прорахувати наслідки.
— А стосовно пільг?
— При створенні туристичної інфраструктури пільги просто необхідні. Але створення умов для залучення інвесторів — загальнодержавне завдання, яке безпосередньо залежить від стабільної ситуації в державі. Потрібен державний механізм залучення інвесторів. Це довгострокові кредити, пільгове оподаткування, повернення ПДВ, звільнення від податку на землю, на додану вартість, і багато чого іншого. При цьому ми говоримо про пільги аж до початку експлуатації об’єкта. Вже сьогодні, виконуючи указ Президента, підготували свої пропозиції щодо реконструкції туристичної сфери. Одна з найпринциповіших позицій — це те, що для діючих готелів 50% коштів, які йдуть на реконструкцію, слід відносити до собівартості. Бо чим дорожча схема відновлення готелів, тим дорожчим буде й готельний номер.
А стосовно туроператорів і турфірм, на мою думку, туризм загалом не повинен бути сферою з колосальною кількістю пільг. Єдине, що необхідно для успішного розвитку цього виду бізнесу, це закріплені законодавчо, чітко оформлені правила гри й гарантії держави стосовно того, що ці правила не зміняться в процесі гри ні за яких обставин.
— Чому в Україні доцільне існування туристичної адміністрації саме як окремої структури?
— Туристична галузь сьогодні формується й розвивається. Отже, вимагає до себе підвищеної уваги. Приміром, у складі міністерства економіки — величезної великовагової структури — туристичний напрям просто загубиться.
Далі, у нас традиції незалежності — лише 12 років, а в Європи — століття. Але за родом своєї діяльності ми щодня контактуємо з Європою і змушені «наздоганяти» її, використовувати її досвід, навчатися, проходячи за десять років те, що Європа проходила за 50. Такий навальний розвиток необхідно професійно контролювати і скеровувати. Чотири роки тому вже була практика такого суміщення. Створили Комітет у справах молоді, спорту й туризму. У результаті головну увагу приділяли молоді політичній, потім — спорту, а туризм постійно відкладали на завтра.
Однак туризм — специфічна галузь, незалежна від політичної кон’юнктури. Адже коли країна має позитивний імідж, люди до неї їдуть. Коли ні — тоді ні.
— Що говорить про це світова практика?
— У більшості країн світу є міністерства з туризму. І тільки в небагатьох туризм підпорядковано міністерству економіки. Добре розвинені країни можуть собі це дозволити.
Кожна країна вирішує це питання залежно від внутрішньої специфіки розвитку, від того, які функції держава покладає на галузь. Існує міністерство туризму й культури, туризму і транспорту. Приміром, у Туреччині туризмом відає міністерство культури, причому визначальним у цьому об’єднанні є туризм. Міркували так: людина спочатку приїжджає в країну як турист, а потім уже споживає культурні блага. За це все вона платить, отже зростає економічний потенціал країни.
— Ви говорили, що за десять років туризм в Україні стане однією з найприбутковіших галузей економіки. Чи не занадто оптимістичний прогноз?
— Аж ніяк. Світова тенденція говорить про те, що туризм за прибутком виходить на перше місце в економіці світу, випереджаючи навіть нафтопереробну промисловість і автомобілебудування. З кожним роком мандрівників дедалі більше. Європа, що має прозорі кордони, дає сьогодні 66% світового ринку туризму як в’їзного, так і виїзного. Тільки Німеччина — 80 млн. чоловік на рік. Після відомих подій 11 вересня для багатьох подорожі на літаках стали нерозв’язною психологічною проблемою. Отже, дуже далеко вони не поїдуть. І визнають за краще відкривати для себе нові, розташовані поруч країни. Україна — у центрі Європи, тож для більшості європейців — це країна незвіданих туристичних можливостей. Чого вартий один лише Крим або ті ж таки Карпати.
На нашій території відбувалася колосальна кількість історичних подій, які так чи інакше пов’язані з життям Європи й залишили в Україні свій слід. Приміром, у Херсонській області є село, де живуть шведи й досі розмовляють шведською, правда, з українським акцентом. У Криму є села, населені естонцями. Їх відвідував президент Естонії під час свого візиту в Україну. А під Харковом загалом знайшли поховання японських солдатів часів Першої світової війни! А Кримська війна, у якій загинула колосальна кількість англійців, французів й інших європейців!
З кожним роком Україну відвідує дедалі більше іноземців. За статистичними даними, кожен європеєць у середньому витрачає під час перебування в Україні близько 500 доларів на день. А за даними Нацбанку, за динамікою платіжного балансу за 2002 рік по одній лише позиції «подорожі» в країну завезено 788 млн. доларів, вивезено — 657. Позитивне сальдо — 131 млн. доларів! Отже ввозять усе-таки більше. Якщо додати до цього наявність відповідної інфраструктури, стабільності держави й певних пільг інвесторам, суми зростуть у багато разів.
— Недавно глава СОТ Франческо Франджиаллі запросив вас увійти в раду цієї організації. Що дає Україні статус члена СОТ?
— Можливість бути в курсі останніх світових тенденцій, подій і при плануванні роботи у своїй країні враховувати досвід світових тенденцій. СОТ — міжурядова структура, у яку входять 146 країн світу. Вступ у СОТ обов’язково делегований парламентом країни. Це означає, що країна зобов’язується додержуватися правил гри, визнаних у всьому світі.
Більше того, 7 листопада нинішнього року Генеральна асамблея ООН вирішила перетворити СОТ на спеціалізований орган ООН, який за статусом фактично прирівнює її до таких організацій, як ЮНЕСКО, що є спеціалізованими підрозділами ООН. А це вже окремий авторитетний статус.
А стосовно пропозиції пана Франджиаллі, я з задоволенням її прийму, це для мене — велика честь.
— Але Штати й Фінляндія не є членами СОТ. І в них немає централізованих органів управління.
— Сполучені Штати — економічно стабільна й добре керована країна. Тож вони можуть собі дозволити не мати центрального органу. Механізми взаємодії між штатами й центром відпрацьовано дуже чітко. Після подій 11 вересня США переглянули в цьому плані свою політику, беруть активну участь у роботі СОТ і нині розглядають питання про офіційний вступ у цю організацію. А стосовно Фінляндії (у якої з Україною набагато більше спільного), то фіни пішли на такий поділ 1999 року й уже заявляють, що вчинили необачно. Кожний регіон проводить свою політику, й у результаті ефективного руху вперед немає, оскільки втрачено єдину складову.
— Валерію Івановичу, яка, на ваш погляд, основна функція туризму?
— Він гармонізує світ, у нього беззаперечні пізнавальні й економічні можливості. Крім того, туризм — особлива форма народної дипломатії. З його допомогою можна дізнатися про країну набагато більше, ніж із тих-таки ЗМІ. Туризм розмиває кордони, служить взаєморозумінню людей різних поглядів, віку, релігійних конфесій. За прикладом далеко ходити не треба. У нашій Верховній Раді міжфракційне депутатське об’єднання в підтримку туризму — найбільше в парламенті — включає 167 депутатів. І вони чудово знаходять спільну мову, попри різні політичні погляди. Загалом, туризм — це шлях до гармонії, злагоди й миру.