Рівно сто років тому, 14 (27) травня 1905 року, величезна російська ескадра ввійшла в Корейську протоку, прямуючи до Владивостока. Позаду залишився важкий семимісячний похід із Балтики, у процесі якого флот подолав понад 30 тисяч кілометрів. Але поблизу острова Цусіма на ескадру вже чекав японський флот. Повернімося до початку конфлікту.
Російсько-японська війна розпочалася в ніч на 27 січня (9 лютого) 1904 року. Японський флот несподівано атакував ескадру, що стояла на зовнішньому рейді фортеці Порт-Артур (військово-морська база, побудована на території Китаю). Японці вивели з ладу два броненосці й один крейсер, після чого ескадра заховалася на внутрішньому рейді і фактично припинила бойові дії.
Того ж дня японці блокували крейсер «Варяг» і канонерку «Кореец», що стояли в нейтральному корейському порту Чемульпо. Кораблі вийшли в море і вступили в нерівний бій із 14 японськими кораблями. Вони потопили один міноносець, але й самі одержали тяжкі пошкодження. Довелося повернутися в Чемульпо, де «Варяг» було затоплено, а «Кореец» підірвано. Все це дозволило Японії безперешкодно висадити свої війська в Маньчжурії і розпочати облогу Порт-Артура.
Новим командуючим Тихоокеанським флотом призначили знаменитого адмірала Макарова. Однак незабаром він загинув на броненосці «Петропавловск», що підірвався на міні. Флот знову повернувся в Порт-Артур, і тільки владивостокський загін крейсерів продовжував бойові операції в Японському морі.
У липні новий командуючий, адмірал Вітгефт, зробив ще одну спробу вивести флот у море, але під час бою його було вбито. Частина кораблів пішла в нейтральні порти, а решта були затоплені в Порт-Артурі. Лише броненосець «Севастополь» прийняв бій, але потім і його затопила команда.
Щоб переломити хід війни, восени 1904 року на Балтиці було сформовано 2-гу Тихоокеанську ескадру під командуванням віце-адмірала Рожественського. До її складу входили 12 броненосців, 13 крейсерів, 9 міноносців та ряд інших кораблів. Більша частина ескадри вирушила в похід навколо Африки. Два загони пізніше пішли коротшим шляхом через Суецький канал. Одним із них командував контр-адмірал Фелькерзам, який підняв свій прапор на броненосці «Ослябя», а другим — контр-адмірал Небогатов на броненосці «Николай I».
Після з’єднання всіх трьох загонів грізна ескадра, що налічувала понад 30 бойових кораблів, а також транспорти й госпітальні судна, попрямувала до Корейської протоки. До Владивостока залишалося всього три дні шляху, але пройти повз береги Японії без бою було неможливо.
Адмірал Рожественський вибрав для проходу ділянку між островом Цусіма та берегами Японії. Проте там уже на нього чекав японський флот адмірала Того — 10 броненосців, 24 крейсери і 63 міноносці. У японців була значна перевага, особливо у крейсерах і міноносцях.
За три дні до бою помер адмірал Фелькерзам, але Рожественський наказав не спускати на «Ослябе» адміральський прапор, а ескадру про пригоду не оповістили.
14 травня о 7 годині ранку був помічений перший японський крейсер. Запеленгували і роботу його радіотелеграфу. Безперечно, він передавав головним силам дані про склад і місцезнаходження російської ескадри. Крейсер «Урал», що мав потужний радіопередавач, запросив дозволу створити японцям перешкоди, але Рожественський відповів разючою фразою: «Не заважайте японцям телеграфувати». Через кілька годин з’явився загін японських крейсерів, а потім і головні сили ескадри адмірала Того.
Російська ескадра йшла двома кільватерними колонами. Японці, скориставшись перевагою у швидкості, почали охоплювати голову ескадри і з відстані 7 кілометрів відкрили ураганний вогонь по двох флагманських броненосцях — «Суворову» під прапором Рожественського і «Ослябе» під прапором покійного Фелькерзама.
Відразу ж виявилася значна перевага японців у кількості та скорострільності важких далекобійних гармат. Крім того, їхні снаряди мали в кілька разів більшу руйнівну силу, тоді як російські снаряди найчастіше взагалі не вибухали. Велику роль відіграв і досвід японських комендорів, які стріляли більш влучно.
Незабаром на «Суворове» й «Ослябе» розпочалися вибухи та пожежі, а через годину після початку бою броненосець «Ослябя» перевернувся і затонув. У цей же час був виведений із ладу і «Суворов», а Рожественського тяжко поранили. Ескадру очолив наступний у строю броненосець — «Александр III».
Японці, вірні своїй тактиці, зосередили вогонь на ньому, і через кілька годин «Александр III» також затонув. Ніхто з 900 чоловік екіпажу не залишився живим. Броненосець «Бородино», що зайняв місце флагмана, спіткала така ж доля, а з його команди вцілів усього один матрос. Двічі туман ставав на перешкоді битві, але потім вона знову відновлювалася.
Коли стемніло, ескадру атакували японські міноносці. Торпедами вони добили «Суворов». Адмірал Рожественський і його штаб були переправлені на міноносець «Бедовый», що наступного дня здався японцям.
Тільки о 19 годині командування ескадрою прийняв адмірал Небогатов, який подав сигнал про продовження руху у Владивосток. Але противник наступав на п’яти, і вранці 15 травня при зустрічі з переважаючими силами ворога поранені кораблі за наказом адмірала спустили андріївські прапори і підняли японські. Здалися броненосці «Николай I», «Орел», «Апраксин» і «Сенявин». Тільки крейсер «Изумруд», що мав більшу швидкість, зміг відірватися від ворога і дійти до російських берегів, де був підірваний командою.
Багато кораблів вирішили радше загинути, ніж здатися у полон. Так вчинили команди броненосця «Адмирал Ушаков», крейсерів «Владимир Мономах», «Дмитрий Донской» і «Светлана». До Владивостока зуміли прорватися лише крейсер «Алмаз» та два міноносці. Трьом крейсерам удалося добратися до Маніли (Філіппіни), де їх було інтерновано. Серед них виявилася і знаменита згодом «Аврора», яка провістила 1917 року про початок штурму Зимового палацу.
Усього в Цусімському бою загинули дев’ять броненосців, шість крейсерів, п’ять міноносців та кілька транспортів, а ще чотири броненосці й один міноносець здалися в полон. Перемога японців була приголомшливою, а їхні втрати разюче малими — всього три міноносці.
Битва біля острова Цусіма стала завершальним трагічним акордом Російсько-японської війни. Після повернення з полону адмірала Небогатова засудили до страти, яку було замінено 10 роками ув’язнення. Пораненого Рожественського не судили.
Поразки російської армії та флоту стали додатковим імпульсом для розвитку революції 1904—1905 років. Через місяць після Цусіми на броненосці «Потёмкин» підняли червоний прапор.
У серпні у США було підписано Портсмутський мирний договір. Війна безславно закінчилася. Але безпрецедентний розгром російського флоту поблизу берегів Цусіми надовго залишився в пам’яті народу.