Чи може афоризм зціляти? Звісно, так, — вважає доктор філософських наук, психоаналітик Назіп Хамітов, який розробив метод афоризмотерапії. На його думку, афоризм — це «стріла, яка через розум потрапляє прямісінько в серце». Відповідно, сенс афоризмотерапії в тому, аби серед величезної кількості мудрих висловів знайти кілька особливо необхідних і побудувати на них своє життєве кредо. Саме це Хамітов пропонував зробити своїм пацієнтам, і безпосереднім результатом афоризмотерапевтичних сеансів стала поява книжки «Таємниця чоловічого і жіночого. Афоризми, які зціляють» (Київ: Либідь, 2002).
«Афоризм — енергія, що зціляє, проникає в найпотаємніші глибини «Я», — вважає автор. Але «Таємниця чоловічого і жіночого» — це не відомі всім нам збірники висловлювань знаменитих людей «Золоті розсипи» й не зібрання так званої професійної мудрості на кшталт «Музиканти жартують». Перед нами авторська психоаналітична та філософська концепція, для зручності сприйняття й задля конкретних лікувальних потреб подрібнена на безліч мозаїчних квадратиків. Звісно, стріли афористичних висловів можна було б зібрати в сагайдак, але автор волів спрямувати їх безпосередньо в ціль — у розум і душу пацієнта й читача.
Книжка ця про ту царину, де, за словами Надії Мандельштам, людина найбеззахисніша — царину статі. Розділи — ніби певні сходи, якими читач може піднятися від природи чоловічого й жіночого психологічних начал до виходу за їхні межі. Але вихід за межі чоловічого й жіночого — це не ідеологія «середньої статі», практикована в СРСР, а розуміння глибинних структур людської особистості, де вигадливо переплетені чоловіче й жіноче психологічні начала.
У «Таємниці чоловічого і жіночого» розділені поняття психологічної й фізичної статі. «Психологічна стать не завжди відповідає фізичній, але наша фізична стать завжди не випадкова», — стверджує автор. Водночас, на його думку, бути собою — означає відповідати своїй статі й водночас відкритися вищим проявам цієї статі.
Що ж стоїть за цими проявами? Душевність як втілення жіночності. І духовність як втілення мужності. Душевність виявляється в любові, духовність — у свободі й усвідомленому виборі.
Можна було б посперечатися з автором із приводу такого розподілу характеристик і сказати, приміром, що духовність не є специфічним проявом мужності. Швидше, духовність — атрибут Особистості, котра не залежить від психологічної й тим більше від фізичної статі. Духовність регулює відносини людини з божественним началом, це місток, перекинутий до інших світів, де, за словами Гете, «силам неба однаково — ти жінка чи чоловік. Але тіло все просвітлене».
Проте, відштовхуючись від душевності й духовності як від специфічних чоловічих або жіночих психологічних характеристик, Назіп Хамітов визначає жіночність чоловіків і мужність жінок як одну з хвороб нашого часу. «Мужня жінка вражає нас в особі Маргарет Тетчер та Сінді Кроуфорд, жіночний чоловік знаходить новий естетичний і фінансовий статус, дивлячись на нас очима Майкла Джексона, Томаса Андерса й Леонардо ді Капріо», — запевняє автор книжки. Проте «мужність робить жінку щасливою, якщо не притлумлює її жіночність». Проблема і хвороба нашої епохи саме в придушенні й нівелюванні жіночного начала в жінок і мужнього — в чоловіків. Ніхто не хоче бути самим собою, усі намагаються, натягнувши маску, сховатися за нею, як за щитом. Зцілити хворий світ може лише гармонійне переплетення чоловічого і жіночого психологічних начал.
Як вважає Назіп Хамітов, у процесі афоризмотерапії психоаналіз виходить за свої межі, стаючи андрогін-аналізом — тобто розумінням глибинної мужності й жіночності людської особистості. Власне кажучи, цей збірник афоризмів, які зціляють, є керівництвом до дії. З його допомогою читач може зазирнути в глибини власної душі й побудувати сходинки з афоризмів, що приведуть до душевного спокою. Головне тільки — знайти свої афоризми, а не побіжно зачепитися за чужі. Афористичні стріли, які не відповідають вашому внутрішньому світові, ніколи не потраплять у ціль.