UA / RU
Підтримати ZN.ua

Тріумф і забуття буковинського Карузо

Цього року виповнилося 105 років від дня народження Йозефа Шмідта. Століття відзначали в Берліні, Відні та в Чернівцях...

Автор: Леонід Флейдерман

Цього року виповнилося 105 років від дня народження Йозефа Шмідта. Століття відзначали в Берліні, Відні та в Чернівцях. Якій країні належить цей геніальний співак? Спірне питання. Україна, Австрія, Німеччина, Румунія можуть вважати його «своїм». Сам він вважав себе людиною світу і співав для всіх. Музика не має кордонів. Його репертуар величезний: від Монтеверді до Ріхарда Штрауса. Й.Шмідт співав головні партії в німецьких, італійських, французьких, чеських, угорських і російських операх. Однак... парадоксальна ситуація — попри існування на сучасних носіях близько 200 записаних ним фонограм чудової якості, художніх і документальних фільмів, трьох книжок про співака, численних публікацій в Інтернеті, — на території колишнього Союзу про Й.Шмідта не знають, за поодинокими винятками, навіть професіонали, не кажучи вже про любителів музики та рядових слухачів. Його імені немає в багатьох музичних енциклопедіях. Він мало відомий за кордоном, у тому числі в Австрії та Німеччині.

Однак цей співак, можливо, найбільший лірико-драматичний тенор світу... Так вважають професіонали, які ознайомилися з творчістю співака на моїх аудіо- відеопрограмах циклу «Повернення Йозефа Шмідта». Зрозуміти і пояснити цю ситуацію неможливо. Невже така коротка й невдячна людська пам’ять?!

Ось три відгуки музикантів, які відкрили для себе цього співака.

«Мене «зустріч» із Й.Шмідтом абсолютно приголомшила. Його мистецтво співу виходить за межі всіх моїх уявлень про вокал. Його не порівняти ні з ким. Він настільки більший, що не варто займатися порівняннями. Він стоїть на іншому постаменті й ні з ким не змагається. У ньому маса доброти та душевного тепла, він не самоутверджується, а просто, як соловей, робить свою справу».

Композитор, диригент, лютняр Шандор Каллош (м. Москва, Центральний будинок художника, фестиваль «М@NARCHIA», 9 березня 2007 р.).

«Дякую за прекрасні хвилини звучання чудового голосу Й. Шмідта, якого я чую вперше. Із захопленням кажу — божественний голос, дивовижна манера співу, незрівнянний звук, який летить, несе у безмежний політ почуттів, емоцій, переживань і захоплення від усвідомлення, що цей співак залишив світові частку своєї творчості. Це велике культурне надбання...». Заслужений працівник культури РФ С.А.Чепурнова (м. Москва, Культурний центр України, травень 2007 р.).

«Відкриття у світі вокального мистецтва Й.Шмідта рівноцінне появі у Всесвіті нової зірки. Переоцінити значимість цієї події так само неможливо, як і перебільшити всі достоїнства унікального, на мій погляд, співака — власника дивного тембру, якому підвладне все! Найтонше нюансування, широка кантилена, свобода звуковидобування і дуже рівне голосоведіння, безмежне дихання і досконале володіння всіма видами вокальної техніки, ліризм і драматизм, політ і глибина голосу — ось ті якості, які дають можливість співаку виконувати практично будь-який репертуар... Вражає і дає величезне естетичне задоволення так званий однорегістровий спів, рівний, без чутних переходів від грудного до головного звучання». Зав.кафедрою академічного співу Львівської музичної академії ім. М.Лисенка, нар. арт. України, професор Ігнатенко Володимир Дмитрович (Ворзель, Міжнародний конкурс «Мистецтво ХХI століття», жовтень 2006 р.).

Йозеф Шмідт народився в Північній Буковині у селі Давидівка Сторожинецького району Чернівецької області в 1904 р. (тоді Австро-Угорщина, з 1918 р. — Румунія). У 1940 р. ця область увійшла до складу Радянського Союзу. Музичну освіту Йозеф здобув у Чернівцях, куди сім’я переїхала в 1914 р. Він навчався гри на скрипці та фортепіано, з 12 років співав у хорі головної реформістської синагоги. Після завершення мутації голосу навчався вокалу в найкращого педагога міста Ф.Лерхенфельд-Гржималі, а потім два роки — у Берлінській академії музики в знаменитого Германа Вайссенборна.

Йозеф Шмідт мав голос рідкісної краси, правильно поставлений самою природою. Його гарний, теплий і яскравий тенор із баритональним забарвленням проникав прямо в душу. Відомий музикознавець Юрген Кьостінг (Німеччина) у своїй книжці «Великі співаки» пише про Й.Шмідта: «Він співав майже з хворобливою пристрастю, і в найяскравіші моменти своєї творчості досягав високого трагізму, коли в звучанні його голосу відчувалося дотикання до нещасть і смерті».

У середині 30-х років Йозеф Шмідт дав величезну кількість концертів у різних містах Європи (Відень, Зальцбург, Франкфурт-на-Майні, Лондон, Париж, Страсбург, Лілль, Амстердам, Роттердам, Брюссель, Антверпен, Варшава, Краків, Вільнюс, Львів, Каунас, Рига, Будапешт, Бухарест, Ясси, Кишинів, Чернівці, Прага, Софія, Хайфа, Тель-Авів, Єрусалим та ін.).

У 1937 р. двічі відвідав із концертами США (п’ять концертів у Карнегі-холі, концерти у штатах Огайо, Пенсільванія, Колорадо, Північна і Південна Дакота, Алабама, Техас і Флорида). Він також побував у Мексиці й на Кубі. Скрізь приголомшливий успіх.

Після приходу до влади фашистів Й.Шмідту, як єврею, забороняють працювати в Німеччині, і він переїжджає до Відня. В Австрії співак прожив п’ять років. На початку 1938 р., за порадою свого імпресаріо, перебирається до Брюсселя, де збувається його мрія — співати на сцені. Його запрошують солістом у Брюссельську Королівську оперу. Раніше через низенький зріст (154 см) йому скрізь відмовляли, але тепер він такий знаменитий, що публіка хоче слухати й бачити його на оперній сцені. На жаль, робота в театрі тривала недовго. Розпочалася війна. Й.Шмідт перебирається на південь Франції, який не був зайнятий німецькими військами. Документи румунського підданого невдовзі стають недійсними, і йому наказано оселитися в містечку Ла-Бурбуль, де він перебуватиме під поліцейським наглядом як біженець. Кожних 48 годин необхідно відмічатися в поліції. Усі його рахунки заблоковані. Допомагають друзі й шанувальники. Інколи вдається влаштувати домашні концерти й заробити трохи грошей. Низка фатальних обставин не дозволяє йому виїхати до США чи на Кубу.

Останній свій концерт на користь біженців, таких самих, як і він, Й.Шмідт дає у Монт-Дорі в серпні 1942 р. Це були часи, коли уряд Віші на вимогу німецької влади почав видавати євреїв. Подальше перебування у Франції стає небезпечним, і Й.Шмідт вирішує втікати до Швейцарії. З ризиком для життя він із групою біженців добирається до прикордонної застави. Але їх не пропускають. Тоді він переходить кордон нелегально. Змучений мандрівками і зовсім хворий, Й. Шмідт добирається до Цюріха, де невдовзі його заарештовують і відправляють у табір для інтернованих у містечку Гіренбад. Не отримавши належної медичної допомоги, Й. Шмідт помирає від серцевого нападу 16 листопада 1942 р.

Наступного дня прибуває запрошення на роботу з Цюріхської опери, що давало право легалізації. Але великого співака вже не було. Його поховали на єврейському цвинтарі у Фрізенберзі, під Цюріхом. А після війни Шмідта забули, майже забули.

Багато записів співака і деякі фільми з його участю знищили нацисти. Проте збереглося понад 200 фонограм і шість художніх фільмів із Й.Шмідтом у головних ролях.

Мистецтво Йозефа Шмідта як явище виходить за рамки вокального мистецтва. Його музикальність, фантастична техніка, голос, який грає різноманітними барвами та відтінками, який легко переходить з одного регістра в інший, тонке відчуття стилю й характеру твору, що виконується, чудова дикція, артистичне ставлення до слова, надзвичайно глибоке розуміння задуму композитора — найвищий приклад виконавського мистецтва, який слід знати і вивчати. Музиканти, котрі слухали ці програми, казали, що Й.Шмідта повинні слухати всі, хто грає. Уміння вести лінію, будувати фразу, знаходити потрібний звук — усе це становить мову Музики. Творчість Й.Шмідта чекає своїх дослідників. Це неоціненний посібник у вихованні майбутніх музикантів.