UA / RU
Підтримати ZN.ua

Три Миколи і Роман

Збудувати дім, посадити дерево, виростити сина. Ці максими герой моєї розповіді втілив у життя сповна...

Автор: Олександр Тарасенко

Збудувати дім, посадити дерево, виростити сина. Ці максими герой моєї розповіді втілив у життя сповна. Микола Федорович Федько, потомственний козак із Чернігівщини, — лісничий за покликанням, виважена, мудра і цілеспрямована людина з чималим житейським досвідом.

Колишній директор Держліс­гос­пу на Одещині, Микола Федь­ко — почесний громадянин міста Са­рата (Одеська область). Указом пре­зидента України його нагороджено орденом «Знак Поша­ни». Ни­ні Микола Федоро­вич живе в селі Піски неподалік Лубен. Тут він створив власний дендрарій: на десяти гектарах неугідь близько десяти років тому було висаджено понад сотню різновидів рослин.

— Колишній голова Лубенської райдержадміністрації Леонід Миколайович Діденко, — розпо­відає Микола Федорович, — запро­сив мене до себе. Після нетри­валої розмови ми з ним поїхали на ту, тоді — ще піщану, місцину. По суті, це був пустир поряд із невеликою залісненою оазою. Леонід Миколайович запропонував мені оформити у приватну власність десять гектарів землі, щоб посадити тут ліс.

«Три Миколи і Роман» — таку назву має цей унікальний приватний дендрарій. Микола Федо­рович пояснює незвичну назву:

Від батька-дендролога переймає досвід син Микола — з третього покоління лісівників Федьків
— Син Роман — дендролог за фахом, працює на дослідній станції (колишній Всесоюзний інститут лікарських рослин, що за декілька кілометрів звідси, у с.Бе­резоточа. — О.Т.). Пише дисертацію на тему «Інтродукція дереволікарської рослинності на теренах лівобережного Лісостепу України». Другий син, Микола, — нині у столиці, обіймає високу посаду у сфері фармакології. А ще один із майбутніх лісівників — онук Микола, Романів син. Ось і виходить «Три Миколи і Роман». Всі вони долучаються до роботи в дендрарії.

Спочатку на придбання нових екземплярів, які ми тут бачимо, витрачалося багато часу й заробленої пенсії. Трохи легше стало після того, як заклали видовий розсадник. Продовжуємо всі разом «полювати» на рідкісні види рослин. Насіння й живці добуваємо в різних дендропарках України, маємо добрі стосунки зі столичним Ботанічним садом. А ще — в різних куточках України працюють мої колишні студенти. Та й нинішні студенти Лубенського лісогосподарчого коледжу активно допомагають нам.

— Назвіть, будь ласка, види рослин, які є в дендрарії, принаймні ті, що ми бачимо довкола.

— Ось це, — показує із задоволенням, — магонія падуболиста, відома своїми цілющими властивостями. А це — ялівець різних видів і форм. Там, далі, сніжноягідник, айва японська, горіх сірий, горіх маньчжурський, фундук, кизил, різновиди дуба, клена, ялини, акації, шовковиці, туї та платанів. Всього не перелічити.

— Яка основна мета створення приватного дендрарію?

— Плануємо розширити площу до двадцяти чи й більше гектарів, аби насадити суто лікарсь­ких дерев та кущів. Водночас на науковій основі проводитимемо дослідницьку роботу, екс­перимен­туватимемо. Можливо, в результаті виведемо щось своє, «федьківське». Але то — справа часу.

— Ви обмовилися про затрати. А чи маєте вже якийсь прибуток від своєї праці?

— Нині вже з’явилося чимало заможних людей, які хочуть мати у себе щось неординарне. Сподіваюся, до нас будуть звертатися. Вже два роки успішно реалізовуємо вирощене. Допомогли місцевій школі, надали рослинність для дитячого садочка, озеленили подвір’я місцевої церкви. А щойно відбулася розмова з представниками Вільного козацтва, що у с.Мацківці на Лубенщині. Невдовзі там, на березі Сули, спільними зусиллями висадимо гай. У передноворіччя до нас звертаються по ялинки для свята. Хоч я не прихильник зрізування живих дерев, розумію: від традиції важко відмовитися. Кошти, які отримуємо, вкладаємо у зміцнення й розширення нашого дітища.

У планах лісництва — закладання моносадів із сортового бузку, різновидів магнолій, клематисів, розміщення рослинності за лікувальними властивостями. За задумом Миколи Федька, дендрологічна колекція займатиме половину відведеної площі, а на іншій половині буде облаштовано сад лікарських рослин. Такого немає у жодному ботанічному саду України.

Незадовго до нового, 2008 року Організація Об’єднаних Націй звернулася із закликом до мешканців планети Земля висадити бодай по одному деревцю на кожного. Навесні і президент України Віктор Ющен­ко оголошував Всеукраїнську толоку з висадження дерев та кущів...

Родина Федьків ці завдання вже давно перевиконала.