Днями Інститут екстремальної журналістики провів своє перше заняття «Збір оперативної інформації з районів військових маневрів». Мета нової навчальної структури — навчити вітчизняних «акул пера» працювати в умовах екстремальних ситуацій. У приміщенні Головного командування сухопутних військ України студенти та практикуючі праців-ники ЗМІ пройшли три етапи
заняття.
Перша частина була теоретична. Нам прочитали півгодинну доповідь про структуру, минуле й сьогодення Збройних сил України. Занудьгувати, проте,
не встигли — виступ ілюструвався слайдами збройних досягнень: тактичних ракет та самохідних гармат. Після того учасників розважали екскурсією по солдатських лазнях та кубриках.
Другий етап заняття хоч
і йменувався у прес-релізі «відпрацюванням індивідуальних прийомів самозахисту — самими журналістами «відпрацьований» не був. Просто один із загонів Президентського полку пританцьовуючи похвалився навичками побиття ворога. Парубки покидали одного через третього під армійські ритми, а журналістів до «гурту» так і не запросили. Щоб було не так сумно, ми організували «протигазові перегони». Позичили у солдатів протигази і змагалися, хто одягне його за чотири секунди.
За військовими мірками, такий результат — на «п’ять», вибачте — «дванадцять».
На занятті «екстремали» дізналися, що таке бронетранспортер, і навіть проїхалися верхи у танкістській позі (одна нога в люку, друга на поверхні). Скажу чесно: невідомо, кому то була більша забава, — нам чи військовим. Адже погодьтеся, не кожного дня бронетранспортер, повний дівчаток, нарізає кола у дворі військової частини. До слова, дивно, що на десять дівчат-студенток лише один хлопець прагнув
екстремальної журналістики.
Третій етап заняття був кульмінаційним. Тут уже нам дали потримати пістолета. Для того, щоб навчитися користуватися Макаровим «для самозахисту», учасників поділили на групи. Кожна отримала докладні інструкції. Нарешті після всього нас запросили до підвалу, видали патрони . Виконавши команду «Товарищи девушки, за-аря-ажай!», ми заходилися стріляти по мішенях. Тим, кому поталанило влучити якнайбільше, вручили іменні грамоти. Між іншим, третя грамота дісталася авторові цих рядків.
Відповідно до навчального розкладу, періодичність проведення «уроків» Інституту екстремальної журналістики — два рази на місяць. За цей час навряд чи можна виробити практичні навички — хіба що спробувати наблизити студента до розуміння екстремальних умов. Однак розчарованих облич не було, лише трохи втомлені. Наприкінці взявся до слова директор «екстремального» інституту Григорій Кривошея. Він подякував працівникам МВС, Міноборони за допомогу у проведенні навчань, а студентів пообіцяв ближче до літа «роззброїти» й «переключити» на парашути. Політаємо?