Усе, що пов’язано з сексом, завжди викликало в людей неминущий інтерес. Це потужна сила, яка так чи інакше впливає практично на всі сфери людського життя, ігнорувати яку важко. На жаль, нерідко секс має й темний бік — венеричні захворювання, названі з легкої руки французького лікаря Ж.Бетанкура ім’ям богині кохання Венери, мабуть, за те, що передаються переважно статевим шляхом (ЗСШ). Утім, богиню кохання образили незаслужено: інтимна близькість виникає далеко не завжди лише в зв’язку з цим високим почуттям.
Є кілька венеричних захворювань — сифіліс, гонорея, трихомоніаз, — які існують дуже давно й відомі ще стародавнім грекам. Їхньому розповсюдженню країнами Європейського континенту сприяли часті війни. Повертаючись до своїх дружин і наречених, разом із похідними ранцями солдати нерідко приносили додому й важку хворобу. Іноді виникали цілі епідемії. У різні часи від тієї чи іншої венеричної хвороби страждали багато знаменитих і талановитих людей. Приміром, Цезар, Еразм, Іван Грозний, Бенвенуто Челліні, Рішельє, Казанова, Гете, Шопенгауер, Кітс, Шуберт, Ніцше, Ленін, Муссоліні, Гітлер, Гоген, Оскар Уайльд і чимало інших. Список цей легко можна було б продовжити.
Серед найпоширеніших ЗСШ, крім уже названих, є також відносно нові, грамнегативні, інфекції, розпізнавати які навчилися порівняно недавно — хламідіоз, уреаплазмоз, мікоплазмоз, гарднерельоз (умовно венеричне захворювання). Носіями цих захворювань, відповідно до інформації різних ЗМІ, є близько 60—90% населення. Проте, за словами Оксани Пак, акушера-гінеколога поліклініки при Центральній міській клінічній лікарні, стверджувати так не можна, оскільки для обліку необхідно було б обстежити всіх, а це нереально. Можливості для повноцінного обстеження, на жаль, має далеко не кожна районна поліклініка — лабораторна діагностика таких захворювань обходиться досить дорого.
Чому люди часто не здогадуються про те, що занедужали, і вчасно не звертаються до лікаря? Нерідко спрацьовують психологічні бар’єри: людина не припускає й думки про наявність у неї венеричного захворювання. Позначається також і дефіцит знань. Крім того, чимало ЗСШ спочатку можуть мати прихований характер, не викликаючи серйозних загальних розладів, неприємних відчуттів. Хламідіоз, уреаплазмоз, мікоплазмоз (внутрішньоклітинні паразити), приміром, специфічних проявів не мають. Нерідко захворювання цієї групи виявляють випадково, у результаті обстеження пацієнток із скаргами на безплідність, сальпінгіти або для з’ясування причин позаматкової вагітності. Начитавшись і наслухавшись про ЗСШ, багато людей нині хочуть обстежитися самі. І якщо з вісімнадцяти-двадцяти чоловік, котрі здали аналізи, у двох-трьох вони виявляються негативними, то, за словами Оксани Володимирівни, це вже хороший показник.
Стосовно правильності діагнозу, то існують різні методи виявлення, особливо нових інфекцій. Із сучасних — імунофлуоресцентний метод, серологічна діагностика й метод ДНК (докладніше див. «У фокусі хламідії», «ДТ» №5 від 3 лютого 2001 р.). За ними можна визначити титри імуноглобуліна — IgG або IgM, тобто захворювання свіже чи вже перейшло в хронічну форму.
Бувають випадки, коли з першого разу інфекцію не виявляють, проте вона є в партнера. Тоді обов’язково визначають і по крові. Але будь-який аналіз дає лише 60% правильного результату, тому потрібно здати як мінімум двічі, аби поставити точний діагноз. Якщо один із партнерів хворий, то іншому в будь-якому випадку (знайшли в нього інфекцію чи ні) обов’язково призначають превентивне лікування (препарати в меншому дозуванні). Жити статевим життям під час лікування ЗСШ забороняється, навіть використовуючи презерватив.
На жаль, нині існує тенденція гіпердіагностики. Інфекцію виявляють, проте клінікою деякі лікарі не цікавляться, додаткові методи, аби взнати титр імуноглобуліна, не використовують. Найчастіше, хоч би що знайшли, відразу призначають курс лікування. Тим часом у кожному конкретному випадку лікар має вирішувати — потрібно чи не потрібно лікувати, які препарати призначати. Гостроту захворювання можна визначити й за клінікою, і за результатами аналізів. Наявність IgM засвідчує, що людина вже перехворіла. Титри залишаються, вони залежать від імунної системи, можуть підвищуватися під час вагітності, але чи є в пацієнта в даний момент це захворювання чи ні ще потрібно уточнити. Гостра форма лікується одними препаратами, хронічна — іншими: спочатку призначаються імуностимулятори, які загострюють процес, і лише потім — перший антибіотик. Схеми лікування можуть бути з перервою й безперервними. Грамотний фахівець також обов’язково визначить чутливість до препаратів, пропише гепатопротектори.
«Новомодні» захворювання лікуються важко (не менше місяця): як мінімум трьома антибіотиками й макролітами (вони чутливіші до цієї групи інфекції). Потім знадобиться відновлювати порушену флору. Проте Оксана Пак вважає, що це краще, ніж недостатнє лікування. За невірно встановленого діагнозу, неправильного призначення препаратів, невиконання рекомендацій лікаря, а іноді й стійкості інфекції до антибіотика хвороба може перейти в носійство.
Рекламуючи макролітні препарати, багато фармацевтичних фірм запевняють: для успішного лікування вистачає одноразового прийому кількох таблеток. На Заході, й особливо в Америці, у такий спосіб нерідко лікують усі ЗСШ. Українські фахівці вважають: це чревате тим, що захворювання не виліковується, а набуває хронічної форми, вилікувати яку набагато складніше.
Порятунок від ЗСШ обходиться недешево. Сьогодні на фармацевтичному ринку — величезна кількість різноманітних препаратів. Часом розібратися нелегко навіть спеціалістові — різні фірми, різні ціни… Те, що дешево, завжди вселяє сумнів. Особливо якщо такі препарати мають високу ціну в усьому світі. Утім, у кожного лікаря існують власні пристрасті. Не секрет: оскільки лікування ЗСШ нової хвилі дороге, цим користується багато приватних фірм. «Тут усе, звісно ж, залежить від кваліфікації й людських якостей лікаря», — каже Оксана Володимирівна.
Грамнегативні інфекції стали сьогодні настільки популярними, що обстежитися хоче кожна друга пацієнтка. При цьому про гонорею, трихомоніаз, сифіліс ніхто вже не згадує, начебто це вчорашній день. Тим часом вони зустрічаються не рідше, ніж раніше.
На думку Оксани Пак, «хламідійний бум» дещо перебільшений. Колись подібне відбувалося й із токсоплазмозом, при виявленні якого переривали вагітність. Нині цього вже не роблять.
Звісно, до лікування потрібно підходити дуже серйозно. На відміну від трихомоніазу, хламідіоз, уреаплазмоз, мікоплазмоз і гонорея відносяться до групи висхідних інфекцій. Вони вражають шийку матки, матку, маткові труби та згодом можуть сприяти розвитку аднекситів, сальпінгітів, ендометритів, спайкових хвороб і в результаті — безплідності. Такі дані є в медичній літературі. Можливо, тому лікарі іноді починають перестраховуватися й лікувати, аби виключити ймовірні причини. Оскільки «новим» ЗСШ приділяється занадто багато уваги, випадки бувають просто парадоксальні. «На хламідії» в жіночих консультаціях обстежують усіх вагітних. Непогано, хоча краще було б робити це до вагітності. Жінки, у котрих знаходять подібні захворювання, як правило, дуже переживають, деякі навіть хочуть перервати вагітність, що, на думку Оксани Володимирівни, не завжди виправдано. Робити з цього трагедію не варто. Просто перед пологами необхідно буде правильно просанірувати піхву. Вагітних не слід залякувати. Адже неправильно сказане слово або вчинок можуть погіршити й без того важкий стан людини: розвинути стрес, депресії, різноманітні фобії. Ні до чого хорошого це, як правило, не приводить і може позначитися на майбутній дитині та близьких людях. На жаль, зустрічаються лікарі, котрі такі ситуації нагнітають.
Відсотків на вісімдесят запобігають ЗСШ (і небажаній вагітності) вагінальні свічі та креми. Хоча багато в чому все залежатиме й від імунітету жінки (який, зокрема, знижує паління), і від кількості бактерій, і від фізичного стану на даний момент (приміром, сприяє зараженню застуда). Трохи ефективніший традиційний презерватив. Хоча стовідсоткової гарантії не дає взагалі нічого. Ризик познайомитися з темною гранню кохання можна зменшити, якщо бути перебірливим в інтимних зв’язках.