ТАМ, ЗА ПОРОГАМИ...

Один районний начальник із Запорізької області розповів цікаву історію. Приїхав він недавно на одну зі звичайнісіньких і нічим не примітних місцевих баз відпочинку. Дивиться, а біля одного з будиночків стоять два новенькі шестисоті «мерседеси». Напевно, заблукали, подумав. Зустрівся наш оповідач із директором бази, поговорили про справи. Заінтригований гість пригадав про іномарки. «Пішли, познайомлю з їхніми господарями», — усміхнувся директор бази. Підійшли, розговорилися. З’ясувалося, двоє молодих успішних підприємців аж ніяк не збилися з дороги, а приїхали сюди... відпочивати. «Та набридли ті Багами-Гаваї, — пояснили. — І з вудкою там не посидиш, і шашличок не посмажиш, і пісень не поспіваєш...»

Утім, як можна провести літню відпустку в Запорізькій області, переконалися учасники прес-туру, організованого Держтурадміністрацією та Національною туристичною організацією України.

Індустріальний край у курортних тонах

Ті, хто не бував у Запоріжжі, живуть у полоні стереотипу: і сам обласний центр, і регіон у цілому — потужний індустріальний край. І не більше. А либонь Запорізька область має багатий природний та історико-культурний потенціал. І сказати, що він ніяк не використовується, означає, зумисне спотворити реальний стан справ.

Так, у 2002 р. в області побувало 105,5 тис. туристів і близько 7 тис. екскурсантів. Обсяг наданих турпослуг становив 32 млн. 684,3 тис. грн. (ця цифра майже на 7 млн. грн. перевищує показник 2001-го).

У санаторно-курортних закладах регіону щорічно відпочивають приблизно 200 тис. чоловік. Дитячим оздоровленням займаються 368 таборів. За сезон вони приймають до 230 тис. юних громадян.

На території області знаходиться 7 тис. 707 визначних історичних і культурних пам’яток. Серед них — 18 об’єктів, які увійшли до Держреєстру нерухомих пам’ятників історії і культури національного значення. У двох таких унікальних місцях побували й ми.

У гості до... дуба

700-літній запорізький дуб-велетень — один із найвидатніших символів волелюбності й незалежності запорозького козацтва.

Кілька років тому облдержадміністрація звернулася з ініціативою до Кабміну про створення історико-культурного комплексу «700-літній запорізький дуб». У березні 2002-го уряд ухвалив відповідне розпорядження, з’явився проект концепції створення комплексу. Уже виконано початкові роботи з благоустрою території навколо дерева-велетня, завершено другий етап його консервації.

Запорізький дуб — унікальний пам’ятник первісних дубових лісів Придніпров’я. Висота довгожителя — 36 метрів, діаметр крони — 63. А скільки легенд і переказів пов’язано з ним!.. Приїжджайте, подивіться, послухайте, слово честі, не будете розчаровані. Тим паче що історико-культурний комплекс уже «обріс» усією необхідною туристичною інфраструктурою. Банкетний зал «Чайка», шинок, кафе, мальовничі галявинки, де можна розташуватися «дикунам», природно, екскурсії — недарма комплекс став улюбленим місцем відпочинку жителів Запоріжжя. А в жовтні тут відкриється незвичайна козацька капличка заввишки 27 м, побудована безпосередньо над річкою Верхня Хортиця.

«Козацькому роду нема переводу»

Острів Хортиця — найбільший острів на Дніпрі — єдиний комплексний історико-культурний і природний пам’ятник, що охоплює період розвитку людства від мезоліту (20—30 тис. років до н.е.) до ХХ ст. У 1965 р. Хортицю проголосили Державним історико-культурним заповідником, а в 1993-му він набув статусу національного.

Рідкісні й ендемічні рослини, «червонокнижні» тварини, 210 пам’ятників археології й історії, надзвичайно цікавий музей історії запорізького козацтва — «родзинки» Хортиці можна перелічувати ще дуже довго. До них у недалекому майбутньому додасться й історико-етнографічний комплекс «Запорізька Січ». Мета проекту — відтворити типовий образ Запорізької Січі як військово-адміністративного центру війська Запорізького низового.

Принада для інтуристів

Зізнаюся чесно, коли дізналася, що попереду в нас «відвідання кінно-спортивного театру «Запорізькі козаки», особливого захоплення не було. Ну, гадаю, погарцюють чоловіки в шароварах на конях, покажуть два-три трюки... Як я помилялася! По-перше, трюки були такі, що аж дух перехоплювало. По-друге, вистава театру — справжній спектакль із піснями, танцями, жартами-примовками й найактивнішою участю глядачів. А по-третє, з’ясувалося, серед козаків є такі красені...

Театр створено 1991 року при культурному центрі «Хортиця». Сьогодні він зажив величезної (й абсолютно заслуженої) популярності як у жителів Запоріжжя, так і в туристів. Особливо зарубіжних. Разом із нами виступ дивилися американці й канадці, котрі подорожують Дніпром. Їхнє захоплення словами передати не беруся. Скажу лише: вони собі «відплескали» всі долоні. А коли гості сіли за гостинний, заставлений неймовірно смачними стравами козацький стіл... Особисто я тепер достеменно знаю, що означає вислів «аж за вухами лящало».

…і не забудьте сфотографуватися з бичком!

Популярність курорту Бердянськ принесли морська вода, яка включає 92 хімічні елементи й досягає влітку температури +28 градусів; цілюще повітря, яке містить у 1,5 разу більше кисню, ніж на чорноморському узбережжі. Плюс лікувальні сульфідно-мулові грязі, мінеральна вода «Бердянська» — аналог «Миргородської», сприятливий приморсько-степовий клімат.

У Бердянську працюють 66 санаторно-курортних і оздоровчих установ, що в сезон водночас можуть прийняти до 15 тис. чоловік. Серед тенденцій останніх років — збільшення припливу «туристичних» (причому, в основному вітчизняних) інвестицій, будівництво невеликих комфортабельних готелів, стовідсоткова затребуваність дорогих номерів.

Звісно, далеко не все в курортно-рекреаційному господарстві міста на «п’ятірку з плюсом». Приміром, старіє готель «Бердянськ», давно проданий в приватну власність людям, котрі не знайшли коштів на його реконструкцію. Але «Бердянськ» — скоріш, виняток із правила. Оскільки практично всі об’єкти міста, які мають конкретного господаря, потихеньку перетворилися (чи перетворюються) на цілком сучасні готелі, бази відпочинку, пансіонати тощо. І навпаки — усе, що залишається в комунальній власності, не витримує ніякої критики.

У цілому ж, за словами мера Бердянська Валерія Баранова, місто розвиватиметься як курорт для представників середнього класу. Нічого дивного: Бердянськ завжди користувався й користується великою популярністю серед якщо не багатих, то, як мінімум, забезпечених москвичів. Останнім часом на уїк-енди в Бердянськ полюбляють приїжджати компанії небідних донеччан, дніпропетровців і маріупольців, для котрих викласти по 100 й більше у.о. за людино-добу — аж ніяк не проблема. Усе це, безумовно, дає потужний імпульс розвитку приватнопідприємницького сектора. У місті майже 1,5 тис. підприємств торгівлі, близько 5 тис. ПП. Лише останнім часом відкрито сотні нових магазинів, кафе, барів, нічних клубів, казино, ресторанів, оновленим і реконструйованим став Центральний ринок.

А ще Бердянськ побив усі світові рекорди з проведення літніх фестивалів — за сезон їх тут проходить аж 18! Рік у рік у Бердянську збільшується кількість фонтанів. Не вірите? Приїжджайте й полічіть. Та й не забудьте захопити фотоапарат, аби сфотографуватися, зокрема, біля єдиного в світі пам’ятника бичку. Ні-ні, не тому, що йде собі й «качается, вздыхает на ходу», а тому, котрий у великій кількості водиться в Азовському морі. Тому зовсім не випадкові слова вдячності людей, висічені на пам’ятнику цій славній рибці: «Бичку-годувальнику».

Добре — це не обов’язково дорого

— Місто-курорт Приморськ розташований на півдні Запорізької області, на узбережжі Бердянської затоки Азовського моря, — розповів глава Приморської райдержадміністрації Олег Ніколенко. — Це — таврійська земля зі своєю багатою історією та природою. До речі, місто знаходиться в зоні найкомфортнішої погоди: тепле літо та м’яка зима. Курортно-санаторні послуги надають 39 місцевих оздоровчих центрів.

Якщо Бердянськ орієнтується переважно на заможного клієнта, то відпочинок в оздоровницях Приморська (принаймні в тих, де побували ми) по кишені й середньостатистичному українцеві. При цьому невелика плата зовсім не означає наявність безлічі недоліків і незручностей. Акуратні сучасні їдальні, чистенькі пляжі, море зелені та квітів, упорядковані лікувальні приміщення — на тлі цього вже майже не помічаєш певних незручностей.

Уперед, на Федотову косу

Гордістю курорту Кирилівка по праву вважається Федотова коса й коса Пересип. На території селища є мінеральні води (аналогічні «Миргородській»), які використовуються для лікування багатьох захворювань у санаторії «Кирилівка». Для оздоровлення відпочиваючих тут застосовують і мулові сірководневі лікувальні грязі Молочного лиману.

Бази відпочинку й дитячі оздоровчі табори розташувалися на Федотовій косі й косі Пересип. На пляжах — катамарани, човни, волейбольні майданчики й дитячі спортивні містечка, водні дельтаплани, буксирувальні катери для водних лиж тощо. Справжнє роздолля тут для рибалок. Бичок і пеленгас, калкан і камбала, судак і осетер, бестер і білуга, кефаль і креветка — у величезній кількості. Якість запропонованого відпочинку найрізноманітніша: від світового рівня (від 60 у.о. на добу) до найдемократичнішого (від 30 грн.). Причому, як кажуть, на кожен товар є свій покупець.

А яке в Кирилівці море!.. Можливо, тому, що саме тут ми поплавали перед від’їздом, тамтешня вода видалася найласкавішою. Хоча, згадую нині, чудово ми похлюпалися й у Бердянську, і в Приморську... Вочевидь, аби визначитися, де ж усе-таки найкраще, доведеться переорієнтувати свої відпускні плани в запорізькому напрямку.