UA / RU
Підтримати ZN.ua

ТАБЛЕТКА ВІД ГОМОСЕКСУАЛІЗМУ

Іноді мені здається, що термін «сексуальна меншість» тепер варто застосовувати до «натуралів», бо «голубі» так зуміли себе «розкрутити», що рідко яка телепередача, газета чи журнал не торкаються цієї пікантної теми...

Автор: Вадим Самокатов

Іноді мені здається, що термін «сексуальна меншість» тепер варто застосовувати до «натуралів», бо «голубі» так зуміли себе «розкрутити», що рідко яка телепередача, газета чи журнал не торкаються цієї пікантної теми. У своїй прихильності до одностатевої любові зізнаються навіть ті, кого запідозрити в нетрадиційній сексуальній орієнтації досить складно. Тим часом справжніх гомосексуалістів дійсно меншість, оскільки поширеність гомосексуалізму, за даними фахівців, варіюється серед чоловіків від 1 до 4%, у жінок — від 1 до 3% від дорослого населення Землі. Ну, а ті, хто відвідує специфічні клуби, репетує на кожному розі про принади одностатевої любові, швидше за все, гомосексуалісти «набуті», бо гомосексуалізм — це сьогодні модно, стильно.

Проте залишимо осторонь морально-етичні проблеми цього явища. А спробуємо розібратися, що є гомосексуалізм із медичної точки зору.

Взагалі явища гомосексуалізму відомі давно. Перші нагадування про нього знаходять у папірусах Давнього Єгипту (2500 років до н.е.), відповідно до яких боги Фет і Гаpyс перебували в гомосексуальних стосунках. Сам термін «гомосексуалізм» (від гр. homoios — подібний, однаковий і лат. sexus — стать) уперше запропоновано 1869 року угорським лікарем Бенкертом. Причини гомосексуалізму досі з’ясовано недостатньо. А суперечки про те, чи є гомосексуалізм статевим збоченням, чи набувається під впливом якихось відхилень у розвитку, чи передається як спадковість, не вщухають дотепер.

На сьогодні різноманітні точки зору на походження гомосексуалізму можна зводити до таких теорій: неврогенної, умовно-рефлекторної, нейроендокринної, генетичної й деяких інших.

Неврогенна теорія походження гомосексуалізму перераховує ряд захворювань, які призводять до зміни сексуальної орієнтації. Серед них крововиливи у певні відділи мозку, пухлини мозку, енцефаліт, травми черепа. А також наркоманія і деякі види отруєнь.

Умовно-рефлекторна розглядає виникнення гомосексуалізму з точки зору сприятливого для дитини соціального клімату сім’ї. Дівчинка, котра виросла при злому батькові й добрій, але затурканій матері, відчуває страх і недовіру до всіх чоловіків, хоче захистити жінок і бере на себе, що не рідкість, чоловічу роль у сексуальній парі. Хлопчик, який росте з жорстокою, авторитарною матір’ю і добрим, м’яким батьком, починає цуратися жінок і шукає тепло й сексуальну ласку в обіймах іншого чоловіка.

До вродженого гомосексуалізму науковці відносять і ті випадки, коли в основі явища лежать нейроендокринні порушення внутрішньоутробного періоду: якщо плід чоловічої статі відчуває на четвертому-шостому місяці вагітності матері брак андрогенів, то у плоду порушується статева диференціація, і хлопчик згодом матиме женоподібні риси і може проявити гомосексуальні схильності. Для виникнення жіночого гомосексуалізму рубіжним є період між четвертим і шостим місяцями вагітності. Лесбійські схильності проявляються у тих дівчат, які піддавалися впливу підвищеної концентрації як жіночих, так і чоловічих статевих гормонів.

Що ж стосується генетичної теорії, то фахівець із молекулярної біології Гаммер стверджує, що схильність до гомосексуалізму успадковується від матері, і ген, відповідальний за це, необхідно шукати в хромосомі, котра наслідується дитиною лише від матері, а саме — у Ікс-хромосомі (поки Гаммер не може вказати, в якій жіночій хромосомі «ховається» ген, що викликає лесбійський потяг дівчинки).

А недавно американський науковець доктор Кеннет Кендлер і його колеги, опитавши майже чотири тисячі добровольців, виявили, що збіг нетрадиційної сексуальної орієнтації відзначено в 31,6 відсотка однояйцевих близнюків і в 13,3 відсотка різнояйцевих однієї статі. Автори дослідження зробили висновок, що гомосексуалізм не є однозначно спадкоємною ознакою, але гени, поряд із зовнішніми чинниками, відіграють певну роль у його розвитку, «підштовхуючи» людину до певного вибору. Результати цієї роботи опубліковано в American Journal of Psychiatry.

Чималу роль може зіграти й відсутність у пубертатному віці можливості спілкуватися з особами протилежної статі. Так закриті навчальні заклади для хлопчиків і дівчат, настільки поширені в минулому столітті, мали й негативні сторони саме в цьому сенсі.

Загалом, хоч би які причини викликали гомосексуалізм, але «голубих» практично за всіх часів намагалися різними способами (аж до тюремного ув’язнення й навіть фізичного знищення) «наставити на шлях істинний». Намагалися виправити порок і більш гуманними методами, у тому числі медичними. Проте всі спроби лікування «голубих» успіху не мали. Більш того, 1973 року Американська психіатрична асоціація (АПА) визнала, що гомосексуальність не є хворобою (хоча це рішення і не було одностайним).

І ось зовсім недавно в пресі з’явилися повідомлення, що двом тисячам гомосексуалістів у різних куточках Європи вдалося повністю поміняти свою сексуальну орієнтацію й стати нормальними людьми. Річ у тім, що вчені Стокгольмського університету під керівництвом професора Карла Варрінга останні чотири роки проводили експеримент, метою якого було перевірити вплив нових ліків Ікс-46. Цей препарат впливає на рівень гормонів, які виробляє гіпофіз, і які відповідають за сексуальний потяг. І ось через шість місяців після прийому ліків 2086 чоловік, або майже 94% від числа учасників експерименту, «голубих» добровольців, уже вели активне гетеросексуальне життя. «Успіх перевершив усі наші найсміливіші сподівання, — прокоментував результати експерименту Карл Варрінг. — Побічними явищами були лише легкий головний біль і незначна нудота».

Але коли науковці вирішили перевірити, як подіє Ікс-46 на сексуальне життя 543 гетеросексуалів, 412 чоловік, або 76%, перетворилися на гомосексуалів. «Результати дуже несподівані, — вважає професор Варрінг. — Вони свідчать про те, що цими ліками варто користуватися дуже обережно». Ще б пак! Адже страшно навіть уявити, що може статися, якщо ці ліки потраплять до рук якогось маніяка, котрий поставить собі за мету перетворити «натуралів» на «геїв»!

Однак шведські науковці вважають, що промислове виробництво Ікс-46 почнеться менш аніж через два роки. Цілком природно, що у вільному продажу цей препарат не з’явиться. Ікс-46 продаватимуть лише за рецептами — як і наркотичні ліки.