Із двох традиційних зимових свят головним і улюбленим для американців є, безумовно, Різдво. Як засвідчують дані опитувань, у цій багаторасовій, багатонаціональній країні, жителі якої сповідують безліч найрізноманітніших релігій, Різдво Христове відзначають 96% населення. І, як завжди в Америці, період підготовки до Різдва демонструє міцну спайку духовних і матеріальних аспектів: із одного боку, спогади, роздуми й надії, в яких признаються 82% опитаних, а з іншого — двадцятивідсоткові знижки в магазинах.
Як і в нас, наближення зимового святкового сезону помітне в Америці за багатьма безпомильними ознаками. Певні з них схожі на наші: підвищена торговельна метушня, запах ялиці, вітрини й вікна, прикрашені штучними ялинками та яскравим дощиком, дедалі зростаюча популярність листівок... Але є й суто американські: щоденна пошта поважчала через яскраві американські каталоги, серед фонової музики, що настирливо крутиться в публічних місцях, домінують сінатрівські White Christmas, Let Is Snow, а також рідні до сліз колядки (правда, також англійською), продавці й офіціанти хизуються в костюмах північних оленів...
Американці часто скаржаться на комерціалізацію улюбленого свята. Справді, різдвяний торговельний сезон, що стартує одразу після Дня подяки, найгарячіший у році. За активністю покупців у цей час визначається загальний стан американської економіки. Ось і нині аналітики завмерли в чеканні результатів різдвяного сезону-2003, аби за ними передбачити економічну ситуацію на весь наступний рік, причому не лише в США, а й у таких країнах, як, приміром, Малайзія, чия економіка працює на експорт, передусім в Америку. Але без комерції не буде і традиційних різдвяних подарунків, а це вже просто неможливо. До речі, американський подарунок не буде подарунком, коли його не упакують у коробку, не загорнуть у кольоровий папір і не пришпилять до нього ошатний бантик і супровідну листівку, що пояснює, кому він і від кого.
У різдвяну ніч їх витягають один за одним з-під ялинки, розгортають, роздивляються та висловлюють захоплені подяки. Людям, котрі не звикли до цього ритуалу з раннього дитинства, він може видатися трохи стомливим. Що особливо радує око й веселить душу, так це різдвяне багатство зовнішніх прикрас, які мають особливо ефектний вигляд увечері.
Лампочками обвішані всі міські дерева, а жителі американських передмість вступають між собою в мовчазне змагання, хто краще прикрасить свій будинок і галявину перед ним. Найпростіше та найпоширеніше рішення — розвісити гірлянди електричних ліхтариків уздовж даху, на вікнах, верандах і балконах, а до вхідних дверей прикріпити вінки з ялинових гілок. Бажаючі вразити сусідів і перехожих (точніше, проїжджих, бо вулицями своїх містечок американці, як правило, не ходять, там навіть тротуари далеко не скрізь є) встановлюють перед будинком фігури учасників різдвяних сцен, оленів, Санта-Клауса та його помічників... І весь цей «ляльковий театр» також горить і переливається в темряві різнобарвними вогнями.
Корпоративна Америка також робить свій внесок у зимові свята. Кожна компанія, котра шанує себе, влаштовує в середині грудня для своїх співробітників різдвяну вечірку. Фірми, де ситуація відносно стабільна, йдуть далі й дарують своїм працівникам не три загальноприйняті вихідні (два на Різдво й один — у перший день нового року), а влаштовують справжні різдвяні канікули: від 24 грудня до 1 січня.
Компанія, у складі якої я зустрічаю 2004 рік, належить до тих, де ситуація поки що цілком стабільна. Іншими словами, ми маємо зимові канікули. Ось як проведуть їх деякі з моїх колег-американців. Моя найближча подруга, менеджер Ненсі Капліцкі кожне Різдво проводить у домі своїх батьків, куди, крім неї з чоловіком (між іншим, українцем за походженням), приходить сестра із родиною та брат — католицький священик. Спочатку вони вирушають на месу, а потім мама пригощає всіх традиційним польським різдвяним обідом із 12 страв — як навчила колись бабуся, котра приїхала на початку ХХ-го століття до Америки...
Хазяїн корпоративної бази даних Брайан Сідерн, американець з ірландським корінням, збирається на різдвяні канікули повезти своє сімейство — дружину та двох діточок у Діснейленд — давно обіцяв... Наймолодший і ще неодружений співробітник, секретар Іан Андерсон, нащадок перших переселенців (правда, не англійських пуритан, а голландців, які заснували Нью-Амстердам, що згодом став Нью-Йорком), реалізує традиційну схему: Різдво відзначає з батьками, а на Новий рік їде з друзями кататися на лижах у Вермонт...
Мережний адміністратор Аллан Родрігес також поки ще не обзавівся дружиною й дітьми, а його батьки й усі інші родичі залишилися на батьківщині, у Коста-Ріці. Для Аллана різдвяні канікули — це можливість побачитися з родиною й зануритися в літо серед зими... Сім’я аналітика, 28-річної Дабіки Хаттачарая, емігрувала до Штатів із Індії, але Різдво також святкує цілком по-американськи — із ялинкою, подарунками й бенкетом на весь світ. У церкву, правда, не ходять. А Новий рік Дабіка, як і належить справжній жительці Нью-Йорка, зустрічає на Таймс-сквер. Мерзне у величезному натовпі на вулиці, чекаючи, коли за одну хвилину дванадцята з неба спуститься знаменита триметрова кристалічна куля. Це видовище передають у прямій трансляції по всіх новинарних каналах американського телебачення. Отож ті, хто перебуває далеко від Нью-Йорка чи просто боїться застудитися, можуть прилучитися до нього, сидячи вдома в теплі. Спуск сяючої кулі на Таймс-сквер засвідчує початок Нового року в Америці...