UA / RU
Підтримати ZN.ua

Свято Господу

Свята є одним із найяскравіших проявів церковного життя. Часто суспільство судить про церкву за тим, як і що вона святкує...

Автор: Олег Гавриш

Свята є одним із найяскравіших проявів церковного життя. Часто суспільство судить про церкву за тим, як і що вона святкує. Кожна християнська конфесія має своє уявлення про те, навіщо потрібні свята. Проте дедалі частіше вони збагачують одна одну власним досвідом і приходять до розуміння головного — у центрі будь-якого свята має бути проповідь, а не політика.

За всього розмаїття християнських конфесій в Україні більшість із них відзначають одні й ті самі свята. Різниця полягає лише в тому, що в православ’ї кількість пам’ятних і святкових днів дещо більша, ніж, скажімо, у протестантизмі.

Хто й що відзначає

Отже, українські православні відзначають два види свят — пов’язані із церковним календарем (загальні для всіх церков) і пов’язані безпосередньо з тією чи іншою православною церквою. Якщо в католицькій Європі наймасштабніше святкують Різдво Христове, головним святом у православ’ї вважається Великдень, або Воскресіння Христове. «Найголовніше свято — Великдень. Його називають святом свят і торжеством із торжеств. Воскресіння Христове — це основа християнства. Без віри у воскресіння і того, що воно означає, все християнство втрачає смисл», — каже єпископ Української православної церкви (Київський патріархат) Євстратій (Зоря). Саме до Великодня прив’язані всі рухомі свята в православному календарі, наприклад Вознесіння Христове (на сороковий день після Великодня) або Трійця (на п’ятдесятий день після Великодня). Дванадцять найбільших свят православ’я, так звані Двонадесяті свята, присвячені подіям земного життя Ісуса Христа і Богородиці. Крім того, православні щодня відзначають день пам’яті того чи іншого святого. Дні пам’яті особливо шанованих святих відзначають із великим розмахом. «В Україні особливо шанують апостола Андрія Первозванного, який приніс нам Благу Звістку, і святителя Миколая», — каже єпископ Євстратій (Зоря). Він стверджує, що православні також масштабно святкують дні пам’яті святих, чиї мощі зберігаються в українських храмах, скажімо, дні пам’яті преподобних Печерських священномучениці Варвари чи священномученика Макарія.

Українська греко-католицька церква, за словами її прес-секретаря отця Ігоря Яціва, оскільки походить зі спільної колиски Володимирова Хрещення, святкує всі православні Двонадесяті свята й особливо — саме Великдень, а не Різдво. Втім, є й певна кількість свят, які відзначають у цій церкві відповідно до католицької традиції. Так УГКЦ широко святкує день непорочного зачаття Пресвятої Богородиці. А на другий тиждень після П’ятидесятниці, коли в православ’ї відзначають свято всіх святих, які в землі Руській возсіяли, УГКЦ, у день Пресвятої євхаристії, проводить узвичаєну в католиків римського обряду першу сповідь та урочисте причастя дітей.

Протестанти відзначають Різдво Христове, Стрітення, Благовіщен­ня, В’їзд Христа в Єрусалим, Великдень, Трій­цю (П’ятидесятницю), Вознесіння Христове, Преображення Христове. Більшість євангельських і баптистських церков відзначають фактично всі християнські свята, пов’язані з подіями в житті Спасителя Ісуса Христа, не надаючи особливого значення пам’ятним дням, пов’язаним із «людськими іменами», тобто з пам’яттю святих. У християн-баптистів є також своє особливе свято — Свято Жнив, або День подяки, аналог якому, на думку В’ячеслава Нестерука, є в Старому Заповіті. Він каже, що цього дня кожна церква дякує Богові за врожай і, як правило, готує для парафіян і гостей частування.

Представники всіх трьох християнських конфесій (зокрема православ’я) виступають з осудженням поганських свят, таких як Коляда, Завалювання, Красна гірка, Івана Купала, які, слід зазначити, іноді збігаються за датами із святами християнськими, що в результаті призводить до того, що в народі їх просто плутають.

У всіх християнських конфесій особливо виділяється неділя, вона також вважається святковою. Святом для християн вважається й прийняття причастя, у протестантських церквах це називається Вечеря Господня і зазвичай проводиться раз на місяць.

Смисл святкування

Усі християнські конфесії сходяться на тому, що святкування, відповідно до християнського вчення, були встановлені самим Богом. Докладний опис деяких свят міститься в П’ятикнижжі. В Євангеліях ми знаходимо вказівку на те, що Ісус Христос святкував Великдень — вихід із Єгипту, свято жнив перших і останніх плодів, свято кущів — усе, що відносилося до ізраїльського народу. «Ті свята, які святкує церква сьогодні, відносяться до Нового Заповіту й переважно є вираженням шанування пам’яті про те, що Бог у Христі зробив для нашого спасіння», — розповідає єпископ Євстратій (Зоря).

Утім, якщо самі свята в християн ті самі, то підхід до святкувань у кожної з конфесій різний. Так, у православ’ї свято — це день особливо присвячений служінню Богу. «Дуже добре передає суть події слово «свято». Якщо слово «праздник» указує на «праздность», тобто неробочий характер дня, то слово «свято» означає, що цей день святий, тобто виділений для Господа. Головний смисл християнських свят у тому, щоб людина зупинилася у своїй мирській діяльності й мала змогу звернути увагу на духовне життя», — розповідає єпископ Євстратій (Зоря). Вирватися з виру мирських потреб, аби присвятити цей день молитві й прославлянню, — ось смисл свята в православ’ї.

Як розповів прес-секретар глави УГКЦ отець Ігор Яців, католики бачать мету свята в тому, щоб наново пережити подію, яка вже сталася в історії церкви. «Пережити так, ніби я є учасником цих подій, — ось що справді важливо», — пояснює він.

Для протестантів головна мета свят — це оновити в пам’яті події, важливі для спасіння, і, використовуючи свято як привід, розповісти про це іншим. «Звичайно, від свят є користь, тому що кожного разу, коли ми згадуємо ці події, це нагадує людям про Ісуса Христа. Це їх розчулює, відкриває їм істину, змінює їхнє життя», — каже В’ячеслав Нестерук.

Цікаво, що представники Православної та Греко-католицької церков у процесі святкування роблять ставку передусім на свою паству, тим часом протестанти запрошують у церкви гостей і активно використовують свята для місіонерської діяльності. Оскільки для протестантських церков свято — це насамперед можливість проповіді, то точна дата тієї чи іншої події для них також не має великого значення. За словами В’ячеслава Нестерука, багато баптистських церков святкують Різдво Христове двічі — 25 грудня і 7 січня.

Державні свята і церква

Як правило, церкви масштабно не відзначають державних і світських свят, проте й зовсім їх своєю увагою не обходять. Наприклад, греко-католики, каже отець Ігор Яців, у День незалежності завжди проводять молебень за Україну, а в день пам’яті жертв Голодомору — панахиду по мертвих. А Новий рік святкують представники всіх конфесій, зокрема й протестанти.

Осібно стоїть річниця Хрещення Русі, яка по суті об’єднує церкву і державу. Втім, ставлення до цього свята серед самих християн розділилося. В окремих протестантських церквах часто можна справедливо почути, що цього року подія мала швидше політичне, ніж духовне забарвлення.

Утім, попри весь політичний негатив, православні церкви використовували свято для проповіді Благої Звістки, що, мабуть, і стало його головним позитивним результатом. Так, професор Московської духовної академії диякон Андрій Кураєв розповів, що позитивно оцінює святкування 1020-ліття Хрещення Русі бодай тому, що це дало можливість реалізувати спільну з групою ДДТ програму концертів, які відбулися в 22 містах України і які відвідало 1,5 мільйона людей. «Я отримував відгуки від священиків, що наступного дня після нашого концерту в храмах було багато молодих людей. Хоча зміни в душах людей відбуваються не одномоментно. Проте на концерті людина могла зрозуміти, що світ православ’я відкритий і для неї. А коли вона відчує життєву потребу, тоді згадає наш концерт і знатиме, що церква не бачить у ній опонента. І вона може звернутися до неї», — каже Андрій Кураєв.

Цікаво, що річницю святкування 1020-ліття Русі позитивно оцінили й греко-католики, і навіть окремі протестанти. «Господь благословив, щоб ця ініціатива стала істинним християнським святом. Головна мета святкування 1020-ліття Хрещен­ня Русі — це зрозуміти, які ми християни. Цей день потрібно відзначати щорічно, і він завжди має бути предметом для роздумів: а чи все правильно в нашому житті», — каже отець Ігор Яців. А В’ячеслав Нестерук зазначив, що свята, зокрема й День Хрещення Русі, залишаються найкращим часом для проповіді Слова Божого. «У свята простіше зібрати людей, люди краще налаштовані й більше готові слухати», — вважає він.

Словом, ідея суміщення свят церковних і державних не настільки погана, як може видатися на перший погляд. Основне, щоб у центрі цих свят була проповідь про Спасителя, а не політичні чвари.