Одна моя знайома, освічена, вродлива, не обділена увагою чоловіків молода жінка, коли її черговий раз «дістали» запитанням, чи не планує вийти заміж, не довго думаючи відповіла, що в наш час одружуватися неактуально. Он, мовляв, на Заході молодь не квапиться обтяжуватися сім’єю, дітьми, а намагається спочатку здобути освіту, оволодіти професією, як то кажуть, зробити кар’єру. Та й загалом багато молодих людей, як чоловіків, так і жінок, нині віддають перевагу взаєминам, не обтяженим сімейними обов’язками. Декотрі з них (як правило, чоловіки) відверто визнають, що не готові взяти на себе таку відповідальність в силу причин економічного характеру. Можна довго дискутувати з приводу доцільності сім’ї. Статистика свідчить як про ранню смертність серед чоловіків-холостяків, так і про факти домашнього насильства щодо жінок. Але попри все, де ми шукаємо прихистку від життєвих та економічних штормів?
Держава — це велика сім’я, а сім’я — це маленька держава. Такого висновку дійшов ще у V ст. до нашої ери китайський філософ Конфуцій. Нинішня економічна криза в Україні наклала свій відбиток і на інститут сім’ї. Тенденція деградації традиційно міцної, заможної та багатодітної української родини настільки очевидна, що учені, прогресивна громадськість висловлюють з цього приводу глибоку занепокоєність. Проблемам сучасного становища сімей в Україні була присвячена науково-практична конференція «Українська родина: актуальні проблеми та шляхи їх подолання», що пройшла днями в Києві. Її учасники впевнені, що кожна з 14 млн. українських родин, особливо малозабезпечених та багатодітних, потребує всебічної підтримки.
Але схоже на те, що невдовзі підтримувати буде практично нікого. Як засвідчує статистика, народжуваність за останнє десятиліття скоротилась майже вдвічі (з 691 тис. народжень у 1989 р. до 385 тис. у 2000 р.) Такий низький рівень народжуваності спостерігається лише у трьох країнах у світі: Болгарії, Литві та Гонконзі. А от 0,9 дитини, що припадають на одну жінку у наших містах, — показник, який досі взагалі не спостерігався в міжнародній статистиці.
— В Україні народжують в основному жінки до 30 років (83% усіх народжень). Тоді як у західноєвропейських країнах найбільш дітородний вік — від 25 до 35 років, — розповідає науковий співробітник відділу демографії Інституту економіки НАН України, кандидат економічних наук Наталія Левчук. — У нас спостерігається дуже висока народжуваність серед жінок віком до 20 років. Очевидно, що це пов’язано з традицією ранніх шлюбів, а також із тим, що молоді сім’ї часто формуються за умови матеріальної підтримки своїх батьків. Таким чином для України характерний процес омолодження народжуваності.
Поряд із цим в Україні надзвичайно високий показник абортів — у середньому на 100 пологів у нас припадає їх 150. У віці після 25 років частота абортів різко зростає, а після 34-х на 1000 жінок припадає 27—30 народжень і 75(!) абортів.
Традиційно сім’я була основним пріоритетом у житті людини. Попри все залишається вона на першому місці і понині. За результатами опитування, проведеного Українським інститутом соціальних досліджень (УІСД), у структурі загальнолюдських цінностей сім’я займає 96% (тоді як друзі та знайомі — 86%, робота — 81%, вільний час — 65%, хобі — 59%, релігія — 51%, власний бізнес — 38% і т. д.).
Одна з проблем сім’ї — громадянський шлюб. На сьогодні в Україні у такому статусі перебуває 11% сімей. Ніхто не може прогнозувати наслідки цього явища. А життя ставить нові запитання. Яким чином такі сім’ї будуть впливати на ціннісні орієнтири підростаючого покоління?
— Крім того, у нас різко збільшується кількість неповних сімей, — наголошує директор Українського інституту соціальних досліджень Олександр Яременко. — Виховання дитини в такій сім’ї зараз викликає дуже серйозне занепокоєння. Адже більшість «клієнтів» притулків для неповнолітніх, дітей вулиці — саме з неповних сімей. Разом з тим маємо й іншу тенденцію, коли діти з заможних сімей опиняються на вулиці. Українська сім’я, схоже, перестає виконувати ту функцію, яку б мала виконувати (виховну. — Авт.). Але й у Західній Європі відбувається те ж саме. Так, у Данії з її високим рівнем матеріального достатку зараз практично втрачається інститут сім’ї. Кожен другий житель Копенгагена одинокий і не має своєї сім’ї. Подібні тенденції спостерігаються і в багатьох інших великих містах Європи. Що ж чекає нас в Україні? Чи можемо ми прогнозувати ці процеси? Як їх уникнути?
На ці питання сьогодні шукати вичерпні відповіді марно.
А поки науковці дискутують, а чиновники розмірковують, «наша міліція нас береже». За даними, які навів старший оперуповноважений в особливо важливих справах відділу кримінальної міліції у справах неповнолітніх Міністерства внутрішніх справ України Микола Войцехівський, протягом минулого року понад 2,5 тис. осіб були позбавлені батьківських прав, близько 35 тис. дітей затримані за бродяжництво та жебрацтво. (Лише за три місяці цього року їх було затримано вже понад 10 тис.) На 254 тис. збільшилась кількість неповнолітніх, які перебували на обліку в органах внутрішніх справ.
На думку завідуючої відділом Інституту психології АПН України, доктора психологічних наук Наталії Максимової, нестача вільного часу у батьків викликає психологічне відчуття покинутості у їхніх дітей. А це підриває основи ще не сформованої особистості, призводить до її дезадаптації. І це при тому, що стара ідеологія стосунків у сім’ї вже зруйнована, а нова ще не побудована.
На противагу популістським судженням про «ячейку держави» доречно згадати прості і мудрі слова Папи Римського Павла XII — «Сім’я святіша, ніж держава».