Світ у роки Собаки: XX століття

2006 рік за східним зодіакальним календарем настане 29 січня, а завершиться вже 17 лютого 2007-го. Він пройде під заступництвом червоного собаки, народженого у вогненній стихії. У минулому столітті було вісім років під знаком Собаки — 1910, 1922, 1934, 1946, 1958, 1970, 1982, 1994. Спробуємо їх проілюструвати, звісно ж, із суб’єктивної точки зору автора.

1910

20 травня США втрутилися в нікарагуанський конфлікт між законною владою та заколотниками. Морські піхотинці американської армії зіграли головну роль у поваленні законного уряду.

29 травня в США пройшло змагання між аеропланом і поїздом. Першим відстань між Олбані та Нью-Йорком подолав літаючий апарат, яким управляв Гленн Кертіс, що здобув приз у 10 тисяч доларів.

22 червня було відкрито першу в Європі повітряну пасажирську лінію Фрідріхсхафен—Дюссельдорф (близько 350 км), по якій курсував дирижабль «Німеччина».

27 червня III Державна дума Російської імперії затвердила аграрну реформу, що отримала назву Столипінської. Указ Миколи II було видано ще 1906 року. Реформа, метою якої було створення класу селян-власників і зміцнення імперського порядку, зустріла потужний опір і серед лівих, і серед правих. Більш як 2,5 млн. селян (в основному росіян, українців, білорусів) переселилися в Сибір і на Далекий Схід, дещо послабивши класове протистояння на селі. Також було скасовано деякі правові обмеження стосовно селян. Одночасно уряд Петра Столипіна саме 1910 року заборонив будь-які національно-культурні товариства. Особливим гонінням піддавалися українці. Імперська влада закрила товариство «Просвіта», україномовні газети.

30 червня завершено прокладання телеграфного кабелю між Європою та Південної Америкою.

5 жовтня в результаті революції в Португалії скинули короля Мануеля II і проголосили республіку.

1922

Другий рік голоду в Радянській Росії, що охопив в основному Поволжя, Північний Кавказ і південь України. В Україні загинуло кілька сотень тисяч людей. Уряд не приховував масштабів голоду (на відміну від голодоморів 1933—1934 і 1946—1947 років) і зумів організувати в усьому світі дієву кампанію допомоги голодуючим. Але в Україні ситуація була дещо іншою. Лише на початку 1922 року «незалежній» Україні дозволили підписати з Американською адміністрацією допомоги договір, аналогічний підписаному РСФРР у серпні 1921 року.

3 квітня генеральним секретарем ЦК ВКП(б) обрано Йосипа Сталіна.

16 квітня в Рапалло, у рамках проведення Генуезької конференції з економічних і фінансових питань, між РСФРР та Німеччиною підписано договір про відновлення дипломатичних відносин. Цей договір країн-ізгоїв, які опинилися в ізоляції після Версальського договору, був взаємовигідним. Вже в серпні РСФРР і Німеччина підписали секретну угоду про військово-технічне співробітництво.

28 квітня в містечку Подебради представники української інтелігенції в еміграції заснували, за дієвої допомоги влади Чехо-Словаччини та президента Томаша-Гарріга Масарика, Українську господарську академію.

6 червня декретом РНК створено Головне управління у справах літератури та видавництв (Головліт). Простіше кажучи, більшовицька держава запроваджувала тотальний ідеологічний контроль і цензуру, потужнішу від царської.

31 серпня з ініціативи Володимира Леніна почалося висилання з Радянської Росії та відправлення до Сибіру визначних діячів культури та науки, названих «особливо активними контрреволюційними елементами». Серед них були філософи Микола Бердяєв, Сергій Булгаков, Семен Франк, Пітирим Сорокін.

25 вересня закінчилася евакуація японських окупаційних військ із Владивостока. 14 листопада Національні збори Далекосхідної республіки оголосили про приєднання ДСР до РСФРР. Таким чином більшовиками було ліквідовано останній великий осередок громадянської війни на території колишньої Російської імперії.

29 вересня король Греції Константин I зрікся престолу і передав владу старшому сину — Георгу II. Зречення було викликано повстанням у грецькій армії, що стало наслідком катастрофічних поразок у Малій Азії під час греко-турецької війни. До мільйона греків були змушені рятуватися втечею до Греції з Малої Азії, Східної Фракії, Стамбула (Константинополя), Трапезунда, Килікії, а близько 400 тисяч турок втекли з Північної Греції й острова Крит.

27 жовтня, на хвилі потужної економічної та політичної кризи в Італії, почався похід фашистів («чорносорочечників») на Рим. Очолив його Беніто Муссоліні, екс-соціаліст і колишній головний редактор газети ІСП «Аванті!», котрий роком раніше створив крайню праву партію. 28 жовтня похід завершився тріумфальним парадом фашистів у Римі. Всі державні інституції були паралізовані, і вже 30 жовтня король Італії Еммануїл III призначив Муссоліні главою кабінету міністрів. Прихід до влади авторитарного діяча знаменував початок наджорстокішої диктатури.

1 листопада зрікся престолу султан Мехмед VI. Припинила існування Османська імперія. Через рік, 29 жовтня 1923 року, було проголошено республіку.

16 грудня праворадикальним терористом було вбито, на другий день після інавгурації, президента Польщі Габріеля Нарутовича. Уряд генерала Владислава Сікорського запровадив військовий стан. Новим президентом став Станіслав Войцеховський. Юзеф Пілсудський на початку грудня добровільно пішов із поста Начальника держави, щоб вже в травні 1926 року в результаті військового перевороту повернутися у Варшаву й оголосити про початок ери «санації» (оздоровлення).

30 грудня I з’їзд Рад затвердив Декларацію та Договір про створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. До складу формальної — із фактичним центром у Москві — федерації увійшли три республіки: Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (РСФРР), Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР), Білоруська Соціалістична Радянська Республіка (БСРР), Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (ЗСФРР — Грузія, Азербайджан, Вірменія). В останньому пункті Договору про створення СРСР було закладено справжню «бомбу», яка поставила хрест на цій союзній державі в грудні 1991 року: «За кожною з союзних республік зберігається право вільного виходу з Союзу».

1934

Польська влада в Березі Картузькій знову відкрила тюрму для політв’язнів, яка діяла за часів царського режиму. В ній утримували кілька тисяч чоловік, в основному українців. Саме 1934 року бойова група ОУН, якою фактично керував Степан Бандера, здійснила замах на міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького. Учасників замаху кинули в тюрми. С.Бандері винесли смертний вирок, замінений довічним ув’язненням.

З 26 січня по 10 лютого проходив XVII з’їзд ВКП(б), що отримав спочатку назву «з’їзд переможців» (на ньому проголосили перемогу генеральної лінії партії), а трохи пізніше — «розстріляний з’їзд». Абсолютна більшість учасників з’їзду були знищені під час кампанії терору і чисток, яка розгорнулася після убивства 1 грудня 1934 р. лідера ленінградських комуністів Сергія Кірова. Вже 29 грудня 30 чоловік були засуджені до страти за сфабрикованою справою «Ленінградського центру».

24 червня столиця УСРР «переїхала» із Харкова до Києва (постанова ВУЦВК від 21 січня 1934 р.). Харків був столицею Радянської України з 19 грудня 1919 року.

30 червня рейхсканцлер Адольф Гітлер віддав наказ про арешт і знищення своїх противників усередині нацистської партії. У ході «ночі довгих ножів» було вбито керівників штурмових загонів СА на чолі з Ернстом Ремом. Також було вбито одного з лідерів нацистів Грегора Штрассера і екс-рейхсканцлера Курта фон Шлейхера. В ієрархії нацистської держави роль СС стала чільною. Вже 2 серпня, після смерті рейхспрезидента Пауля фон Гінденбурга, Адольф Гітлер остаточно узурпував владу в Німеччині, примусивши армію та поліцію складати присягу йому особисто, а не конституції.

25 липня в Австрії було зроблено невдалу спробу нацистського перевороту. Путчисти, котрі виступали під гаслами приєднання («аншлюсу») до Німеччини, напали на резиденцію канцлера Енгельберта Дольфуса, смертельно його поранивши. Війська та поліція зуміли швидко придушити виступи нацистів у Відні та провінціях.

18 вересня СРСР прийняли у Лігу Націй. «За» голосували 38 країн, «проти» — 3, утрималися — 4. Сім країн не брали участі в голосуванні. 14 грудня 1939 року СРСР виключили з Ліги Націй у зв’язку з агресією — нападом на Фінляндію.

9 жовтня в Марселі в результаті терористичного акту, організованого хорватськими та македонськими націоналістами, було вбито короля Югославії Александра I Карагеоргієвича та міністра закордонних справ Франції Луї Барту.

24 листопада в Кисловодську за дуже дивних обставин, після чотириразового «оперативного втручання» у міській лікарні помер академік Михайло Грушевський. Видатний український історик і державний діяч (перший глава УНР) повернувся в Україну з еміграції в березні 1924 року.

1946

Багато регіонів Радянського Союзу охоплені голодом. Страшна посуха і наслідки війни призвели до того, що в Україні голод 1946—1947 років (за офіційними даними) забрав життя 802 тисяч чоловік.

Початок масштабних депортацій, організованих комуністичною владою в Західній Україні. З 1946 по 1949 рік було вислано до Сибіру та Казахстану більш як 500 тисяч чоловік.

5 березня у Фултоні (США) вже екс-прем’єр Великобританії Уїнстон Черчілль виступив із програмною промовою, в якій окреслив контури протистояння між капіталістичним світом і створюваним СРСР «світом соціалізму»: «Від Штеттина на Балтиці до Трієста на Адріатиці опустилася над європейським континентом залізна завіса». Черчілль звинуватив Радянський Союз в експорті революції, у тому, що Москва «отримала можливість необмеженого поширення своєї могутності та своєї доктрини».

2 квітня в СРСР створено ядерний центр «Арзамас-16».

9 травня король Італії Віктор Еммануїл III зрікся престолу на користь сина Умберто II. Вже 2 червня відбувся референдум, за результатами якого італійці сказали «ні» монархії (12 млн. голосів проти 10 млн.). Основну підтримку Савойська династія отримала на півдні країни. 18 червня в Італії проголошено республіку.

1 липня США провели перше повоєнне випробування атомної бомби на атолі Бікіні.

19 вересня в Цюріху (Швейцарія) Черчілль закликав до створення Ради Європи для координації дій урядів і парламентів країн некомуністичної Західної Європи. Ідею втілять у життя в травні 1949 року в Страсбурзі (Франція).

1 жовтня оголошено вирок Міжнародного військового трибуналу над головними нацистськими військовими злочинцями. Дванадцять із них були засуджені до страти через повішення: Мартін Борман (заочно), Ганс Франк, Вільгельм Фрік, Герман Герінг, Альфред Йодль, Ернст Кальтенбруннер, Вільгельм Кейтель, Іоахім фон Ріббентроп, Альфред Розенберг, Фріц Заукель, Артур Зейс-Інкварт, Юліус Штрейхер. Вирок десяти нацистам було приведено до виконання 16 жовтня; рейхсмаршал Герінг покінчив життя самогубством. Троє нацистів — Р.Гесс, Г.Функ і Е.Редер — засуджені до довічного ув’язнення, ще четверо — до різних строків ув’язнення, а троє виправдані.

23 листопада французькі військові кораблі піддали бомбардуванню в’єтнамський порт Хайфон. Більш як 6 тисяч мирних жителів загинули чи були поранені. 19 грудня в’єтнамські повстанці напали на блок-пости французьких окупаційних військ. Почався найтриваліший конфлікт XX століття.

1958

19—21 березня в Страсбурзі пройшло перше засідання Європейського парламенту, органу Європейського економічного співтовариства.

27 березня, після відставки Миколи Булганіна з поста голови Радміну СРСР, перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов став главою уряду.

29 травня Шарль де Голль, герой руху Опору нацистам у роки Другої світової війни, тріумфально повертається в політику після чотирьох років забуття. Президент Франції Рене Клоті призначив його прем’єр-міністром із широкими повноваженнями для вирішення кризи в Алжирі, де 17 травня було запроваджено надзвичайний стан. Уже у вересні де Голль переміг на референдумі, на якому було затверджено режим П’ятої, по суті президентсько-авторитарної, республіки. 21 грудня на виборах президента де Голль здобуває перемогу.

16 червня страчено Імре Надя, колишнього прем’єр-міністра Угорщини (1953—1955 і 1956 років), який стояв на чолі народного антикомуністичного повстання, жорстоко придушеного в листопаді 1956 року радянськими військами.

29 жовтня російський письменник і поет Борис Пастернак під тиском комуністичної влади відправив Шведській королівській академії телеграму про «добровільну» відмову від Нобелівської премії.

27 листопада голова Ради міністрів СРСР Микита Хрущов відправив Великобританії, США та Франції ноту, в якій Кремль в односторонньому порядку денонсував всі угоди про статус Західного Берліна, з вимогою надання йому статусу демілітаризованого «вільного міста».

1970

Вийшла книга першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста «Україно наша Радянська», в якій прямо або ж завуальовано, підкреслювалася історична автономність України, прогресивна роль козацтва в збереженні національного духу українців. Після зняття 1972 року з цього поста і переведення на роботу до Москви П.Шелеста було піддано остракізму за економічне «місництво» і м’якість до «українського буржуазного націоналізму»; книгу вилучили з бібліотек і заборонили.

18 березня генерал Лон Нол за підтримки США здійснив переворот у Камбоджі, змістивши принца Нородома Сіанука. Війна, що тривала у В’єтнамі, була перенесена й у Камбоджу, де до 1975 року США обмежувалися «повітряною війною».

16 квітня у віденському палаці Бельведер пройшли перші переговори між СРСР і США про обмеження стратегічних наступальних озброєнь (ОСО), які лягли важким тягарем на бюджети цих країн. 26 травня 1972 року було підписано угоди про ОСО-1 строком на п’ять років.

12 серпня СРСР і ФРН підписали договір про визнання повоєнних кордонів у Європі. Вже 7 грудня аналогічний договір про нормалізацію відносин і визнання непорушності кордонів підписали Польща та ФРН.

1982

У Пекіні оголошено про те, що чисельність населення Китайської Народної Республіки перевищила 1 млрд. жителів.

21 березня президент США Рональд Рейган підписав у Нью-Йорку прокламацію про День Української Гельсінкської групи. Це був перший президентський акт, який безпосередньо стосувався України.

2 квітня більше п’яти тисяч аргентинських солдатів висадилися на Фолклендських (Мальвінських) островах, що належали Великобританії з 1833 року. Аргентина, котра вирішила розрядити політичну й економічну кризу «успішною війною», оголосила про відновлення своїх прав на ці острови. Але після широкомасштабної операції британських військ 14 червня Фолкленди було повернуто Лондону.

6 червня армія Ізраїлю розпочала широкомасштабну інтервенцію («Мир для Галілеї») на півдні Лівану. Було повністю блоковано Бейрут. Ізраїльтяни обстрілювали й бомбили столицю Лівану. Сили Організації визволення Палестини капітулювали, погодившись на евакуацію, що розпочалася 21 серпня. 18 вересня бойовики християнської (маронітської) міліції Хаддада на очах окупантів знищили близько 1000 палестинських біженців.

8 жовтня польський сейм ухвалив закон про заборону «Солідарності». 31 грудня дію військового стану (уведеного 13 грудня 1981 р.) було припинено.

10 листопада помер генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв. Фактично закінчилася «епоха застою». З приходом до влади в Радянському Союзі екс-глави КДБ Юрія Андропова почався, втім, недовгий — трохи більше року — період модернізації системи «розвиненого соціалізму», але з посиленням ідеологічного пресу КПРС і під невсипущим контролем спецслужб.

1994

23 лютого в день захисника Батьківщини Російської Федерації Державна дума РФ амністувала членів Державного комітету з надзвичайного стану, котрі намагалися в серпні 1991 року повалити законну владу в СРСР, а також учасників жовтневих подій у Москві 1993 року. Було звільнено з ув’язнення членів ДКНС, а також лідерів антиєльцинського путчу Олександра Руцького, Руслана Хасбулатова.

28 лютого сили НАТО провели першу військову акцію в Боснії. Американські льотчики, які пілотували винищувачі F-16, збили чотири сербські літаки «Галеб». Обстановка в Боснії розпалилася до краю після «кривавої суботи» на сараєвському ринку, коли 5 лютого від вибуху міни на ринку «Меркалє» загинули 68 мирних жителів. Досі невідомо, хто вчинив цей злочин — серби чи боснійці-мусульмани.

27 травня письменник-дисидент, лауреат Нобелівської премії Олександр Солженіцин після 20 років вигнання повернувся у вже єльцинську Росію.

10 липня президентом України в другому турі обрано Леоніда Кучму.

31 серпня завершено виведення російських військ із Німеччини.