Є міста, які стоять ніби оддалік, осторонь основних шляхів. Життя в них тече тихо, навіть ліниво. Кам’янець-Подільському лише тепер довелося пожити в тиші — раніше його не минали ні слов’янські племена, ні даки-римляни, ні турки, ні поляки, ні вірмени , ні росіяни. Кожен із цих народів залишав у Кам’янці пам’ять про себе, а вірмени — навіть цілий квартал. Та лише в храмі Станіслава-Августа на території домініканського монастиря відзначилися всі завойовники міста, а турки, які 27 років володіли ним, навіть примудрилися прибудувати до костьолу мінарет готичного стилю, після їх вигнання увінчаний... Дівою Марією. І сяє вона тепер позолоченими боками, розпускаючи по старому місту сонячних зайчиків.
Ворота храму, за легендою, теж не простий вхід. Ще від часів примхливого польського короля Станіслава-Августа, до приїзду якого в Кам’янець було побудовано ворота, вважається, що прохід під ними сприяє здійсненню бажань. Місцеві жителі розповідають, що 1994 року цю легенду переповіли Леоніду Кучмі, який балотувався тоді в президенти. Жартуючи, він пройшов під воротами... А 1999-го, напередодні наступних виборів, він знову був у Кам’янці й знову навідувався в храм. Результат не забарився.
Жителі Кам’янця-Подільського, яким явно бракує коштів у міському бюджеті, могли б поставити на конвеєр виконання бажань депутатів усіх рівнів і членів уряду —витримали б лишень ворота.