Люди, які говорять різними мовами, не лише по-різному описують цей світ, а й... думають про нього по-різному. Про це свідчать наукові дані. Під час дослідження використовували мультиплікацію — різним людям показували пригоди чорно-білого кота Сильвестра. Власне, спочатку мета роботи полягала в тому, щоб вивчити, як мова позначається на жестах, що їх використовують люди у процесі розмови.
Доктор Сотаро Кіта з факультету експериментальної психології Брістольського університету показував картинки групі осіб, для яких рідною мовою були англійська, японська й турецька, і спостерігав за їхніми жестами, тоді як вони описували побачене на екрані.
Було встановлено, що люди, які говорять трьома різними мовами, використовували різні жести, описуючи один і той самий випадок, що, на думку фахівців, є «накладенням» структури їхніх мов на процес комунікації.
Наприклад, описуючи сцену, де Сильвестр гойдається на мотузці, англомовні учасники дослідження використовували жести, які показують траєкторію дуги, а японці і турки користувалися прямими жестами, які показують власне процес руху, але не дугу.
Як припустив доктор Кіта, це відбувалося тому, що японська і турецька мови не мають дієслова, яке б відповідало англійському неперехідному дієслову to swing (гойдатися).
Тим часом як англомовні учасники використовують жест дуги, оскільки їхня мова легко виражає зміну місця розташування по цій траєкторії, японці і турки не можуть так само легко висловити концепцію руху по дузі, тому вони використовують прямий жест.
Жести і сприйняття світу, на думку доктора Кіта, відповідають специфічним виражальним можливостям тієї чи іншої мови. «Інакше кажучи, у процесі розмови мова впливає на наше просторове мислення», —зазначає вчений.