Якщо Бог дає талант і працьовитість — отже, комфортне й розкішне життя цій людині забезпечене. Яскравий приклад цього — киянин Сергій КОНЮШОК — переможець чемпіонату світу з програми Strongman у?Фінляндії, володар титулу найсильнішої людини планети. Сергій встановив низку рекордів, що увійшли у Книгу рекордів Гіннесса та Книгу рекордів України. Його графік похвилинно розписано на тижні вперед. Молодий, сильний, упевнений у собі. Блакитні очі, неслухняне світле волосся, відкрите високе чоло. Поставний і мускулястий, треноване тіло, на ногах сандалі, як у римських імператорів. Цей чоловік схожий на статую Аполлона в римському залі мадридського музею PRADO.
Життєве кредо — життя в гармонії... Не розслаблятися й підкорювати нові вершини. Гроші — не самоціль.
Мрії збуваються!
Сергій стверджує, що спорт — це гармонійний розвиток особистості й відновлення балансу нервової системи. Спорт — це певна позитивна залежність. Тренування з перших днів у школі з тринадцяти років — сьогодні приклад для школярів України, а в 204-й київській школі є навіть міні-музей імені Сергія Конюшка.
Тренуватися в силових видах спорту Сергій почав 1997-го. У 1999—2001 роках брав участь у багатьох міських і національних змаганнях з пауерліфтингу. Любов до «заліза» вплинула на вибір освіти — 2001 року вступив до Національного університету фізичного виховання і спорту України за фахом «силові види спорту», який закінчив із червоним дипломом. За час навчання у виші двічі ставав ректорським стипендіатом і був удостоєний багатьох нагород і премій.
У 2006—2010 роках він — здобувач наукового ступеня «кандидат наук фізичного виховання і спорту» (тема дисертації — «Вплив адаптогенів на показники спортивної тренованості у важкоатлетів»). Тема дисертації дає можливість розкрити проблематику в повному обсязі: спорт — біологія — фізіологія.
— Мені в житті багато чого цікаво, я навіть часом не можу точно відповісти, що для мене професія, а що хобі. Наприклад, зараз я закінчую дисертацію — чи можна назвати наукову діяльність хобі? Я віддав три роки аспірантурі. Мене зараз дуже захоплює етнічна антропологія, цікаві й такі теми, як походження народів, їх міграція, культура, мова.
— У школі, на перервах, коли хлопці виходили на перекур, дегустували важкі напої та інші дорослі розваги, чим займалися ви? Вас вважали білою вороною?
— Зовсім ні, я разом з ними виходив на перекури, але не курив, а долучався до бесід. Шкільні й міські авторитети поважали мою позицію і мій вибір — спорт. Я легко знаходжу спільну мову з людьми.
— Ваш ідеал краси, які жінки вам подобаються?
— Я прибічник античних форм тіла — коли все гармонійно. Вивчення античної культури надихнуло мене на створення нового проекту «Конкурс краси за античними канонами», адже мудрі греки не вважали красу зовнішню винятковим чинником успіху. Краса — це комплекс: ораторське мистецтво, хореографія, манери, вміння спілкуватися, знання і, звісно ж, зовнішність. Навіяні модною індустрією канони краси в багатьох людей викликають депресію, якщо вони не в змозі виглядати як Сінді Кроуфорд після фотошопу. Деякі жінки дуже стараються, намагаючись наблизитися до якихось канонів краси. Я вважаю це зайвим. Так, вони повинні займатися фізкультурою, але без фанатизму. Я, до слова, не прибічник жіночого спорту: знаю, які наслідки професійних навантажень для організму. Взагалі, краса не вимірюється формами. Це цілий комплекс складових — шарм, чарівність. Це внутрішні прояви, а не зовнішні. Я не засуджую тих, хто вдається до пластичних операцій — на здоров’я! Якщо жінка комплексує через маленькі груди, нехай ставить собі імплантати, головне, щоб вона стала впевненою в собі. Тоді її самосприйняття, її енергетика передаватимуться оточуючим. Інакше всі зміни марні — вони всього лише змінюють те, як жінка виглядає на фотографії.
— Чого коштує титул найсильнішого?
— Тренування, багато роботи без вихідних. Я відпочиваю, змінюючи вид діяльності. Не можу без руху, без розвитку, без праці. Кожне змагання дається нелегко — це фізичні та психологічні навантаження. Я їхав на цей чемпіонат світу з досить великою впевненістю в тому, що саме я буду лідером. І я дійсно лідирував протягом усього чемпіонату, за два дні жодного разу нікому не поступився першою позицією в загальному заліку. Перед останньою вправою у мене була перевага перед найближчим переслідувачем у чотири бали, тобто програти було практично нереально. Але все одно була сильна психологічна напруженість. Хоча в результаті я з нею впорався.
— Кажуть, що солдати на війні і закохані не хворіють?
— Продовжу — і спортсмени на арені теж. Сила азарту настільки сильна, що я не відчуваю ваги, я палаю і готовий гори зрушити... Але без фанатизму... Мій принцип: жодна діяльність не варта того, щоб жертвувати власним здоров’ям. До всього має бути грамотний і прагматичний підхід. Взагалі, в будь-яких обставинах людині треба робити трохи більше, ніж дозволяють умови. Тому що створена людина «із запасом». Сильне напруження — сильні відчуття. А сильне напруження виникає від значних дій — фізичних, політичних, наукових, естетичних. Рухаючись до максимальних відчуттів, вона прагне максимальних дій.
— Зараз ви з партнерами — лідерами Професійної ліги стронгменів України — готуєтеся до відкриття унікальної спортивно-тренувальної бази для стронгменів в Ірпені. База пауерліфтингу для богатирів поки що єдина в Україні. Коли плануєте відкриття?
— Усе буде готове до урочистого відкриття 1 вересня. Наша мета — створити умови для розвитку богатирського спорту в Україні, популяризація неолімпійських видів спорту і взагалі здорового способу життя.
Нещодавно ми запустили телепроект — реаліті-шоу, де десять богатирів-професіоналів, у тому числі я, Василь Вірастюк, Олександр Лашин, Володимир Муравльов, Олексій Соловйов, Олександр Пеканов, Кирило Чупринін, Віктор Юрченко виберуть 20 найсильніших учасників-аматорів. Під час змагань за процесом здійснюється відеоспостереження — у телепроекті розкривається повна картина підготовки майбутніх богатирів. Кульмінацією будуть два турніри: один індивідуальний, за звання «Народного богатиря»; інший — парний, за титул «Найсильніша команда».
— Хто вплинув на ваш світогляд, на стиль життя та вибір професії?
— Почнемо з того, що мені ніхто нічого ніколи не забороняв. Я щиро вдячний за правильне виховання своїм батькам (Вірі Володимирівні та Олександру Григоровичу Конюшкам), вони далекі від спорту та публічної діяльності, ідеальна сім’я інженерів, мої найдорожчі люди. Вдячний своєму першому тренеру Андрію Топчію, а також своєму спортивному наставникові Михайлу Ковтуненку. У науці мені допомагає мій керівник — Лариса Михайлівна Гуніна. Я часто буваю на наукових конференціях. Я упевнений у своїх ідеях і знаю, як удосконалити систему спорту в Україні. Адже в нас держава незалежна, а принципи роботи не змінювалися з радянських часів.
— У вас два червоні дипломи, дві вищі освіти. Ваше ставлення до людей, виховання?..
— Ресурси людства безмежні. Людину не змінити, тому що її недоліки — продовження її чеснот, це дві сторони однієї медалі. Якщо дитина з раннього віку знатиме, що їй необхідно мати більший запас міцності, розвиватиме здібності, її характер сформується більш міцним до зовнішніх впливів і подолання життєвих труднощів. Існування у значно вищому енергетичному режимі є для такої натури природним.
— Цікаво спостерігати, як люди, мріючи про свободу, самі обмежують себе багато в чому, не використовують свого енергетичного ресурсу на всі 100% і невтомно «гинуть за метал». Чому не зупинитися, не жити спокійно?
— Дійсно, адже людина все розуміє... Наприклад, є і слава, і гроші, і авторитет, і шанувальниці — а дітей немає. Що таке мінлива увага натовпу чужих людей, які завтра про вас забудуть? З ким зустрінете Різдво, кому купите іграшки, за кого порадієте, кому залишите нажите, хто подасть гарячого молока з медом, коли захворієте? Всі проблеми — у свідомості і відповіді теж там. Вибір кожен робить сам.
— Психологічний стан багато в чому залежить і від харчування. Людина — це те, що вона їсть. Які ваші правила харчування?
— Особливо жорсткої дієти я не дотримуюся, зате дотримуюся принципів здорового харчування. Не їм хлібобулочних виробів, цукру, фастфуду, напівфабрикатів, жирного і смаженого. Намагаюся харчуватися роздільно. Щодня обов’язково їм свіжі овочі. І не наїдаюся на ніч. Люблю готувати, іноді експериментую з продуктами. Один з моїх рецептів — салат «Сережа»: яблуко, відварена грудинка, апельсин, морква — усе нарізати і змішати. Не солю, не перчу і нічим не заправляю. Смачно й корисно. Взагалі люблю українську, грузинську і європейську кухню.
— Сергію, ви особистість популярна... Публічність зобов’язує не тільки приймати подарунки й любовні листи від шанувальниць. Як ви ставитеся до критики і нападок ЗМІ?
— Інтриги у спорті є, як у будь-якій діяльності. Але моя стратегія однозначна — я удосконалююся сам, а не за рахунок приниження конкурентів, інших гравців у моїй сфері. Відповім цитатою, словами коміка Чапліна: «Кусючі оси ніколи не накидаються на погані плоди».
— Як ви відпочиваєте?
— Лежати на пляжі, попиваючи коктейль — це не для мене. Відпочинок для мене — це зміна діяльності. Але бездіяльність напружує більше, ніж постійна зайнятість. Можу лежати, нічого не роблячи максимум день, а потім приходять думки про втрачений час. Тому наступного ранку зустріч планую дуже рано... Лінощі — двигун прогресу.
На відпочинку, вдалині від бізнесу і турбот, я намагаюся свій графік максимально наситити туристичними маршрутами й цікавими подіями. Мені пощастило побувати на чотирьох проектах «Ігор патріотів». Напевно, це був найяскравіший відпочинок у моєму житті, який найбільше запам’ятався: зміна місця, чудова весела компанія, спортивний інтерес. У травні 2010-го в Туреччині був у відрядженні, у вільний час брав скутер і їхав на екскурсію. Море задоволення, побачив усе Анатолійське узбережжя.
— Ваше хобі...
— Моя професія — це моє хобі. Але не цураюся і караоке, я неодноразово перемагав у конкурсах. Кажуть, у мене чудово виходять «Мгновения». А взагалі, колекціоную позитивні емоції, з подорожей привожу іноземний реп. Збираю фігурки конячок, їх у мене понад 20 штук. Конячок, тому що я — Конюшок. Друзі знають, що мені дарувати.